У США і Великій Британії вийшла монографія Шона МакМікіна «Війна Сталіна: Нова історія Другої світової». У книзі, вперше за останні два десятиліття у західній історіографії, детально аналізується і підтримується теза Віктора Суворова про те, що Радянський Союз готував напад на Німеччину влітку 1941 року.
У Росії та Східній Європі суспільство розколоте щодо оцінки Другої світової війни. Свіже дослідження київських соціологів показало: лише в Західній Україні більшість респондентів вважає, що навесні-влітку 1941 року Сталін готував Червону армію до нападу на Третій рейх. Саме там, у Північній Буковині, Східній Галичині та на Волині, були зосереджені основні сили 1-го стратегічного ешелону.
Багато істориків не згодні з думкою Суворова і вважають його висновки поспішними.
Головну ідею нової роботи МакМікіна можна зрозуміти вже з назви книги – Сталін задумував Другу світову війну як поширення комунізму. Всі інші лінії цього конфлікту були другорядними. МакМікін стверджує, що СРСР хотів вчинити світову революцію і в 1939–1945 роках цілеспрямовано просунувся до цієї мети, поширивши свій вплив так далеко, як це вдалося зробити.
На чому базуються такі висновки? Про це американський історик розповів в інтерв'ю Радіо Свобода.
– Є кілька головних тез.
Одна полягає в тому, що колективна безпека ніколи не сприймалася Сталіним серйозно, хоча на Заході думали, що очільник СРСР теж думає про колективний спротив Гітлеру.
Сталін займався територіальним ревізіонізмом, але фундаментальніше – його головною ідеєю було використовувати війну між Гітлером та іншими державами для експансії комунізму.
Також я детально показую, що 1941 рік був важкою військовою поразкою Радянського Союзу.
Однак, головна моя архівна знахідка – це інформація про активне планування наступальних дій і агресивне розгортання Сталіним військових баз на кордоні СРСР із Німеччиною.
СРСР вів масштабну військову підготовку, проводив оперативно-штабні навчання.
Останні мобілізаційні плани СРСР травня 1941 року включали фразу «випередити противника». Сталін збирався ударити по німцях, коли ті не були готові.
І моє дослідження, і роботи інших істориків не дають відповіді на питання про точну дату запланованого нападу СРСР на Німеччину.
Я вивчав «Особливу теку політбюро», що радянські війська до останньої хвилини не були готові до війни, більш того, ми бачимо, як вони панічно намагалися замаскувати свої аеродроми та танки в останній момент. У них це не вийшло, вони не встигли.
Якщо подивитися на документи, то видно, що в СРСР розраховували, що вчасно помітять німецьку мобілізацію, зможуть відповісти на неї та зірвати її. Думаю, це було наївно.
Я не вважаю, що СРСР був готовий до війни, але вони думали, що використають домовленості з Гітлером для підготовки.
Видно, що після німецького вторгнення через кордон біля Любліна, Сталін віддав наказ, і намагався якоюсь мірою цей військовий план здійснити. Але план не спрацював, бо не було сил для його реалізації.
Американський ленд-ліз для СРСР
Також у цій книзі багато йдеться про ленд-ліз (система, за якою США передавали частковою оплатою і безоплатно союзникам по антигітлерівській коаліції у Другій світовій війні боєприпаси, військову техніку, продовольство, стратегічну сировину, зокрема метал і нафтопродукти – ред.)
СРСР відчував великі труднощі в 1941-42 роках. Після потужного наступу німців Червона армія втратила багато танків і літаків. Заводи, які виробляли танки та літаки, були евакуйовані, але вони не могли працювати на повну потужність, і якраз допомога союзників дала їм можливість запрацювати на повну силу.
Американці поставляли СРСР вантажівки, джипи, студебеккери, багато сировини, зокрема алюмінію. Постачання транспортних засобів серйозно вплинули на військову кампанію в 1943-45 роках.
Думаю, що для американської аудиторії моя книга буде цікавіша, ніж для російської.
Підозрюю, що в Росії не дуже дружньо сприймуть ці відомості про ленд-ліз і про боєздатність і мобілізацію радянської армії. Я дуже хотів побувати в Росії, в музеї ленд-лізу, але він закритий і, думаю, вже не відкриється.
Це була війна, якої Сталін по-справжньому хотів
– Ви говорили про події 1941 року, а які ще періоди Другої світової ви досліджуєте у цій книзі?
– Це книга не тільки про суперечливість подій 1941 року. Мені важливо було показати всі сторони сталінської війни. Зокрема, я розглядаю азійську політику Сталіна, починаючи з 1931 року, коли Японія напала на Маньчжурію, і до серпня-вересня 1945 року.
Я хотів показати, що Сталін у певному сенсі маніпулював Гітлером, коли в 1939 році в Європі почалася війна.
Нацистська Німеччина спочатку зіткнулася із Польщею, Францією та Британією. Радянський Союз планував залишатися нейтральним, але використав можливість і вдерся до Польщі через кілька тижнів після того, як це зробили німці.
