Новини про збройний заколот незадовго до президентських виборів у Центральноафриканській Республіці (ЦАР), навряд чи привернули б до себе стільки світової уваги, якби в цій країні вже давно не перебували військові з Росії. Вони підтримують керівну владу і, звісно, в переважній більшості випадків діють неофіційно, «без погонів», під прапором приватних військових компаній, у першу чергу так званої «ПВК Вагнера».
До останнього офіційна Москва заперечувала всі повідомлення, які викликали ажіотаж, про нове перекидання своїх підрозділів у ЦАР, хоча ввечері 22 грудня визнала, що скерувала туди «300 військових інструкторів». Звісно, російські військові в ЦАР є, їх там багато, вони воюють – і, можливо, зазнають поразки.
21 грудня влада Центральноафриканської Республіки повідомила низці іноземних видань, що, відповідно до двосторонніх угод у царині безпеки, Росія й африканська держава Руанда скерували до них додатково «кілька сотень військовослужбовців і важке озброєння». Це пов’язано з посиленням останніми тижнями боїв між урядовими силами та підрозділами різноманітних повстанців, які об’єдналися і створили коаліцію, щоб не допустити переобрання на другий термін чинного президента Фостена-Аршанжа Туадери.
Вибори в ЦАР заплановані на 27 грудня.
Причому входять до цього союзу, який протистоїть офіційному Банґі (столиця ЦАР – ред.) нібито раніше непримиренні противники – від місцевих джихадистів (в основному з колишнього сумнозвісного угруповання «Селека») до бійців загонів християнського ополчення. Вони тепер виступають на боці колишнього президента (фактично диктатора) Франсуа Бозізе, ними ж і поваленого в 2013 році, який нині знову рветься до влади
За останніми даними, повстанці захопили стратегічно важливе місто Мбаїкі, розташоване на північний захід від столиці, розгромивши сили урядової армії ЦАР, яку підтримують найманці з російської «ПВК Вагнера», і наступають далі.
Твіт із заголовком із місцевої преси: «Тривають запеклі сутички між російськими найманцями і повстанцями в місті Мбаїкі»:
Наступний твіт із посиланням на те ж видання: «Відновлення боїв у Мбаїкі після прибуття російських підкріплень»:
На шляху з Мбаїкі до столиці Банґі розташована, за наявними даними, одна з головних баз російських найманців – у напівзанедбаному палаці у маєтку «Беренго», який колись був однією з резиденцій колишнього центральноафриканського диктатора-канібала, імператора Жана-Беделя Бокасси.
До речі, Франсуа Бозізе, на боці якого тепер виступили повстанці, Бокассу практично обожнює. У 2010 році Бозізе, який тоді був президентом, підписав указ про повну реабілітацію Бокасси, якого він називає «великим гуманістом» і «сином нації, визнаним усіма як великий будівничий»: «Я хочу говорити про Бокассу. Він побудував країну, а ми зруйнували все, що він побудував».
Саме маєток «Беренго» і місто Мбаїкі влітку 2018 року планували відвідати, серед інших місць, убиті невдовзі в ЦАР російські журналісти Орхан Джемаль, Олександр Расторгуєв і Кирило Радченко, які сподівалися зняти там фільм про «ПВК Вагнера» і активність у тій країні структур російського бізнесмена Євгена Пригожина, які стоять за нею.
На цій мапі червоним прапорцем позначено маєток «Беренго». На північному заході – місто Мбаїкі, на північному сході – столиця ЦАР Банґі.
Останніх кілька років Євген Пригожин, як стверджують західні ЗМІ та деякі розвідслужби, прагне поширити вплив Кремля на всю Африку, і його люди (від найманців до політтехнологів) працюють уже щонайменше в 15 африканських державах, у першу чергу в ЦАР, Північному Судані та Лівії, а також і в Південному Судані, на Мадагаскарі, в Анголі, Гвінеї, Гвінеї-Бісау, Мозамбіку, Зімбабве і Демократичній Республіці Конго.
Президент Росії Володимир Путін, вочевидь, звернув увагу на Африку як на багатий ресурсами регіон, у якому отримання впливу могло б частково компенсувати недолік фінансових та інших ресурсів у глобальному змаганні Росії зі Заходом. Йдеться, зокрема, про видобуток в африканських країнах корисних копалин і постачання туди російської зброї. Наприкінці 2019 року в Росії з помпою пройшов перший саміт «Росія – Африка», за участі лідерів приблизно 50 африканських країн.
