30 серпня – Міжнародний день зниклих безвісти. У Білорусі, за офіційною статистикою, щорічно реєструють кілька сотень зниклих безвісти. Окремою групою зниклих є ті, хто став жертвою політично мотивованого викрадення. Білоруська служба Радіо Свобода розповідає про чотирьох зниклих опонентів Лукашенка.
У сучасній Білорусі такими людьми є колишній міністр внутрішніх справ Юрій Захаренко, колишній голова ЦВК і заступник голови Верховної Ради Віктор Гончар, його друг – бізнесмен Анатолій Красовський та оператор ОРТ, білоруський журналіст Дмитро Завадський.
Юрій Захаренко
Колишній міністр першого уряду часів Лукашенка, опозиціонер Юрій Захаренко раптово зник у травні 1999 року, і відтоді про його долю нічого не відомо. Спеціальний доповідач Парламентської Асамблеї Ради Європи Хрістос Пургурідес, який вивчав обставини справи, дійшов висновку, що зникнення Захаренка, як і Гончара з Красовським, було справою білоруських «ескадронів смерті», спеціальних груп особливого призначення, які наприкінці 1990-х виконували накази про фізичне знищення найвпливовіших лідерів опозиції. Цю версію поділяють правозахисники та родичі зниклих.
Розслідування про зникнення Юрія Захаренка припинили «через неможливість з’ясувати особу обвинувачуваного». У грудні 2019 року вийшов фільм Deutsche Welle – у ньому колишній боєць спецзагону МВС Білорусі Юрій Гаравський, який називав себе бійцем білоруського «ескадрону смерті», розповів, як брав участь у викраденні та вбивстві Юрія Захаренка, Віктора Гончара та Анатолія Красовського 20 років тому під командуванням засновника СЗШР (спеціального загону швидкого реагування, який у Білорусі називають СОБР – ред.) Дмитра Павличенка. Гаравський, який утік із Білорусі, сказав, що всіх трьох застрелив особисто Павличенко.
Віктор Гончар
У тому ж 1999 році, у вересні, у Мінську зник Віктор Гончар – білоруський опозиціонер, лідер тієї частини Верховної Ради Білорусі, яка не визнала розпуску Олександром Лукашенком білоруського парламенту у 1996 році і продовжував боротьбу за повернення країни на шлях демократії.
Вважається, що захоплення та викрадення Віктора Гончара відбувалося за схемою, подібною до викрадення Юрія Захаренка. За даними громадського розслідування, у справі знову фігурував автомобіль одного зі силовиків, а згодом участь цієї особи у справі підтвердила інформація про те, що для знищення Віктора Гончара був використаний «розстрільний пістолет» – табельна зброя, якою в той час у Білорусі виконували смертні вироки.
Через два роки після зникнення суд визнав Віктора Гончара зниклим безвісти.
Анатолій Красовський
Бізнесмен Анатолій Красовський зник разом зі своїм другом Віктором Гончаром того ж дня, 17 вересня 1999 року. Це сталося після того, як Гончар та Красовський відвідали лазню на вулиці Фабричній у Мінську.
Пізніше виникла версія, що Анатолій Красовський був не лише другом Віктора Гончара, а й брав участь у фінансуванні низки опозиційних проєктів. Зникнення Анатолія Красовського, як і Віктора Гончара, не розслідували. Не допомогла й інформація, надана слідству, про те, що Анатолія Красовського так само могли вбити з «розстрільного пістолета».
У грудні 2018 року правозахисники отримали повідомлення, в якому зазначається, що «справи про викрадення Гончара, Захаренка та Красовського припиняються, оскільки не встановлено жодної особи, яка підлягає кримінальному переслідуванню».
Дмитро Завадський
Оператор ОРТ Дмитро Завадський зник у липні 2000 року. Він їхав у мінський аеропорт зустріти свого колегу Павла Шеремета, але не доїхав. Автомобіль знайшли на стоянці аеропорту зі стертими відбитками пальців, Дмитра в ньому не було.
У березні 2002 року у справі про викрадення Дмитра Завадського були засуджені чотири людини, колишні співробітники спеціального загону міліції «Алмаз». Ім’я замовника злочину залишилося невідомим. Пізніше суд визнав Дмитра померлим, але тіла досі не знайшли.
У січні 2020 року вдова Завадського отримала офіційну відповідь від Слідчого комітету про відмову відновити припинене попереднє розслідування у справі викраденого оператора.
За час протестів у Білорусі після оголошення Олександра Лукашенка переможцем президентських виборів, правозахисники теж заявляють про зникнення людей. Рік тому Tut.by запустив сервіс для пошуку зниклих після 9 серпня 2020 року.
