Революція Гідності в кривих дзеркалах кримських чиновників

Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії

Так звані «герої кримської весни», яких зараз скромно понизили у статусі і називають просто «лідери кримської весни», російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) і спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов, у зв'язку з десятиліттям української Революції Гідності дали агентству «Россия сегодня» інтерв'ю, в яких виклали свої концепції подій десятирічної давнини. Втім, їхні думки відрізняються від уже відомої кремлівської версії, можливо, тільки ще більш демонстративною жорсткістю трактувань і ще більшим розходженням із правдою.

Від самого початку газета «Крымские известия» дала «установку» точно за кремлівською версією і чиновники її дотримуються. Газета стверджує: «21 листопада 2013 року – трагічна дата в історії України. Її уряд 10 років тому призупинив процес підготовки до укладання угоди про асоціацію з Євросоюзом, і це стало приводом для початку акцій протесту, згодом названих Євромайданом. Очоливши його, націоналістична опозиція за підтримки Заходу та бездіяльності української влади вдалася до масових протиправних дій, зокрема – захоплення адміністративних будівель, агресії проти силовиків. За три місяці протистояння ситуація загострилася до кривавих сутичок у центрі Києва, і в Україні відбувся державний переворот. Ці події мали найважливіше значення для кримчан: ми у цій ситуації чітко для себе вирішили – нам далі не по дорозі з «майданною» Україною, і на Всекримському референдумі абсолютною більшістю ухвалили рішення про возз'єднання з Росією».

Вже ця тирада не відповідає дійсності. Як відомо, Віктор Янукович не сам по собі відмовився від укладання договору про асоціацію з Євросоюзом, а під тиском і погрозами президента Росії Володимира Путіна. Це й викликало протест усього українського народу, і саме Київ вийшов тоді на мітинги, які в деякі дні загалом налічували до мільйона учасників. У протестах брали участь практично всі політичні течії в Україні, крім проросійських. Опозицію не можна назвати націоналістичною, оскільки в протестах брали участь патріоти України, які бажали країні кращого майбутнього, ніж стагнація під п'ятою Росії. При цьому уряд України замість прислухатися до вимог народу допустив розстріл учасників Євромайдану.

Жодного перевороту не було, Віктор Янукович з власної ініціативи, перебуваючи постійно на зв'язку з Путіним і керований ним, вирішив виїхати з країни. Здійснив він цю втечу, як відомо, на російському кораблі з Криму. Жодних інших змін ні в парламенті, ні в органах влади не відбулося. Залишившись без президента, нова українська влада вчинила точно за Конституцією України – доручила виконувати обов'язки тимчасовій особі, а згодом відповідно до закону обрала нові органи центральної влади.

Навпаки, справжній переворот відбувся у Криму. Ніхто з пересічних кримчан на Кримському півострові у дні Євромайдану нічого не вирішував. Останні місяці 2013-го та перші місяці початку 2014 року Володимир Константинов перебував в основному не в Криму, а все більше – у Москві, де, очевидно, піддавшись шантажу, брав участь у розробці плану російської анексії Криму. Це і сталося наприкінці лютого – на початку березня 2014 року у формі захоплення Криму російськими військовими частинами.

Роль Константинова, за свідченням очевидців, полягала лише в тому, щоб сфальшувати сесію, в якій не вистачало кворуму, і призначити «референдум про приєднання до Росії». Причому прикрити спробу анексії Криму сфальшованим «референдумом» так і не вдалося, він залишається, за великим рахунком, ніким не визнаним досі. Більше того, кримська влада, що піддалася тиску і шантажу Росії, ігнорувала протести великої кількості кримчан, які виходили на мітинги і в дні Євромайдану, і навіть 26 лютого 2014 року під Верховну Раду Криму.

Думка російського глави Криму Сергія Аксьонова, висловлена ним, досі залишається далекою від істини. Він каже, що «Євромайдан – це характерний приклад кольорової революції, організованої та проплаченої Заходом». Ніби він має докази, що революція справді проплачена. Чи він розповідатиме про «печеньки Нуланд»? Видно, і справді, що для всієї російської диктатури найбільшою страшилкою та загрозою є кольорова революція.

Далі Сергій Аксьонов, прихильник російської диктатури, називає «діяльність неурядових організацій» деструктивною, хоча вся їхня робота як в Україні, так і в Росії до їх закриття та шельмування, була спрямована на розвиток демократії, залучення громадян до діяльного управління країною. Але для диктатури це, виявляється, злочин.

Слідом за Володимиром Путіним, автором формули про Україну як «анти-Росію», Сергій Аксьонов стверджує, що влада України обрала шлях «поступового перетворення України на «антиРосію». І це не відкриття. Насправді тезу, що «Україна – не Росія», проголосив ще другий президент України Леонід Кучма.

Але «Україна – не Росія» не означає «антиРосія», бо нічого проти Росії в Україні не було – хай собі «процвітає», але лише у своїх законних межах! Український народ прагнув бути незалежним від Росії, саме це не сподобалося російським диктаторам та імперіалістам.

До речі, напередодні десятиліття Євромайдану Леонід Кучма випустив друге видання своєї книги, де «додав курсивом докладні коментарі до кожного розділу зразка 2003 року». Вже в розпал повномасштабної війни він конкретизував свою думку: «Росія, яку ми знали, звична, хоча й «інша», сусідка – та Росія померла. Росія померла разом із сотнями закатованих, зґвалтованих, зв’язаних та застрелених у потилицю простих мешканців наших Буч, Бородянок та Гостомелів… Росія, стосовно якої в нас були ще якісь ілюзії, – та Росія померла. Але лишилася інша Росія. Розташована поруч. Наїжачена зброєю. Яка нічого не забуде та нічому не навчиться. Яку нам треба буде розуміти та прораховувати, якщо ми не хочемо прорахуватися. Та для початку ми маємо виграти вирішальні битви, викинути окупантів з нашої землі, стати членом НАТО».

Щодо цього історик, професор Гарвардського університету Сергій Плохій також резонно заявив, що навіть «великі держави не виграють війну з національно-визвольними рухами». Це підтверджує сама історія.

Аксьонов дорікає українській владі з погляду сформульованої ще Леніним позиції «великоросійського держиморди» в тому, що вона «не знайшла в собі мужності розчавити гадину в зародку», забуваючи, що цілий народ – не «гадина». На його думку, «результатом перемоги Майдану стали повна втрата Україною суверенітету, розпад країни, величезні жертви, знищення економіки та реальна перспектива зникнення української держави з політичної мапи світу». І це брутальна неправда, бо Україна, член ООН, залишається цілком суверенною. А найбільшою загрозою для суверенітету України є те, що сама Росія намагається військовою силою знищити українську державність, про що не раз висловлювали бажання і в Криму. Не було «розпаду України», тому що окупація – це не розпад, і всі окуповані Росією частини, зокрема Крим та Донбас, будуть звільнені. І українська економіка не знищена, а перебудовується на військовий лад.

Називає Євромайдан «рукотворним» і спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов, головним чином тому, що він, як один із виконавців анексії Криму, визнати самоорганізацію народу не в змозі. Більше того, він, нарядившись в тогу «свідка» і «очевидця», стверджує: «Я пережив ці події особисто. Був на Майдані, спілкувався з протестувальниками… Зі спілкування з простими українцями того періоду мені стало очевидним, що вони свято вірили в євроінтеграцію, як у рай на землі…».

Тут Константинов, мимохіть підтверджує, що український народ справді і тоді свято вірив, – і зараз вірить! – у євроінтеграцію, але зовсім не «як у рай на землі» – це Константинов додає від себе – а як у реальне майбутнє України. І те, що зараз уже розпочався процес прийому України до ЄС, спростовує аргументи та висновки спікера.

А далі на черзі – прийом у НАТО. І, головне, Росія вже не здатна цьому перешкодити, хоча дуже хоче. Це і приводить кримських чиновників, повністю залежних від Кремля, до необхідності приховувати правду, змушує їх не лише самих жити ілюзіями, а й вигадувати «страшні» кримські казки про Євромайдан для всіх кримчан.

Костянтин Подоляк, журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.