Рік тому журналісти «Бі-бі-сі» писали про те, що у Москви є чималі шанси домогтися повної легалізації обороту алмазів у Центральноафриканській Республіці – одній із найбільш проблемних країн світу, де більшість видобутих алмазів вважаються «кривавими». Про це тоді говорив Олексій Моїсеєв, заступник міністра фінансів Росії і за сумісництвом член наглядової ради «Алроси», головного російського виробника алмазів. Однак багато чому дуже завадила спершу епідемія COVID-19, а тепер і військово-політична ситуація, яка знову вкрай загострилася в ЦАР.
Міжурядова угода про військову співпрацю між Росією і ЦАР була підписана в серпні 2018 року. Після цього поблизу міста Мбаїкі й був створений центр тренування центральноафриканських військових: російські інструктори навчають їх поводженню зі зброєю та методам ведення бою. Начальник Генштабу армії ЦАР навіть приїжджав на навчання в Росію, а безпека президента Фостена-Аршанжи Туадери була повністю довірена російським інструкторам і бійцям російських ПВК.
Скан (із Facebook): Двостороння угода ЦАР «щодо гарантування безпеки виборів із Руандійською Республікою і Росією»:
Увечері 21 грудня посол Росії в ЦАР Володимир Титоренко заявив РИА «Новости», що в Центральноафриканській Республіці майже немає ніяких російських військових: «Окрім п’ятьох співробітників представництва МО РФ при МО ЦАР в Банґі, тут немає інших військовослужбовців Росії. Але тут працюють інструктори, які навчають армію ЦАР на прохання уряду цієї країни. Періодично здійснюється їхня ротація. Ще 14 російських офіцерів служать тут у складі миротворчої місії ООН».
Титоренко додав, що, на його думку, ніякої спроби державного заколоту в ЦАР не було, оскільки бунтівники не дійшли до столиці. За його словами, експрезидент Бозізе всупереч рішенню Конституційного суду країни, який не дозволив йому балотуватися знову, почав зустрічатися з опозиційними лідерами та лідерами збройних угруповань і «підштовхувати населення до бунту».
Міністерство оборони Руанди ввечері 21 грудня повністю підтвердило заяви влади ЦАР про участь руандійських військових у боях із повстанцями поблизу Банґі, в той час, як Міноборони Росії цю інформацію намагалося ніяк не коментувати. Водночас Кремль висловив «серйозну стурбованість» ситуацією в Центральноафриканській Республіці.
Заступник міністра закордонних справ Росії Михайло Богданов заявив, що Росія «не посилає війська» в ЦАР, але при цьому зазначив, що Росія «готова допомогти в гарантуванні безпеки та єдності країни», і нагадав, що в цій державі дійсно перебувають російські військові інструктори. А прессекретар Путіна Дмитро Пєсков сказав, що влада Росії уважно спостерігає за розвитком «цієї дуже тривожної ситуації».
Як повідомляє «Бі-бі-сі», одне з їхніх джерел, близьке до місії ООН в ЦАР, яке попросило про анонімність, розповіло, що «нові російські військові» (без уточнень, хто саме) дійсно прибули в Банґі вранці 20 грудня спецрейсом. Джерело зазначило, що «росіян у столиці зараз значно більше, ніж зазвичай» і що розквартировані вони в колишньому маєтку імператора Бокасси на північному заході від Банґі.
Увечері вівторка, 22 грудня, МЗС Росії випустило комюніке із заявою, що Росія додатково скерувала до Центральноафриканської Республіки 300 військових інструкторів і повідомила про це профільний комітет Ради безпеки ООН. «Просування воєнізованих угруповань, дії яких підживлюються ззовні, набуло характеру масованої атаки з метою дестабілізації внутрішньої обстановки та зриву виборчого процесу», – зазначає російське МЗС.
За даними ООН, із 2012 року, коли дуже заплутаний збройний конфлікт у ЦАР увійшов у чергову гостру фазу і до того ж отримав релігійне забарвлення (кривавого протистояння місцевих і прийшлих мусульман і християн), там загинуло понад сім тисяч цивільних, і не менш ніж мільйон стали біженцями. Понад 60 відсотків усієї території Центральноафриканської Республіки весь цей час контролювали різні повстанські угруповання.
21 грудня ЄС, Франція, США, Росія і Всесвітній банк у спільному комюніке закликали заколотників, які наступають на столицю Банґі, і їхнього лідера Франсуа Бозізе (за останніми даними, він усе ще перебуває у вигнанні в західноафриканській державі Бенін) скласти зброю.
