У підконтрольному Росії міському суді Армянська триває заочний процес у справі національного лідера кримських татар Мустафи Джемілєва. Його звинувачують у незаконному «перетині державного кордону Росії», «недбалому зберіганні вогнепальної зброї» й «незаконному придбанні та зберіганні боєприпасів».
Йдеться про події 3 травня 2014 року, коли Мустафа Джемілєв спробував в'їхати до Криму через пункт пропуску «Армянськ», однак російська влада стягнула йому назустріч спецназ і військову техніку. Тоді лідер кримськотатарського народу так і не потрапив на півострів, однак управління Слідчого комітету Росії у Криму вважає інакше. Мустафі Джемілєву висунули звинувачення заочно у квітні 2020 року, однак він не вважає себе винним і говорить про політичний характер переслідування. У Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим раніше також назвали «політичним переслідуванням» російську кримінальну справу проти Мустафи Джемілєва. Про її деталі та значення для російської влади йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Адвокат Микола Полозов розповів Крим.Реалії, на підставі чого він особисто робить висновки про політичний характер переслідування Мустафи Джемілєва.
Це дискредитація національного лідера кримськотатарського народу за допомогою кримінального переслідуванняМикола Полозов
– Початкові слідчі дії за епізодами, пов'язаними з державним кордоном та зі зброєю, проходили ще у 2014 році, тобто практично відразу після початку окупації. Вони то поновлювалися, то припинялися, й остаточне рішення дати хід процесу було ухвалене навесні 2020 року. На мій погляд, основна мета російської влади полягає в тому, щоб, використовуючи механізм кримінального переслідування, сфабрикувати кримінальну справу, отримати вирок і потім вже з його допомогою намагатись на політичному рівні дискредитувати Мустафу Джемілєва на міжнародних майданчиках. Мовляв, він злочинець, навіщо ви його слухаєте, навіщо ви звертаєте увагу на те, що він говорить про кримських татар і про окупацію Криму. Тобто це дискредитація національного лідера кримськотатарського народу за допомогою кримінального переслідування.
Микола Полозов вважає, що російська влада не має наміру припиняти кримінальне переслідування Мустафи Джемілєва.
‒ Загалом вони взяли для цього події, які найбільше підходять за формальними ознаками з участю Мустафи Джемілєва. Він зберігав вдома зброю ‒ погляньмо, можливо, там вийде знайти якісь порушення. Доходило до відвертих фальсифікацій: під час допиту слідчого Магомеда Магомедова з'ясувалося, що кваліфікацію щодо того, що патрони, які зберігалися у Джемілєва, заборонені в цивільному обороті, він дописав від себе ‒ а саме це дозволило порушити кримінальну справу. Більш ранні експертизи зробили висновок про те, що ці патрони нормальні й у них немає нічого забороненого при наявності дозволу на зберігання зброї. Загалом, вийшло вкрай непереконливо. Що стосується звинувачення в перетині державного кордону, у мене склалося враження, що самі правоохоронні органи та прикордонники не розуміють, як це відбувається.
За словами Миколи Полозова, офіційно звинувачення звучить так: «незаконний перетин державного кордону особою, якій наперед було відомо про те, що їй заборонений в'їзд на територію Російської Федерації, у складі групи осіб». Однак адвокат вважає, що воно в основі своїй не має сенсу.
‒ Напередодні подій 3 травня Мустафа Джемілєв спробував прилетіти до Криму через «Шереметьєво» в Москві, але його не пропустили й завернули. Наступного дня він уже поїхав до Криму автомобілем. Загалом, той факт, що він був у «Шереметьєво», слідство трактує як те, що там йому нібито оголосили про заборону на в'їзд. Однак таке рішення має видаватися в письмовому вигляді, під підпис. У випадку з Мустафою Джемілєвим ніяких повідомлень, розписок, актів не було. Одна жінка на суді сказала, що нібито усно повідомила його про заборону на в'їзд, тобто факт взагалі не доведений. По-друге, 3 травня 2014 року Мустафа Джемілєв приїхав на так званий російський пункт пропуску «Армянськ», який тоді ще офіційно не існував: не було ні постанови уряду, ні угоди щодо цього. У підсумку ж він далі самого пункту й не виходив.
Таким чином, Микола Полозов робить висновок, що згідно з чинним російським законодавством, Мустафа Джемілєв державний кордон цієї країни не перетинав, однак, за прогнозом адвоката, вирок усе одно буде обвинувальним. Головною метою в цій справі захист лідера кримських татар бачить фіксацію всіх співробітників правоохоронних органів, які причетні до його незаконного переслідування, а також подальше звернення до Європейського суду з прав людини.
Кримськотатарський активіст Заїр Смедля переконаний, що Мустафа Джемілєв мав усі підстави для в'їзду до Криму 3 травня 2014 року.
