«Саджайте квіти, а не людей»: акції до п'ятиріччя арешту Олега Сенцова

10 травня виповнилося п'ять років від дня затримання й подальшого арешту в Сімферополі українського режисера Олега Сенцова. У центрі Києва активісти провели ходу під назвою Do you remember? до 14 посольств країн Ради Європи. Також у Києві відбулася акція «Саджайте квіти, а не людей», в якій взяли участь відомі українські артисти та письменники.

Олега Сенцова та кримського анархіста Олександра Кольченка звинуватили в організації терактів у Криму, в результаті режисера засудили до 20 років колонії суворого режиму, Кольченко отримав 10 років колонії. Обидва свою провину не визнали. Сенцов відбуває покарання в місті Лабитнангі на півночі Росії, він влаштовував тривале голодування за звільнення всіх українських політв'язнів. У жовтні 2018 року Сенцову присудили премію Європарламенту «За свободу думки» імені Сахарова.

Російська громадянська активістка, правозахисниця Віра Лаврешина розповідає, як відбуваються акції на підтримку Сенцова в Москві.

‒ Це ім'я відоме у великих містах, як Санкт-Петербург і Москва, хоча б з чуток. Воно іноді, кажуть, і в телевізорі звучить. У нас у Москві щоденні пікети відбуваються з минулої осені, коли, змінюючи один одного, стоять дуже різні люди. Це ініціатива активістів та акторів «ТЕАТР.DOC», і люди найзвичайнісінькі можуть записуватися та стояти в цих пікетах на різних вулицях Москви. Ми Тверською зазвичай робимо марш-кидок, щоб люди бачили наші плакати з іменами, це змушує задуматися. Раніше не було Інтернету, важко було перевірити, а зараз не знають нічого про Сенцова, Володимира Балуха, кримськотатарських активістів, яких садять на величезні терміни, про українських моряків ‒ тільки ті, хто не хоче нічого знати. Звичайно, реакції бувають різні ‒ приходять провокатори, які намагаються зривати пікети та залякувати учасників. Можуть чимось жбурнути, хлюпнути, побитися.

Віра Лаврешина зазначає, що 10 травня активістам вдалося провести пікети в багатьох місцях Москви й навіть залучити нового соратника.

‒ Це нечасто буває ‒ один чоловік став розпитувати про Сенцова без агресії зовсім, а з інтересом, доброзичливо. І коли він зрозумів, що людина на 20 років потрапила у страшну в'язницю в Лабитнангі, на Крайню Північ, куди не можуть приїхати його рідні, де просто нелюдські умови, то попросив у нас плакат з ім'ям Олега й теж постояв у такому пікеті й не побоявся, щоб його сфотографували.

Один з організаторів акції Do you remember? на підтримку Олега Сенцова Михайло Шершун переконаний, що будь-які переговори європейських країн з Росією мають починатися з питання звільнення українських політв'язнів.

‒ У нас є чітка мета ‒ не допустити повернення права голосу Росії в ПАРЄ. 16-17 травня на засіданні Комітету міністрів Ради Європи будуть ставитися питання про подальшу роботу організації, про її регламент і водночас про санкції. Ми боїмося, що російське лобі знову спробує внести певні правки в документ, щоб дозволити повернути Росії право голосу, тим самим знівелювавши всю боротьбу української дипломатії на цьому терені за останні 5 років. Ми хотіли донести свою позицію до міністрів країн-членів Ради Європи. Окрім 14 посольств, куди ми передали листа, ми також розіслали їх до 47 країн-членів ЄС. Ми вважаємо, що подібні дії є неприпустимими для Ради Європи, тому що за статутом самої організації держава, яка порушує декларацію прав людини, не може бути членом Ради Європи, а Росія досі ним залишається.

Виконавчий директор українського ПЕН-клубу Тетяна Терен вважає одним із важливих завдань активістів нагадувати самим українцям про те, що їхні співгромадяни продовжують перебувати у в'язниці та в полоні в Росії.

‒ Актриса Римма Зюбіна ще кілька місяців тому у своїх соціальних мережах написала про ідею акції «Саджайте дерева, а не людей» в Україні та інших країнах. Наскільки я знаю, відтоді дерева посадили й у нас, і за кордоном, але, як ви розумієте, зараз їх вже не саджають, бо час не той. Коли виповнювалося 5 років від дня арешту Олега Сенцова, ми думали, яку публічну акцію можна зробити, і вирішили трохи видозмінити ідею Зюбіної ‒ посадити квіти. Всі публічні акції націлені на привернення уваги, зокрема ЗМІ, для того щоб говорити про Сенцова та інших наших політв'язнів, полонених Росії. Ми маємо констатувати, що якщо порівнювати з осінню, коли Сенцов продовжував голодування, то кількість учасників, звичайних киян, на жаль, зменшилася. Минуло 5 років, і зрозуміло, що багато хто забуває і втомлюється що-небудь робити.

Тетяна Терен закликає всіх українців у різних куточках країни звернутися до місцевої влади, з тим щоб висадити квіти на підтримку Олега Сенцова й заодно прикрасити своє місто.

Довідка: Справа Сенцова й Кольченка

Кримського режисера Олега Сенцова та анархіста Олександра Кольченка затримали представники російських спецслужб у Криму в травні 2014 року зі звинуваченням в організації терактів на півострові. У серпні 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Сенцова до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у терористичній діяльності на території Криму. Кольченко отримав 10 років колонії. Обидва свою провину не визнали.

Олег Сенцов відбуває покарання в місті Лабитнангі, на півночі Росії. Олександр Кольченко перебуває в колонії міста Копейськ, на Уралі.

Після 145 днів голодування з вимогою звільнити всіх українських політв'язнів, які перебувають у російських в'язницях, Сенцов «письмово погодився споживати їжу». Він назвав це «вимушеним заходом через загрозу насильницького годування». Amnesty International наголосила, що примусове годування є катуванням. 25 жовтня 2018 року Сенцову присудили премію Європарламенту «За свободу думки» імені Сахарова.

Правозахисний центр «Меморіал» вніс Сенцова та Кольченка до списку політв'язнів. Петицію на сайті Білого дому із закликом врятувати засудженого в Росії Олега Сенцова підписали понад 100 тисяч осіб.

(Текст підготував Владислав Ленцев)