19 та 20 грудня Верховний суд Криму, контрольований Росією, розглядав апеляційні скарги десятьох українських військовослужбовців, затриманих російськими спецслужбами в Керченській протоці. Зараз моряки перебувають у московському слідчому ізоляторі ФСБ «Лефортово». Кореспондент Крим.Реалії відвідав п'ять засідань і розповідає, якими були ці суди, про що говорять і про що хвилюються полонені моряки.
«Напевно, академвідпустку дадуть»
Богдан Головаш був відряджений на військовий корабель для проходження практики перед випуском з Одеської морської академії. Він з гордістю розповідає московському адвокату Олені Куркіній, що перед виходом у море склав усі іспити та закрив сесію.
«Я з десятого грудня мав намір сідати диплом писати», ‒ каже Богдан. На запитання захисника, чи знають у виші про його затримання та чи не відрахують його за те, що він не зможе з'явитися на захист дипломної роботи, відповідає, що знають і «напевно, академвідпустку дадуть».
У лютому 2014 року, коли в Криму з'явилися російські війська, Богдан Головаш був курсантом севастопольської Академії військово-морських сил імені Нахімова, не зламав присягу та евакуювався до Одеси разом з вишем. У лютому 2019 року двадцятидворічний курсант розраховував уже отримати погони офіцера, а тепер опинився в російському полоні.
Про події, пов'язані із захопленням їхнього корабля співробітниками ФСБ розповідає адвокату не відразу й небагато.
«Стрільба всюди... когось поранили, він кричить, куди зачепило... навколо кров. Потім голова, як в тумані, нічого не розумієш», ‒ ділиться спогадами молодий курсант. Адвокат звертає увагу, що виглядає він не дуже здоровим, і Богдан зізнається, що останнім часом спить погано ‒ мучать жахіття. Однак загалом під час «суду» та на перерві до оголошення рішення тримається впевнено, на очікувану відмову в апеляційній скарзі реагує спокійно.
Спасибі зарядці
Офіцер української армії Сергій Попов тримається в суді енергійно. На запитання адвоката Наталії Герасимовської про те, як у нього справи, бадьоро відповідає: «Здоров'я в порядку, спасибі зарядці!». На запитання відповідає так само голосно та чітко. «Винним себе не вважаю. Від слідства ховатися не маю наміру», ‒ рапортує Сергій Попов.
До винесення рішення адвокат встигає передати моряку привіт від дружини ‒ вона просить триматися та запевняє, що всі чекають на його повернення. «Я теж чекаю», ‒ іронічно, але з сумом говорить Сергій. Потім знову посміхається і просить адвоката: «Якщо є така можливість, передайте моїй дружині, що вона дуже смачно готує».
На рішення колись української судді Галини Редько залишити його під вартою ніяк не реагує. Цілком ймовірно, ніякого іншого вердикту він не чекав. На запитання про те, чи зрозумілі йому рішення та порядок оскарження, відповідає по-військовому: «Так точно!».
«Джесі шкода»
Моряк з буксира «Яни Капу» Михайло Власюк до початку судового засідання розповів адвокату Ісляму Веліляєву, що в камері він дивився відеотрансляцію виступу президента Росії Володимира Путіна, якому ставили запитання про долю захоплених моряків, і той відповів, що питання буде вирішуватися після завершення слідства. Ця звістка Власюка дуже засмутила, він сказав захиснику, що до цього в теленовинах бачив якусь жінку (уповноваженого з прав людини Росії Тетяну Москалькову), яка розповідала, що веде переговори про їхній обмін і питання має вирішитися до 27 грудня.
Щодо іншого Власюк ніяких скарг не озвучував. «Грошенята надійшли, спасибі! Тільки купити на них щось не так-то просто, один раз на місяць лише можна», ‒ розповідає військовий. Запевняє, що побутових проблем немає. «Камера нормальна. Можна сказати, євроремонт. Я сиджу з іще одним засудженим, він чекає на апеляцію. Корупціонер. Він мені дуже допоміг і з речами, і з продуктами на перших порах», ‒ говорить Власюк. І зазначає, що вже прочитав три книги, в основному фантастику.
Під час суду він також відкритий і балакучий. Детально пояснює, що він служив на військовому кораблі й виконував наказ, як це роблять усі військовослужбовці у всіх країнах. Просить визнати військовополоненим. Поки суддя виносить рішення, просить адвоката передати вагітній сестрі, щоб не хвилювалася та не реагувала «на всякі там дзвінки». Потім раптом розповідає, що на борту захопленого буксира залишилася улюблениця екіпажу, собака Джесі, яку моряки «буквально вигодували з піпетки» і яка супроводжувала їх у всіх походах. «Нас десятьох забрали, а вона там залишилася. Шкода собаку... Може, її там хто підгодовує в Керчі?» ‒ бідкається Михайло Власюк.
«Я не розумію»
Військовий моряк Владислав Костишин свій 25-річний ювілей зустрічатиме в ізоляторі ФСБ. Він дуже замкнутий і мовчазний, на питання кримського адвоката Валерія Бельченка відповідав скупо й лаконічно. На запитання про те, як себе почуває, відповів: «Нормально, наскільки це можливо в цих умовах». Підтримати спілкування не захотів.
На початку судового засідання Владислав перейшов на українську мову повідомив, що він не розуміє суті питань і потребує перекладача. Суддя Сергій Рубанов кілька разів намагався переконати його в тому, що немає підстав для перекладача, оскільки в першій інстанції моряк обходився без нього, але Владислав стояв на своєму. Зрештою, колишній український суддя відклав засідання.
Не розглянули й апеляційну скаргу командира бронекатера «Бердянськ» Романа Мокряка. Адвокат Ілля Новиков клопотав про відкладення судового засідання. Спочатку суддя спробував обійти цю проблему, але все ж таки переніс засідання. Командир «Бердянська» не встиг майже нічого сказати в суді, окрім того, що розуміє російську мову і послуг перекладача не потребує. Тримався Роман Мокряк дуже спокійно й цілком впевнено, як ніби продовження арешту в російському суді ‒ не більше, ніж звичайні тяготи служби.