Це була війна, якої Сталін по-справжньому хотів!
Він сподівався, що Німеччина, Франція та Англія розгромлять один одного. Поляки ж сподівалися, що Британія і Франція нададуть їм серйознішу військову підтримку. Польща навіть попросила допомоги в Радянського Союзу, не знаючи, що той уже обіцяв Гітлеру довершити розчленування Речі Посполитої. Ось чого хотів Сталін. Тому так цікаво те, що трапилося в 1941 році.
Мета Сталіна – заохочувати війну між Заходом і Гітлером, а потім їх усіх ослаблених захопити
В якомусь сенсі план Сталіна був подібним і щодо Азії. В Азії він зміг триматися суворого нейтралітету, підписавши пакт у 1941 році. Нейтралітет настільки суворий, що навіть інтернували кілька американських льотчиків, які приземлилися на радянській території після бомбардування Японії.
На той час, коли СРСР вступив у війну на сході, американці, британці та китайці вже готувалися до перемоги над Японією, а постачання ленд-лізу йшли в СРСР і через Далекий Схід.
Тут сценарій Сталіна спрацював чудово. А що стосується Європи, то Сталін сподівався, що Гітлер і західні країни знищать один одного.
Мета була така – заохочувати між ними війну, і потім, коли війна їх послабить, радянська армія зможе їх захопити.
Гітлер із дивовижною швидкістю захоплював Польщу, Данію, Норвегію, Францію – за лічені тижні. Це зруйнувало сталінські плани. І Гітлер напав на СРСР до того, як той підготувався. Тому сталася така катастрофа.
І тільки пізніше, за допомогою західних союзників, СРСР зміг впоратися із цією ситуацією.
Важливою була позиція американського президента Рузвельта, який вважав, що потрібно спочатку вдарити по Німеччині. Це для нього було важливіше від війни в Азії, де вона почалася для США. Політика його адміністрації була: «В першу чергу – Німеччина!» і тому, у першу чергу, була допомога армії СРСР у протистоянні Гітлеру.
– Є багато істориків, які піддають сумніву існування операції «Сніг» – провокації радянської розвідки, яка нібито зіштовхнула США з Японією в 1941 році, і вважають це вигадкою марнославного ветерана КГБ Віталія Павлова. У книзі ви згадуєте ці підступи радянського агента впливу. Які основні аргументи на користь того, що «Сніг» був?
– Про цю операцію свідчить тільки одне джерело, і на цій підставі заперечують її існування.
Я зробив публікацію у The Wall Street Journal і отримав багато відгуків, зокрема таких: «Ніколи не чув про це». Ми знаємо вже два десятки років, що Гаррі Декстер Уайт, який був другим у команді міністра фінансів Генрі Моргентау і склав багато меморандумів, які Моргентау підписував, – постачав відомості СРСР, зустрічався із представниками радянської розвідки.
Адже не тільки Павлов, були й інші, котрі повідомляли про це.
І Уайт передавав відомості не тільки радянським представникам, а й американським комуністам, агентам впливу, а ті вже пересилали в СРСР. Це вже не заперечується, і не тільки фахівці знають, що Уайт був радянським агентом.
Можна обговорювати масштаб їхнього впливу у Вашингтоні, наскільки вони могли маніпулювати зовнішньою політикою Моргентау і Рузвельта.
У Рузвельта були свої причини для такого драконівського контролю над експортом в Японію після її вторгнення в Індокитай. США встановили щодо Японії якщо не де-юре, то де-факто нафтову заборону. Рузвельт діяв згідно з лінією, яку довго проводив.
У нас немає причин сумніватися, що у Сталіна була чітка позиція щодо Японії. У нас є розшифровки переговорів Сталіна з міністром закордонних справ Японії Мацуокою у березні-квітні 1941 року. Нам зрозуміло, для чого Сталін підписав пакт про нейтралітет.
Сталін підписав пакт про нейтралітет, що автоматично направляло увагу Японії на США, Велику Британію й інших гравців Тихоокеанського регіону.
Тож, на мою думку, книга показує, опираючись на документи, що всі фронти Другої світової війни – це була війна Сталіна за гегемонію у світі та цим вони між собою пов'язані.
Повністю інтерв'ю читайте тут.
У Держдуму Росії напередодні Дня перемоги був внесений законопроєкт, що забороняє заперечувати вирішальну роль Радянського Союзу в перемозі над нацистською Німеччиною в роки Другої світової війни.
Документ також передбачає заборону на зрівняння радянського і нацистського режимів у цей історичний період.
На початку квітня Путін підписав закон, що забороняє публічно принижувати честь і гідність ветеранів Другої світової війни, порушникам загрожує позбавлення волі до трьох років. Одночасно на розгляді парламенту Росії перебуває законопроєкт, що пропонує скасувати засудження так званого пакту Молотова-Ріббентропа, документа, який в історіографії розглядається як одна з основних причин, що дозволили нацистській Німеччині почати бойові дії проти Польщі в 1939 році.
В Україні закон забороняє використання символіки тоталітарних режимів: нацистського і комуністичного.