Лідери кримськотатарського народу вже проходять через судову систему Російської Федерації, на них навішують ярлики екстремістів і кримінальниківЗаїр Смедля
– Він житель Криму, кримський татарин, повертався до себе додому. Це законне право людини ‒ повертатися й проживати в себе вдома, але йому не дали це зробити, мотивувавши якимсь секретним указом... Просто Росія хоче розповідати світові про те, що в Криму існує якась група екстремістів і терористів, а Мустафа Джемілєв ‒ елементарний кримінальник, мовляв, які можуть бути з ним переговори. Те ж саме ‒ Рефат Чубаров, Ахтем Чийгоз, Ільмі Умеров. Лідери кримськотатарського народу вже проходять через судову систему Російської Федерації, на них навішують ярлики екстремістів і кримінальників, а завтра це ж відбуватиметься щодо всіх кримських татар, щодо самого народу, як свого часу в Чечні. Якщо надійде команда зверху, значить, це коло розширюватимуть, не буде такої команди ‒ значить, зупиняться на Мустафі Джемілєві.
Тоді 3 травня 2014 року, зустрічати Джемілєва вирушили тисячі кримських татар з усього півострова, тримаючи в руках національні та українські прапори. Вони прорвалися через «живий щит» російського спецназу, після чого декількох кримськотатарських активістів звинуватили в нападі й застосуванні сили до бійців колишнього українського спецпідрозділу «Беркут». У «справі 3 травня» чотирьом кримчанам ще у 2014-2015 роках були присуджені умовні терміни та штрафи.
Своєю чергою головний редактор газети «Къырым» Бекір Мамутов вказує на схожість нинішнього російського переслідування Мустафи Джемілєва з радянськими процесами над ним же.
Так працює вся російська система, що дуже нагадує Радянський Союз. Людей хочуть очорнити, але у них не виходитьБекір Мамутов
– Усе, що приписують Мустафі-аг'а у зв'язку з подіями 3 травня, виглядає дуже натягнуто і з правової, і з політичної точки зору. Якби я був прихильником звинувачення, я думав би: так навіщо піар людині, зараз про нього усі говоритимуть на півострові. У Криму є багато інтернет-ЗМІ, блогерів, яких читають на материковій частині України, тому все це стає надбанням широкої громадськості. В очах кримських татар виникає паралель із попередніми процесами ще радянського часу над Мустафою-аг'а ‒ їх було шість. Прямо зараз ми друкуємо у своїй газеті хроніки Омського процесу 1976 року, тому паралелей уникнути важко. Я думаю, що й зараз судовому апарату наказали робити те, що ми спостерігаємо, і вони роблять це. Так працює вся російська система, що дуже нагадує Радянський Союз. Людей хочуть очорнити, але у них не виходить.
Голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик нагадує, що кримінальні справи проти Мустафи Джемілєва та Рефата Чубарова з'явилися невдовзі після анонсу Меджлісу про проведення «Маршу гідності» на Крим.
Це ще один політичний процесТетяна Печончик
– Звісно ж, це ще один політичний процес, і звинувачення проти Мустафи-аг'а абсолютно безпідставні: насамперед у Криму немає державного кордону Російської Федерації. Але навіть якщо уявити щось подібне й подивитися на доводи звинувачення, то і відповідно до російського законодавства доказів недостатньо. Були опитані декілька десятків свідків, і ніхто з них не бачив, щоб Мустафа Джемілєв перетинав кордон. Просто у травні 2020 року кримські татари оголосили про акцію ненасильницького спротиву ‒ «Марш гідності» ‒ з масовим перетином адміністративного кордону Криму з боку материкової України, щоб привернути увагу світу до проблеми окупованого півострова. Тоді Росія відразу ж ініціювала кримінальну справу, але акція так не була проведена через пандемію коронавірусу.
За оцінкою Тетяни Печончик, забороняючи в'їзд Мустафі Джемілєву, Рефату Чубарову та іншим кримським татарам, Росія грубо порушує міжнародне гуманітарне право ‒ фактично депортує неугодних без можливості вільно повернутися в Крим. Згідно з останнім рішенням, 77-річному лідерові кримських татар заборонений в'їзд на півострів до 5 березня 2034 року.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Мустафа Джемілєв
Мустафа Джемілєв – лідер кримськотатарського національного руху, дисидент, голова Меджлісу кримськотатарського народу (з 1991 до 2013 року). Був репресований, 15 років відбував термін у радянських таборах і в'язницях. 303 дні голодував в Омській тюрмі. На підтримку Джемілєва виступав російський академік, дисидент Андрій Сахаров, який написав лист генеральному секретареві ООН.
Мустафа Джемілєв зміг повернутися до Криму в 1991 році. Є народним депутатом III-IX скликань Верховної Ради України.
Джемілєв – почесний доктор права Сельджуцького університету (Туреччина), лауреат міжнародної премії ім. Орлика «За демократизацію українського суспільства». Нагороджений медаллю Нансена (ООН), орденом князя Ярослава Мудрого V і IV ступенів.
У 2014 році виступив проти російської анексії Криму. Росія порушила проти нього кілька кримінальних справ. У 2016 році Джемілєв був номінований на премію Сахарова.
