У Росії набрав чинності закон про «суверенний інтернет». Це, як очікується, зрештою дасть змогу владі контролювати електронні потоки інформації в режимі реального часу, обмежувати доступ до контенту, який влада вважає «небезпечним», а також ізолювати так званий «рунет», щоб захиститися від іноземних кібератак. Радіо Свобода зібрало все, що потрібно знати про російське інтернет-середовище, яке зазнає змін.
Що означає цей закон?
Закон про «суверенний інтернет» передбачає встановлення спеціального обладнання і програмового забезпечення, щоб стежити за тисячами ключових вузлів російського інтернету. Це обладнання має направляти дані в центральний моніторинговий центр, що матиме повноваження і можливості блокувати інформацію, яку влада вважає загрозою для держави, а також ізолювати так званий «рунет» від решти всесвітньої інтернет-павутини у разі іноземної кібератаки.
За втіленням закону наглядатиме російське агентство нагляду за зв’язком і комунікаціями, «Роскомнадзор».
Агентство стежитиме за «загрозами цілісності», «загрозами надійності» і «загрозами безпеці» російського інтернету.
Принаймні у теорії, новий центральний моніторинговий центр зможе аналізувати потоки інтернет-трафіку в режимі реального часу і блокувати або перенаправляти конкретні інформаційні пакети – наприклад, новинну стрічку соцмереж чи відео на ютубі – через процес, відомий під назвою DPI (deep-packet inspection, або технологія перевірки, аналізу і блокування пакетів даних за їхнім змістом – Радіо Свобода.)
Автори закону заявили, що його створення – це, за їхніми словами, відповідь на «агресивний характер» стратегії кібербезпеки США, яку ухвалили у вересні 2018 року. Згідно з заявою Білого дому, стратегія має на меті «визначити, протидіяти, перешкодити, послабити і стримати поведінку в кіберпросторі, що дестабілізує і суперечить нашим національним інтересам, зберігаючи при цьому першість Америки у кіберпросторі».
Президент Росії Володимир Путін заявив, що цей закон необхідний для того, щоб забезпечити можливість функціонування російського інтернету, якщо США намагатимуться обмежити доступ Росії до глобальної мережі.
Багато аналітиків і активістів заявляють, що справжній намір закону полягає в тому, щоб дати державі можливість придушити політичне інакомислення.
Заступник директора правозахисної організації Human Rights Watch із питань Європи і Центральної Азії Рейчел Денбер попередила, що «закон дозволяє колосальне, позасудове блокування свободи слова й інформації без прозорості і належного судового дозволу».
«Цей закон не стосується закордонних загроз або заборони сервісів Facebook і Google. Це Росія вже і так може зробити на законних підставах», – пояснив російський аналітик із питань безпеки й автор книжки «Червона павутина: Війна Кремля в інтернеті» Андрій Солдатов агентству Bloomberg. – Він стосується того, щоб перекрити певні типи трафіку в певних районах під час громадянських заворушень».
Російська влада, здається, якраз рухається в цьому напрямку. Під час несанкціонованих протестів у Москві 27 липня і 3 серпня протестувальники і журналісти повідомляли про труднощі з доступом до інтернету через свої мобільні пристрої. Михайло Климар’єв, директор групи «Інтернет-оборона», сказав Російській редакції Радіо Свобода, що його спостереження в центрі Москві 3 серпня «свідчать про відключення доступу». Його джерела повідомили, що мобільний оператор «Вимпелком» обмежив доступ на вимогу Федеральної служби безпеки Росії.
Новий закон може дати можливість владі продовжувати цю практику цілеспрямованіше не повідомляючи про це інтернет-провайдерів.
Що зміниться після 1 листопада?
Для середньостатистичного російського інтернет-користувача мало що зміниться негайно, вже починаючи з 1 листопада. Сам закон говорить, що застосування деяких його положень починається лише з 2021 року.
«Вже після ухвалення закону стало зрозуміло, що необхідно також ухвалити ще понад 30 нормативних актів для його імплементації, – пояснив Радіо Свобода аналітик групи «Роскомсвобода» Олександр Ісавнін. – Деякі з них уже схвалені, але вони були написані доволі нечітко... Інші, які ще були в процесі підготовки, відхилили з суто бюрократичних міркувань».
«Закон не набуде чинності вже з 1 листопада», – підсумував аналітик. Багато його наслідків залежатимуть від точного формулювання нормативних актів.
У довгостроковій перспективі російські інтернет-користувачі можуть очікувати на вищі ціни, нижчу швидкість доступу і меншу кількість можливостей провайдера.
Інтернет-провайдери попередили, що дотримання закону призведе до збільшення витрат і уповільнення послуг.
