Вони вже двічі тікали від війни. Вперше у 2014 році через анексію Криму Росією. Тоді родина переїхала із Сімферополя до Київської області. Але вже через 8 років війна, причому велика, глобальна, дуже страшна, дісталася до них і там.
Родина Михайліченків пережила чимало драм. Уже переїхавши на материк, Наталя втратила чоловіка. Залишилася одна з трьома дітьми. Старший – Данило – вступив до університету. Христина тоді навчалася у середній школі. А найменша Саша – у садочку. Але їм вдалося не тільки пройти з гідністю через темні часи, а й стати однією з найвідоміших кримських сімей.
Сьогодні переселенці з Криму стали біженцями. Живуть в Англії. Піаністка Христина та скрипалька Саша дають концерти в різних містах Європи. Концерти – благодійні. Гроші збирають для України А ще – вчаться жити сьогоднішнім днем і, незважаючи на пережиті трагедії, радіти кожному моменту.
Некреча: Як вдається знаходити сили, щоб виступати для європейської публіки для того, щоб зібрати гроші на допомогу Україні?
Сили дає український прапор, який висить у кожній заліХристина Михайліченко
Христина Михайліченко: Складне питання, але можу сказати, що сили дає український прапор, який висить у кожній залі та в кожній англійській церкві. У нас на в'їзді до нашого села, де ми живемо, висить український прапор. Ти чудово розумієш, навіщо ти це робиш. Коли ти розумієш, навіщо, стає набагато простіше чисто психологічно. І якщо я можу не лише збирати гроші та відправляти країні, а й, зокрема, впливати на європейську публіку, яка приходить на концерти, слухає українські твори, яка знайомиться з країною, дедалі все більше дізнається...
Некреча: Христино, твоя молодша сестра грає на скрипці. Ви виступаєте разом у тому числі на благодійних концертах, де збираєте гроші для України. А як тобі простіше виступати, коли ти сама чи коли граєш зі своєю сестрою?
Христина Михайліченко: 50 на 50. Коли я граю сама – нерви за себе. Коли граємо разом, то нерви за двох, але вони поділяються навпіл. За себе нервів менше. Тут все рівноправно, мені здається. Але в будь-якому випадку грати з будь-яким партнером – не важливо, це оркестр чи камерна музика – це не легше. Тому що ти відчуваєш відповідальність не лише за себе, а й за всю команду.
Некреча: Наталю, ви вклали багато часу в освіту дітей, у розвиток їхнього творчого потенціалу. Розкажіть про Сашу.
Наталя Михайліченко: Саша дивовижна. Вона дуже, як кажуть англійці, френдлі. Вона ходить до школи вже третій місяць. Ми отримали величезну кількість листів від вчителів із позитивними характеристиками на її адресу з усіх предметів. Вона займається в англійській школі, вона навчається онлайн в українській школі. І вона навчається у музичному коледжі Ньюкасл, що виділив їй стипендію. Вона працює в оркестрі з дорослими музикантами. І це насправді дуже здорово.
Некреча: Ваше рішення переїхати з України пов'язане з навчанням чи відчуттям небезпеки?
Христина Михайліченко: На момент 24 лютого ми втрьох: я, мама і моя молодша сестра Саша перебували у Львові. Виїхали з причин – як люди всі виїжджали. Ми перейшли кордон зі Словаччиною. Звідки вже автобусом доїхали до Кракова. Де й мешкали перші три місяці, всю весну. Звісно, почали порушувати питання щодо навчання, вступу, іспитів. З'явилися музичні проєкти, які потім втілювалися влітку і зараз тривають.
Некреча: Ти ж пам'ятаєш 2014 рік. Як тобі відгукувалися ті відчуття, які ти тоді пережила? У цій ситуації довелося виїхати не просто з одного українського регіону до іншого. А взагалі зі своєї країни.
Христина Михайліченко: Це був ключовий момент, який повністю змінював ситуацію. Коли ми переїжджали до Києва, ми переїжджали до столиці своєї країни. Знали, що переїжджаємо до наших людей, де ми почуватимемося спокійно і вдома. А коли ти їдеш до Європи, ти тут нікому особливо не потрібний. Звичайно, підтримка божевільна від людей, але своя країна є своя країна. Так, я чудово пам'ятаю останні хвилини, коли вночі ми переходили кордон. Момент, коли ти розумієш, нехай це навіть асфальт, але це твій асфальт. За 500 метрів уже не твій.
Некреча: На скільки кроків ви плануєте майбутнє?
Наталя Михайліченко: Які плани після 24 лютого? Які плани можуть бути після трагедій пережитих? Які плани можуть бути? Ні, ми без планів. І в цьому величезний кайф насправді. Коли ти не плануєш. Не треба планувати, я людям радила б не планувати, а жити й насолоджуватися моментом.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
