«Я досі не знав, що таке екстремізм і тероризм. Не було в Україні, не було в Криму такого поняття. Воно прийшло чотири роки тому». Ці слова кримськотатарський активіст Сулейман Кадиров сказав у 2018 році під час свого останнього слова в підконтрольному Росії Феодосійському міському суді. Тоді йому ухвалили вирок у вигляді двох років умовно та двох років заборони ведення публічної діяльності. 2 березня 2020 року заборона була знята. Крим.Реалії поговорили з Кадировим про те, як він жив ці два роки після озвученого вироку.
Кримінальну справу проти кримськотатарського активіста Сулеймана Кадирова порушили на початку жовтня 2016 року. У постанові на порушення кримінальної справи зазначено, що Кадиров підозрюється у «скоєнні публічних закликів до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації» за статтею 280.1 Кримінального кодексу Росії. Постанова на порушення справи була підписана слідчим ФСБ Костянтином Селівановим. Цей же слідчий вів справу українця Євгена Панова, засудженого за «диверсійну діяльність».
Причиною переслідування Кадирова став коментар у соціальній мережі Facebook під одним з відео. Сулейман Кадиров наполягає: ніяких коментарів він не залишав. Таку позицію він озвучив і під час свого судового засідання. Однак суд ухвалив обвинувальне рішення у вигляді двох років умовно та двох років заборони на ведення громадської діяльності. Наприкінці 2020 року стаття 280.1 КК Росії була частково декриміналізована. Тепер кримінальна відповідальність настає лише тоді, коли людина раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення упродовж останнього року.
В активіста Сулеймана Кадирова було два обшуки. Він згадує, що йшли вони один за одним. Перший відбувся 30 листопада 2015 року. Тоді Кадиров тільки повернувся з Києва. На наступний день до нього в ворота наполегливо постукали вранці. Кадиров розповідає, що першого разу російських силовиків і слідчого цікавила діяльність власника кримськотатарського телеканалу «ATR» Ленура Іслямова.
Окрім цього, у Сулеймана аг'а запитували про те, чи виїжджав він на материкову частину України, чим він там займався. «Я не приховував тоді свою позицію, говорив, що так, ми надавали юридичну допомогу в отриманні паспортів для жителів Криму, незалежно від національності», ‒ говорить він.
Кадиров вважає, що неформальною причиною переслідування стала його активістська діяльність: «Я активно займався наданням юридичної допомоги політв'язням. Це все було зауважене. Ми виїжджали на судові засідання, виїжджали на материк, привозили ліки, надавали юридичну допомогу. Це, природно, зацікавило спецслужби».
«Мене засудили за коментар, який я не писав, під відеозаписом, який мені не належав»
Наступний обшук відбувся майже через рік, 5 жовтня 2016 року. Тоді співробітників ФСБ і слідчого Костянтина Селіванова зацікавили електронні носії Сулеймана Кадирова, зокрема, ноутбук.
«У 2016 році були зроблені скріншоти з моєї сторінки в Facebook. Фактично мене засудили за коментар, який я не писав, під відеозаписом, який мені не належав. Я неодноразово виїжджав у місто Сімферополь, на допити, під час яких я давав пояснення, що це відео не належить мені, але це вже інша історія. Це відео належало одному татарину, який живе десь у Заураллі, відомості його не пам'ятаю», ‒ згадує активіст.
В основі кримінальної справи, за статтею 280.1 КК Росії «Публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації», порушеної проти Кадирова, лежав один коментар, який він нібито залишив під відео в соціальній мережі. Відео являло собою ролик під назвою «Новий батальйон. Набір добровольців і збір коштів».
Зрозумів, що його вже немає – цього коментаря. Тобто ніби я його написав, а потім видалив. Фактично моя сторінка була зламана
Сторінка, на якій відео було спочатку розміщене, належала якомусь Дем'янові Демьянченку. Пізніше з'ясувалося, що відео опублікував житель Томська, на прізвище Кадиров.
