Мікрорайон приватної забудови Василівка (Ай-Василь – до 1945 року) розкинувся у північній частині Ялти, біля мальовничої ущелини або каньйону Уч-Кош (з тюркської – «Три Гори»). Це якраз південний відріг Ялтинської яйли, що на території нинішнього гірничо-лісового природного заповідника «Ялтинський».
Історики вважають, що раніше Ай-Василь і сусіднє селище Дерекой (нині Ущельне) становилии одне велике грецьке селище, яке входило в Середні віки до складу князівства Феодоро. У селищі знайдено руїни церкви святого Василя з написом на камені, датованому 801 роком. Після захоплення князівства Феодоро османами в 1475 селище перейшло під владу Османської імперії.
Згідно із Всесоюзним переписом населення 17 грудня 1926 року, в селі Ай-Василь вважалося 398 дворів, населення становило 1938 осіб, з них 1798 кримських татар, 375 українців, 58 росіян, 2 білоруси, по 1 вірмену, німцю та греку. У селі функціонували татарська школа І ступеня та колгосп «Діккат».
Під час відомого землетрусу 1927 року в селі із 370 будинків постраждало 145, 25 було повністю зруйновано, 42 сильно пошкоджено.
Останнє стихійне лихо у Василівці сталося в червні 2021 року, коли в результаті паводку вийшла з берегів річка Гува, одна з приток більш відомої в Ялті річки Дерекойка.
