Російське управління Слідчого комітету в Криму відмовляється видати для поховання тіло вбитого співробітниками ФСБ Росії в Криму громадянина Узбекистану Набі (Аюба) Рахімова. Силовики стверджують, що не можуть виконати вимогу адвокатів, оскільки вважають Рахімова причетним до тероризму.
За версією російських силовиків, 11 травня в сімферопольському мікрорайоні Дубки, у недобудові приватного будинку Набі (Аюб) Рахімов нібито відкрив вогонь у співробітників ФСБ, бувши «оголошеним у розшук членом міжнародних терористичних організацій», і тому був убитий. Цього ж дня після обшуку дружину Рахімова Сохібу Бурханову привезли до Слідчого комітету, а 12 травня суд постановив депортувати її на батьківщину ‒ в Узбекистан, потім жінку відіслали до центру тимчасового утримання мігрантів у Краснодарському краї. Двоє дітей Рахімова та Бурханової опинилися у реабілітаційному центрі для неповнолітніх.
Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Тарас Ібрагімов розмовляв із кримським адвокатом Едемом Семедляєвим та кримським імамом Ділявером Халіловим.
‒ Едеме, чи очікували ви, що Слідчий комітет піде назустріч вам і родичам? Чи було зрозуміло, що тіло не віддадуть?
Семедляєв: Ніхто не збирається нікому йти назустріч. Ми знаємо практику Північного Кавказу, де тіла дуже часто не видають. Силовики спершу дали офіційну відповідь, що вони не можуть видати тіло, адже триває судово-медична експертиза. Але наприкінці червня на чергове клопотання про видачу тіла ми отримали відповідь уже від слідчого, де йшлося про те, що оскільки була нібито припинена терористична діяльність, якою займався або намагався займатися Набі Рахімов, то закон нібито дозволяє не видавати тіло.
‒ Однак чи ведеться хоч якесь розслідування з боку силовиків із цього приводу?
Саме це й насторожує – настільки все приховане. З'являються думки про те, що все-таки силовики діяли незаконноЕдем Семедляєв
Семедляєв: На жаль, документи нам ніхто не надає, адже його дружина проходить як свідок, а у свідків немає таких прав на ознайомлення з матеріалами справи. Ми, звісно ж, як захисники намагаємося змінити її статус на статус законного представника, однак поки слідство не йде нам назустріч. Відповідно, для нас поки закрита будь-яка інформація, пов'язана з кримінальною справою. Тим не менше, ми намагатимемося й надалі. Хоча практика показує, що цю категорію справ силовики прагнуть або засекретити, або різними відписками не допускають родичів до будь-якої інформації, тримають людей у невіданні. Саме це й насторожує ‒ настільки все приховане. З'являються думки про те, що все-таки силовики діяли незаконно.
‒ В якому плані, по-вашому?
Вимагаємо справедливого розслідування й доступу до кримінальної справи, щоб ми, як захисники, могли самі побачити й переконатися в тому, що дійсно, припустімо, чоловік пручавсяЕдем Семедляєв
Семедляєв: У тому плані, що Набі Рахімова вбили зовсім не через те, що він чинив спротив. Принаймні, такі думки з'являються, але, звісно ж, у нас сьогодні немає жодних доказів. Але саме тому ми й вимагаємо справедливого розслідування й доступу до кримінальної справи, щоб ми, як захисники, могли самі побачити й переконатися в тому, що дійсно, припустімо, чоловік пручався. Все елементарно: будь-яка операція або слідчі заходи в оперативних співробітників, у спецназу фіксуються на відео. Якби там було видно, що Набі Рахімов відстрілюється, відмовляється виходити тощо ‒ все було б зрозуміло, однак цього відео немає.
‒ Як далі може діяти захист?
Семедляєв: Звісно ж, ми ці рішення Слідчого комітету оскаржуватимемо. Почнемо на місцевому рівні, якщо це не дасть результату, то звертатимемося в міжнародні інстанції. Для нас важлива позиція дружини Набі Рахімова: якщо вона буде готова йти до кінця, то ми, як захисники, обов'язково їй сприятимемо й допомагатимемо в цьому.
‒ А вона зараз перебуває в центрі тимчасового утримання мігрантів у Краснодарському краї. Як вона почувається?
Дітей намагаються помістити в спецустанови, у дитячий будинокЕдем Семедляєв
Семедляєв: Стан задовільний. Звісно, для людини це великий шок: жила звичайна родина, були діти, чоловік, який дбав про сім'ю, любив їх ‒ й одного ранку, відразу приходить інформація, що його звинуватили у страшному злочині тероризму й убили на місці. Її мало не того ж дня вирішують депортувати, а 16-річному старшому синові слідчий, не соромлячись адвокатів, погрожує посадити і його теж. Дітей намагаються помістити в спецустанови, у дитячий будинок ‒ ось усе це відразу впало на тендітні плечі Сохіби Бурханової.
‒ 28 травня Європейський суд із прав людини заборонив Росії депортувати Сохібу Бурханову в Узбекистан на час розгляду її скарги ‒ на тій підставі, що там вона може зазнати катувань. За словами адвокатки Дар'ї Треніної, у результаті в центрі тимчасового утримання мігрантів жінка може провести до двох років. Але навіть якщо захисникам вдасться скасувати рішення про вигнання, вони навряд чи зможуть домогтися того, щоб Росія надала Сохібі Бурхановій притулок.
