Головна історична пам'ятка західної частини Керченського півострова – середньовічна турецька фортеця Арабат – розташована на березі затоки Азовського моря, праворуч від початку піщаної Арабатської стрілки (коси). Сама назва стародавнього фортифікаційної споруди з арабської перекладається як військовий пост. Разом із Перекопською фортецею і фортецею Єні-Кале вони призначалися для прикриття Криму від ворожих нападів з півночі та сходу.
Споруда має восьмикутну форму, по периметру оточена глибоким ровом більш давнього походження. Історики не виключають, що фортеця Арабат з'єднувалася підземним ходом з Азовським морем. Раніше, в античні часи, поблизу цього місця розташовувався Іракліон – храм Геркулеса.
Вперше про фортецю в 1651 році згадав відомий османський мандрівник Евлія Челебі. Зокрема, він пише про Арабат як про фортецю, що мала перекривати російській раті, запорожцям, полякам і калмикам шлях до Криму. Але буквально через 17 років запорозькі козаки під командуванням кошового Івана Рога взяли цю фортецю штурмом.
Найбільші руйнування цитадель біля моря отримала під час штурму російськими військами в червні 1771 року. Спочатку її обстріляли з артилерійської гармати, потім велися запеклі бої.
Після цього довгий час про Арабат ніхто не згадував і він поступово втратив своє початкове значення. Тільки в 1853 році, з початком Кримської війни, фортифікацію почали відновлювати, стіни укріпили тесаним вапняком, встановили нову зброю. Однак після війни місцеві жителі почали використовувати фортецю як каменоломні.
У роки Другої світової війни нацисти створили біля Арабата лінію оборони, що тягнулася на кілометр у вигляді земляного валу. Нині про ті часи нагадують «безгоспні» доти. Фактично такою, доступною для дослідників і туристів, до 2014 року залишалася і сама середньовічна фортеця біля Арабатської стрілки. Тепер же в Арабат не потрапити – відтепер там господарюють російські військові.
Про нинішній стан стародавнього форпосту на Азовському морі – в цьому фоторепортажі.
КОМЕНТАРІ: