Спеціально для Крим.Реалії
На одній із ділянок майбутнього парку «Патріот» російські військові забрали у севастопольських дачників дорогу, на іншій ділянці цього ж парку Міністерство оборони Росії через суд вимагає знести будівельний гіпермаркет. Севастопольці вже втратили пляж у Батилимані, доступ до якого перекрили військові, така ж доля чекає пляж біля мису Толстий. Окрім усього іншого, відомство Сергія Шойгу виселяє громадян із квартир, у яких вони проживають десятки років.
Ділянки для комерційного патріотизму
Днями в Севастополі відбувся форум «Армія 2019». Місцевим жителям і гостям міста російські військові демонстрували техніку та озброєння «у статиці та динаміці», тобто в виставковому режимі та в режимі демонстрації бойових можливостей. Бойові можливості показували на території парку «Патріот», розташованого поблизу Молочної балки. Танки, БТРи, вертольоти, десантники, багато пилу й шуму.
Не чутно тільки було галасу, який за два тижні до цих подій намагалися підняти дачники, ділянки яких опинилися поруч із парком «Патріот». Російські військові забрали в жителів дорогу, відгородивши парканом, ‒ за їхніми кадастровими координатами саме там проходить межа «патріотичного» парку. Колись тут був запасний аеродром Чорноморського флоту Росії «Південний», який давно не використовується. У 1980-90-х роках землі почали роздавати під дачі.
«Ситуація проста, ‒ розповіли власники будинків, ‒ коли ми тут отримували ділянки, «Південний» майже не використовувався. Тут була військова частина, але ця половина, де зараз їздять танки, була звалищем, ми там із собаками гуляли. Ми завжди вважали, що наші ділянки межують з міськими землями, а межа між містом і військовими йде вздовж валу, що відокремлює аеродром», ‒ пише севастопольське видання «Примечания».
Раптово з'ясувалося, що землі Міноборони Росії простягаються аж до парканів, які огороджують домоволодіння, або навіть далі ‒ до будинків. Дорогу відгородили парканом, збудували на її місці трибуни для високих гостей і військового начальства.
Власники будинків на вулиці Планерній обурені. «Ми самі будували цю дорогу, відсипали її, а тепер вона практично знищена, ‒ говорять вони. ‒ Спочатку ми їздили цими плитами, але тепер з'ясувалося, що на них збудують трибуни для гостей і розмістять намети для торгівлі сувенірами. Проїзду немає: ні «швидка», ні пожежна в разі чого не зможуть проїхати».
Видання повідомляє, що дирекція парку «Патріот» пообіцяла не позбавляти севастопольців дороги. Люди в погонах, навпаки, розлютилися: «Їх що, інтереси країни зовсім не цікавлять?»
У трагічнішій ситуації опинився будівельний гіпермаркет «Новацентр» ‒ його взагалі можуть знести. Позов про витребування з чужого незаконного володіння земель військового містечка №488, яке розташовувалося колись у Молочної балці, Міноборони Росії подало в севастопольський Арбітражний суд торік у липні ‒ справа №А84-3124/2018. Підстава ‒ розпорядження 195-РП про повернення військовим земель, якими вони володіли при Союзі, підписане ексгубернатором Севастополя Сергієм Меняйлом у березні 2015 року. Ті будівлі, які стоїть на ділянках, позивач просить визнати самобудами й зобов'язати орендаря землі їх знести.
Севастопольські ЗМІ стверджують, що від цих земель самі ж російські військові відмовилися понад 20 років тому, і наводять як підтвердження листування командувача Чорноморським флотом Росії з командуванням Військово-морських сил України. В результаті земельні ділянки були передані в державну власність України. У 2003 році Фонд держмайна продав ці землі декільком комерційним організаціям.
У 2004 році командувач Чорноморським флотом Росії написав до Фонду держмайна України відмову від 40,68 гектара земель військового містечка №488. Ці землі теж були викуплені комерсантами. Незабаром на цій ділянці був збудований гіпермаркет «Епіцентр», перейменований після анексії Криму в «Новацентр», а на майже 15 гектарах закладений парк.
Тепер бізнесменів чекають довга судова тяганина, результат якої абсолютно незрозумілий. Тим часом тільки що збудований спортивний майданчик на території парку «Патріот» вже здається в оренду ‒ комерція насамперед.
Пляжні баталії
Не встиг відгриміти армійський форум, як на сполох забили мешканці Північної сторони міста ‒ стало відомо, що Міноборони Росії має намір позбавити їх популярного пляжу «Толстяк» на мисі Толстому. Влітку щодня там відпочивають кілька сотень людей.
Як виявилося, Міноборони Росії звернулося до Арбітражного суду Севастополя з позовом до уряду Севастополя. У своїй заяві військове відомство вимагає: визнати недійсним право власності міста на земельну ділянку площею 10648 квадратних метрів ‒ пляж «Толстяк»; виключити з Єдиного державного реєстру нерухомості запис про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться на пляжі.
Відповідно до постанови російського уряду Севастополя, пляж «Толстяк» є пляжем федеральної державної бюджетної установи «База відпочинку «Севастополь», яка знаходиться у віданні Міноборони Росії. До анексії Криму військовий санаторій «Севастополь» підкорявся Міністерству оборони України.
За повідомленнями місцевих ЗМІ, пляж «Толстяк» (він же пляж ФДБУ «База відпочинку «Севастополь» ‒ так у документах ‒ авт.) фігурує як офіційне місце масового відпочинку на водному об'єкті в постановах уряду Севастополя тільки 2018 і 2019 років, в яких база відпочинку «Севастополь» звучить лише як установа, відповідальна за утримання пляжу. При цьому уряд Севастополя встановив цьому пляжу площу 0,45 гектара, тоді як у реальності вона становить ‒ інформація Міноборони та публічної кадастрової карти Росії це підтверджують ‒ 1,65 гектара.
Севастопольці бояться повторення історії з пляжем «Таврида» в Батилимані ‒ торік там ще можна було вільно купатися, цього року територія виявилася обнесеною парканом і під охороною російських військових.
База «Таврида» до 2014 року входила до складу держпідприємства «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст» Міноборони України. Цілісний майновий комплекс держпідприємства був зданий в оренду компанії, підконтрольній російському бізнесменові Ашоту Малхасяну ‒ рідному брату українського комерсанта Вадима Новинського.
Після анексії російська влада міста через суд договір оренди розірвала. У 2015 році тодішній губернатор міста Сергій Меняйло секретним розпорядженням №195-РП передав базу відпочинку «Таврида», а разом з нею і пляж, під виглядом військового містечка Б-169 Міністерству оборони Росії.
У грудні 2018 року на пляжі «Таврида» в Батилимані, єдиному загальнодоступному похилому спуску до моря на узбережжі від Ласпі до мису Айя, почали будувати новий триметровий паркан. Зверху паркан прикрасили, як це заведено тепер у Криму, протипіхотним загородженням ‒ спіраллю Бруно.
Незважаючи на те, що рішення уряду Севастополя було підписане з порушенням земельного законодавства, Генпрокуратура Росії відмовилася проводити перевірку за зверненням місцевих депутатів, повідомив у травні цього року депутат російського парламенту Севастополя В'ячеслав Горєлов.
«Люди зверталися до Міністерства оборони, на що отримали відповідь про те, що ці земельні ділянки передані у федеральну власність, відповідно до розпорядження уряду Севастополя №195-РП від 20.03.2015 року. Це розпорядження було підписане з порушенням земельного законодавства. У той час ми звернулися до Генеральної прокуратури РФ з проханням провести перевірку. Нам було відмовлено», ‒ сказав депутат.
Парламентарій зазначив, що абсолютно незрозуміло, які стратегічні цілі переслідують російські військові, закриваючи вхід на пляж. «Проблема доступу до берегової смуги в Севастополі набуває катастрофічного характеру, у нас там розташовані і промислові підприємства, і санаторії, і бази відпочинку, і різні об'єкти Міністерства оборони. Скоро в місті море буде за огорожею», ‒ сказав Горєлов.
Російські військові атакують
Міноборони Росії вирішує в Севастополі не тільки земельні питання. Під навчальні корпуси Чорноморського вищого військово-морського училища імені Нахімова військові отримали новенькі будівлі «націоналізованої» севастопольською владою Української банківської академії. З гуртожитків через суд були виселені сім'ї викладачів, багато з них з маленькими дітьми. Довше за всіх протрималася колишня співробітниця академії Тетяна Потапська ‒ її з чотирирічним сином виселили на вулицю в січні нинішнього року.
«Новий рік ми зустрічали фактично на вулиці... Перед виселенням начальник Нахімовського училища Олександр Гринкевич обіцяв вирішити питання з моїм виселенням. Пристави теж були не проти, йшли ніби назустріч, щоб відтермінувати моє виселення. Але цього не сталося, мене все-таки примусово виселили на вулицю. У нас є на руках ордер на проживання без кінцевого терміну, прописка, договір на проживання», ‒ зазначила Потапська.
На початку липня стало відомо, що зі службового житла будуть виселені 30 сімей, які живуть на території Херсонеського маяка ‒ російське Міноборони виграло суд. У багатоквартирних будинках проживають близько 120 осіб ‒ колишні та нинішні співробітники маяка, переважно ‒ пенсіонери. Спеціально для них у 1951, 1978 і 1979 роках були збудовані три будівлі.
У 2014 році маяк був «націоналізований» владою Севастополя, а в 2015-му був переданий Міністерству оборони Росії. Ще через два роки стало відомо, що мис Херсонес планують закрити для цивільних осіб.
Наразі жителі Херсонеського маяка намагаються оскаржити рішення суду, проте, за словами російського сенатора з Севастополя Ольги Тимофеєвої, інструменту для вирішення ситуації на користь громадян немає.
«З Міноборони я отримала відповідь, що житлоплоща службова, а питання про надання альтернативного житла має вирішувати місто. Треба шукати вихід, не можна просто відмахнутися від людей. Ситуація нестандартна, інструменту для її вирішення на користь громадян немає. Можливо, на рівні міста вдасться знайти рішення, знайти цей інструмент», ‒ зазначила сенатор.
В одному можна не сумніватися: своїми інтересами російські військові не поступляться ні на йоту. Тому що скріпи скріпами, а наказу зробити з Криму неприступну військову базу ніхто не скасовував. У цій парадигмі проблеми цивільних осіб завжди будуть на другому плані.
Андрій Покровський, кримський блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
У матеріалі використовується термінологія, вживана на анексованому Росією півострові