Ми домагатимемося того, щоб вона не перебувала в цьому центрі роками, адже це теж позбавлення волі, причому без термінуЕдем Семедляєв
Семедляєв: Ми домагатимемося того, щоб вона не перебувала в цьому центрі роками, адже це теж позбавлення волі, причому без терміну. Ніхто не знає, коли Європейський суд розгляне скаргу ‒ це може бути рік, два, три, п'ять років. А у Сохіби ще є неповнолітні діти, за якими вона має наглядати, яких вона має виховувати. Мало того, цей центр ‒ територія, огороджена колючим дротом і високим парканом, там приміщення барачного типу, з ґратами на вікнах. Вільно територією люди пересуватися не можуть, там є певний графік, коли вони їдять, коли гуляють тощо. Зв'язок сьогодні там відсутній, не дають телефон. Це, можливо, і не слідчий ізолятор, де умови гірші, але, звісно ж, це позбавлення волі. Зараз Сохібу найбільше турбує, що відбувається з її дітьми та з тілом чоловіка.
‒ Дякую. Ділявере, поясніть, будь ласка, чому з точки зору ісламських звичаїв важливо якомога швидше поховати покійного.
Це обурює нас: якою б не була людина, її треба поховати за її звичаямиДілявер Халілов
Халілов: За ісламськими канонами покійного треба поховати упродовж доби ‒ це найголовніше. Якщо померла людина упродовж доби не похована, гріх лягає на місце, де вона померла. Тобто усі мусульмани в цьому селі опиняються у гріху. Але якщо це село з якихось причин не може поховати покійного, цей гріх лягає вже на інші села ‒ і врешті-решт на всіх мусульман. Зараз ці канони не витримані вже понад місяць, поки ми не можемо отримати тіло. Спочатку говорили, що тривають слідчі заходи, а зараз його нібито звинувачують у терористичній діяльності. Це обурює нас: якою б не була людина, її треба поховати за її звичаями. Люди чекають тіла, щодня мене питають про це.
‒ Трохи передісторії: у березні 2010 року Служба нацбезпеки Узбекистану порушила проти Набі Рахімова кримінальну справу за підозрою в тому, що він у період із 1990 до 1998 року, був членом «Хізб ут-Тахрір» ‒ організації, яка заборонена і в Росії, і в Узбекистані. У 2013 році профільні російські відомства затримали Рахімова й зробили дві спроби екстрадувати його на батьківщину, однак улітку 2014 року той звернувся в Європейський суд із прав людини у зв'язку з порушенням права на свободу, і йому призначили компенсацію в розмірі 17 тисяч євро за судові та моральні витрати. Ділявере, ви знали Набі Рахімова особисто?
Халілов: Так, із 2016 року. Вони приїхали у 2015-му, але він тоді був в ув'язненні. Коли він прибув до Криму, я пізнав його як товариську людину, він з усіма був у добрих стосунках, завжди всім допомагав. У нього було вдома господарство, баранці. Сусіди спочатку, звісно ж, допомогли родині. Сам він не розрізняв національностей: у нас тут і росіяни, й українці живуть, й усі добре спілкувалися. Словом, усі знають Набі Рахімова тільки з хорошого боку, і навіть немусульмани тут дивуються: як це могло трапитися? Люди впевнені, така людина не могла бути терористом. Він в армії не служив ‒ як він міг відстрілюватися, я не знаю. Рахімов іноді виїжджав підробляти, свого часу займався коржами, готував. Це був звичайний чоловік, як і всі ми. Люди не можуть забути про нього, обговорюють цю справу на кожній зустрічі.
ДОВІДКА: 11 травня активісти повідомили про обшук у будинку жителя села Завітне Совєтського району Криму Рахімова. Прокуратура АРК відкрила за цим фактом кримінальні провадження. Пізніше у громадському об'єднанні «Кримська солідарність» повідомили, що під Сімферополем у селі Дубки почався ще один обшук в одному з будинків. Припускалося, що там перебуває Рахімов, у будинку якого в Завітному тривали слідчі заходи. У результаті обшуку в селі Дубки Рахімов був застрелений.
В управлінні російського Слідкому Криму та Севастополя повідомили про порушення кримінальної справи стосовно 49-річного жителя Сімферополя, підозрюваного в «посяганні на життя співробітників правоохоронних органів». Як стверджують у відомстві, чоловік нібито стріляв у співробітників ФСБ, які виконували «оперативне завдання».
У Прокуратурі АРК та Севастополя повідомляли, що вживають «усіх необхідних заходів» для встановлення обставин вбивства громадянина Узбекистану Набі Рахімова під Сімферополем.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Кримські «справи Хізб ут-Тахрір»
Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому нею в 2014 році Криму. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об'єднань, названих «терористичними».
Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Адвокати зазначають, що переслідувані у цій справі російськими правоохоронними органами – переважно кримські татари, а також українці, росіяни, таджики, азербайджанці та кримчани іншого етнічного походження, які сповідують іслам. Міжнародне право забороняє запроваджувати на окупованій території законодавство держави-окупанта.
