На кінець травня припадають відразу дві річниці зникнення кримських активістів. Так, у ніч з 24 на 25 травня 2016 року в Бахчисараї викрали ексдепутата міської ради, члена виконкому Всесвітнього конгресу кримських татар Ервіна Ібрагімова. Його машину згодом знайшли покинутою посеред дороги, однак російські силовики в Криму так і не знайшли зниклого.
До того ж, шість років тому в Сімферополі зник проукраїнський активіст Тимур Шаймарданов: 26 травня 2014 року він вийшов з дому і не повернувся. Свідки та родичі активіста повідомляли про причетність до його зникнення членів «кримської самооборони». Разом із Шаймардановим зник активіст Сейран Зінедінов. За фактом зникнення всіх трьох активістів були відкриті кримінальні справи, як у Криму, так і на материковій частині України, однак до сьогодні розслідування жодних результатів не принесло. Про ці зникнення йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Батько Ервіна Ібрагімова Умер Ібрагімов висловив Крим.Реалії думку, що за викраденням його сина стоять російські спецслужби.
Співробітники ФСБ неодноразово погрожували Ервіну, і я впевнений, що це їхніх рук справаУмер Ібрагімов
‒ На жаль, офіційне розслідування не рухається в жодному напрямку. Слідчому комітету було дуже зручно припинити справу у 2017 році, покласти її в архів ‒ нехай документи припадають пилом. Ми проводимо своє громадське розслідування. Я вважаю, що неправильно називати Ервіна зниклим ‒ він був насильно викрадений. За нашою інформацією, його викрадення було сплановане, у ньому фігурували цілих чотири машини. Співробітники ФСБ неодноразово погрожували Ервіну, і я впевнений, що це їхніх рук справа. Тому зараз вони роблять усе, щоб не розслідувати викрадення, щоб заглушити цю справу. Мене бентежить, що про викрадених, на відміну від політв'язнів, майже ніде не говорять. Я ніколи не чув, щоб в українські списки на звільнення подавали саме викрадених ‒ таке відчуття, що їх намагаються ігнорувати.
Умер Ібрагімов зазначає, що йому вдалося обговорити викрадення сина з представниками різних міжнародних організацій, проте, як він вважає, це ні до чого не призвело. Тим часом мати Тимура Шаймарданова Лариса Шаймарданова намагається об'єднати зусилля українських юристів і російських правоохоронних органів, щоб зрушити з мертвої точки справу про викрадення її сина.
Втрачено багато часу для ефективного розслідуванняЛариса Шаймарданова
‒ Втрачено багато часу для ефективного розслідування, хоча адвокат у нашій справі в Україні Євгенія Закревська ‒ дивовижна людина. Вона виконала величезний обсяг роботи замість слідчих, і ці матеріали взяла за основу прокуратура Автономної Республіки Крим. Але ні вони, ні поліція нічого істотного зробити не змогли. Через неефективне розслідування як на материковій частині України, так і в Криму ми подали позов до Європейського суду з прав людини. Приблизно рік тому призначили нового начальника Слідчого управління російської поліції Криму Сергія Пантелєєва, і ми з дуже великою надією очікуємо від нього якихось результатів. Він контактує і з Євгенією Закревською, і з адвокатом Гельсінської групи Андрієм Яковлєвим. Певні зрушення є, але втрачений час надолужити дуже важко.
Лариса Шаймарданова підкреслює, що розуміє складність розслідування на непідконтрольній Україні території, але все одно вважає, що низку експертиз та опитувань свідків можна було провести ще п'ять років тому. Водночас, за її словами, адвокати додали до позову в ЄСПЛ скаргу на те, що Росія навмисне затягує розслідування цієї справи.
Наші хлопці ризикували собою заради УкраїниЛариса Шаймарданова
‒ При цьому чесно скажу: українській державі абсолютно байдужа доля нашої родини ‒ хоча наші хлопці ризикували собою заради України. У Тимура росте син без батьківської підтримки, і немає жодних елементарних знаків уваги. А ось Меджліс про нас не забуває, та й ми беремо участь у його заходах. Тут у нас контакт є.
Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз згадує Ервіна Ібрагімова й також нарікає на те, що українська влада, на його думку, не приділяє належної уваги подібним справам.
Банда, яка прийшла до влади в Криму, ненавидить усе, пов'язане з боротьбою за людські честь та гідністьАхтем Чийгоз
‒ Ервін був дуже активним, його дуже поважали в Бахчисарайському районі та в Криму загалом. Одного разу він прийшов на мій суд, і я запитав його: «Ти чому не виїхав?» Він відповів: «Ви ж не виїхали». У цих словах все ‒ і його почуття любові до батьківщини, і його молодість, наповнена безстрашністю і боротьбою. Банда, яка прийшла до влади в Криму, ненавидить усе, пов'язане з боротьбою за людські честь та гідність. Тому їхній вибір припав на Ервіна ‒ і, на жаль, це не останній їхній вибір. Я теж вважаю, що питання про викрадених потрібно актуалізувати, щоб воно було сильним фактором тиску на Путіна на переговорах. Напевно, українській владі здається, що стосовно політв'язнів, чиї долі ми відстежуємо, можна досягти конкретного результату, і тому про них говорять постійно. Я вважаю, що державу-терориста Росію потрібно притискати до стінки й монотонно вести до Гаазького трибуналу.
Тим часом під російським посольством у Києві регулярно відбуваються акції, покликані привернути увагу до викрадених кримчан. Юристка громадської організації «Крим SOS» Ольга Куришко вважає інформаційну кампанію важливою, щоб не дати спустити ці справи на гальмах.
З початку окупації Криму ми зафіксували 45 насильницьких зникнень, з них 15 осіб так і не знайшлиОльга Куришко
‒ Наша організація проводить акції кожен місяць ‒ зараз буде вже сорок шоста. Ми говоримо про те, що насильницькі зникнення не розслідують, що цих людей так і не знайшли, що Росія не робить для цього жодних зусиль. Кожну акцію ми намагаємося присвятити конкретній людині, адже з початку окупації Криму ми зафіксували 45 насильницьких зникнень, з них 15 осіб так і не знайшли. Зазвичай російські силовики починають слідчі дії тільки через три-шість місяців після зникнення, це занадто пізно. Саме розслідування проводять формально, і потім через рік-півтора ці справи не закривають, але припиняють, оскільки не знаходять ні самих викрадених, ні відповідальних за це людей. Усі спроби родичів відновити слідство відкидаються, і справи зависають.
Український політолог Михайло Басараб вважає, що справи про викрадення та інші порушення прав людини в Криму необхідно розглядати в ширшому міжнародному контексті.
Багато говорять про Донбас, а півострів залишається ніби остороньМихайло Басараб
‒ Україні необхідно подавати насильницькі смерті та викрадення громадян України в Криму, факти тортур, призову до російської армії та інші порушення прав людини саме як міжнародні кримінальні злочини, які скоює російське військово-політичне керівництво та окупаційні адміністрації на території українського півострова. Сюди ж варто віднести переслідування за мовною та релігійною ознаками. Це може стати підставою для посилення санкційного тиску на Росію. Проблема України полягає в тому, що масовим порушенням прав і свобод її громадян в окупованому Криму приділяється недостатньо уваги. Тобто багато говорять про Донбас, а півострів залишається ніби осторонь.
За оцінкою Михайла Басараба, так відбувається тому, що і минула українська адміністрація, і нинішня вільно чи мимоволі слідують нав'язаному Кремлем наративу, в якому питання Донбасу та Криму розмежовані, а вся увага сфокусована переважно на вирішенні збройного конфлікту на сході країни.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