«Російським інтернет-операторам доведеться витратити набагато більше грошей, щоб забезпечити доступ до інтернету, ніж операторам в інших країнах, – пояснив Ісавнін. – І все це необхідно для того, щоб так чи інакше обмежити доступ російських громадян до інформації. Це не просто цензура – це цензура, за яку повинні платити самі росіяни. Це найсумніше».
За оцінками уряду, кінцева вартість виконання закону становить від 20 до 30 мільярдів рублів (від 313 до 470 мільйонів доларів за нинішнім курсом).
Росія створює щось на зразок китайського «Золотого щита»?
У червні 2010 року тодішній президент Росії Дмитро Медведєв відвідав штаб-квартиру компанії Twitter у Кремнієвій долині у США і став першим головою держави, який це зробив. Він урочисто відкрив свій акаунт у Twitter під час поїздки і написав свій перший офіційний допис.
Під час тієї ж поїздки до США Медведєв також завітав і до офісів компаній Google, Cisco Systems і Apple.
«Росія намагається стати відкритою країною», – сказав він під час свого виступу у Стенфордському університеті, текст якого він зачитував зі свого планшета Apple iPad.
Цей візит, можливо, мав символізувати високий рівень російських амбіцій щодо приєднання до світової технологічної спільноти. У 2009 році американська громадська організація Freedom House поставила Росію на 49-е місце у рейтингу інтернет-свобод (Freedom on the Net).
Коли у 2012 році Медведєв передав президентство Путіну, цей рейтинг знизився до 52-го місця. Таке зниження відбувалося щорічно. У 2018 році Росія посідала 67-е місце із списку зі 100 країн, а це було на дві позиції нижче від Судану і ледь випереджало Об’єднані Арабські Емірати.
За ці роки російська влада ухвалила численні закони, що були чітко спрямовані на обмеження свободи інтернету. У 2017 році, наприклад, Москва обмежила використання віртуальних приватних мереж, відомих як VPN. Того ж року ЗМІ із іноземним фінансуванням дали статус «іноземних агентів». Наступного року ухвалили закон, який вимагав, щоб платформи соціальних медіа підключали облікові записи користувачів до номерів телефону, а це, в свою чергу, обмежує анонімність в інтернеті.
Того ж року набув чинності і так званий «закон Ярової». Він вимагав від телекомунікаційних компаній зберігати всі дані користувачів протягом шести місяців і надавати ФСБ до них необмежений доступ. Влада також понад рік намагається заблокувати популярний месенджер Telegram. Причиною цього стало те, що Telegram відмовився надавати ФСБ свої ключі шифрування.
Водночас влада притягала до відповідальності сотні людей за їхні інтернет-дописи й іншу онлайн-діяльність, визнану «екстремістською» або «образливою». На початку цього року в Росії ухвалили суперечливий закон, який передбачає штрафи за використання електронних ЗМІ для висловлення «неповаги» до чиновників, суспільства чи державних символів.
Деякі коментатори навіть висловили побоювання, що Росія намагається імітувати горезвісний китайський «Золотий щит», який став грізним – хоча і не неприступним – бар’єром, який ізолює китайський інтернет від деяких «частин» всесвітнього інтернету, які Пекін не любить.
Ісавнін каже, що це неможливо з кількох причин. По-перше, Китай має свій внутрішній ринок, який достатньо великий, щоб самостійно виробляти і споживати інтернет-продукти. Уже розроблені відносно популярні й успішні китайські аналоги сервісів Google, Facebook та інших популярних глобальних сайтів.
Окрім того, Пекін контролював розвиток інтернету в Китаї з самого початку, тоді як в Росії інтернет розвивався значною мірою на принципах вільного ринку протягом багатьох років, перш ніж влада зосередила свою увагу на ньому.
Новий закон означатиме кінець інтернет-свободи в Росії?
Усе залежить від того, як застосовуватимуть закон і наскільки наполегливою буде влада, вважає Ісавнін.
Він додав, що проти намагань влади контролювати доступ до інформації працює два основні фактори: корупція і складність самого інтернету.
«Найбільша наша надія – на корупцію», – заявив він Радіо Свобода. Цілком можливо, каже він, що «закон використовуватимуть для розкрадання коштів, виділених на обладнання і створення нового центру інтернет-контролю, і насправді нічого не вийде». «Сподіваймося, вони витратять гроші і заспокояться», – каже Ісавнін.
Окрім того, невдача минулих зусиль влади задля обмеження інтернету, як зазначив Ісавнін, свідчить про слабке розуміння того, як працює інтернет.
«Американські військові дослідники, [які створили інтернет на початку 1960-х,] спроектували його таким чином, щоб він вижив і продовжував працювати у разі радянської ядерної атаки, – сказав він. – Слава Богу, такого ніколи не було. Але ДНК, вбудована в систему, може дати інтернету в Росії можливість вижити у випадку «ядерних атак» від «Роскомнагляду».