Претензії від російських спецслужб до Сулеймана Кадирова викликав коментар: «Сулейман Кадыров Согласен! Крым – это Украина, всегда была, есть и будет! Спасибо автору за видео! Поддерживаю!!» (Мова й орфографія збережена ‒ КР). Активіст наполягає: його сторінка була зламана, а коментар був написаний не ним. «Буквально через 7-8 днів після вилучення техніки я купив інший комп'ютер і зайшов на сторінку, зрозумів, що його вже немає ‒ цього коментаря. Тобто ніби я його написав, а потім видалив. Фактично моя сторінка була зламана», ‒ стверджує активіст.
«Вам буде соромно дивитися мені у вічі»
До 2011 року Кадиров займав пост начальника кримінальної міліції у Феодосії. Він віддав службі 25 років і пішов через стан здоров'я. Каже, що деяких людей, які приходили до нього з обшуком і пізніше судили його, знає особисто.
Я ні від кого не чув, що я негідник або винний. Дуже багато було людей, які співчували, земляків, родичів, активістів
«Колишні колеги просто опускали очі. Я їм говорив, що мине 3-5 років, ви побачите, куди ви потрапили і з якою метою. Вам буде соромно дивитися мені у вічі, хоча зараз ви вже очі опускаєте. Так і з співробітниками спецслужб ‒ у мене був один знайомий, як то кажуть, зі служби при Україні. Він прийшов якось до мене з обшуком, я попросив старшого слідчого, щоб він до мене додому не заходив. Чисто тому, що я не хочу бачити його під час обшуку. Це колишній співробітник СБУ, нині співробітник ФСБ. Він, почувши мої слова, стояв на вулиці, у будинок не заходив. Це була моя реакція на зраду», ‒ розповідає про ті події Кадиров.
Дізнавшись про порушення проти нього кримінальної справи, більшість людей ‒ і знайомих, і незнайомих, які знали про цей кейс, ‒ дивувалися. «Після всього, що сталося, навіть у коментарях у газеті «Кафа» (феодосійське видання ‒ КР), дуже багато городян писали позитивні відгуки, типу, знайшли, кого притягати до відповідальності. Я ні від кого не чув, що я негідник або винний. Дуже багато було людей, які співчували, земляків, родичів, активістів. Приходили, питали, допомагали, чим могли на перших порах. Я дуже всім вдячний за це».
«Я не очікував, що з'явиться така кількість політв'язнів»
Упродовж двох років після ухвалення умовного вироку Сулейман Кадиров два рази на місяць відзначався у ФСВП. «Одна справа у мене була за статтею 280.1, а друга ‒ заборона публічних виступів у ЗМІ та інтернеті. Дві течки кримінальних справ. Я приходив на позначку й кожен раз писав заяву такого типу: я, такий-то, не порушував громадський лад, сиджу вдома, у ЗМІ ніяких публікацій не робив, нічого не говорив. Так відбувалося від позначки до позначки упродовж двох років. Звичайно, це треба було ні в якому разі не порушувати, тому що найменше порушення могло спричинити перехід з умовного терміну в слідчий ізолятор з подальшим етапуванням у колонію»...
Ми взагалі думали, що все піде на спад, а виявилося, що ні, почали притягувати за терористичними статтями з термінами у 15-20 років
Активіст розповідає, що попри заборону давати коментарі, усі два роки він відвідував судові засідання, підтримуючи своїх співвітчизників і тих, кого українські та міжнародні правозахисники називають кримськими політв'язнями.
«Я не очікував, що з'явиться така кількість політв'язнів. Стаття 280.1 КК Росії торкнулася мене, Ільмі аг'а Умерова та журналіста Миколу Семену. Але на той момент, коли мене судили, ми взагалі думали, що все піде на спад, а виявилося, що ні, почали притягувати за терористичними статтями з термінами у 15-20 років».
Кадиров запевняє, що за декілька років вимушеного мовчання його позиція не змінилася: «Наші предки, бувши в депортації й засланні в Сибіру, Узбекистані, завжди закликали наш народ до ненасильницького шляху вирішення проблем кримськотатарського народу. І я своє життя присвятив саме цьому».
