Село Кольчугіно (в 1915-1945 роках – Булганак, до 1915 року – Кроненталь) розкинулося на берегах річки Західний Булганак, біля автодороги Сімферополь-Миколаївка. З села до кримської столиці і Каркінітської затоки Чорного моря приблизно однакову відстань – понад 20 кілометрів.
Вважається, що село виникло в 1810-1811 роках, як колонія німців з Ельзасу, Бадена, Пфальца, Баварії. За віросповіданням – євангелістів та католиків. До речі, зі старонімецького Кроненталь перекладається як «царська долина, райське місце».
Про минуле села свідчать лютеранський і католицький храми (правда, один з них перебудований в православний), а також будинки на двох вулицях, що добре збереглися – Революції і Горького. Їх колоністи виклали з місцевого матеріалу – буту, глини та виноградної лози. Використовувалася також черепиця тамтешнього черепичного заводу.
За останнього довоєнного перепису населення 1926 року, у селі Булганак проживали 889 осіб, з них – 818 німців, 50 росіян, 6 українців, 3 євреї, 2 татар, 2 естонці, 1 вірменин, 7 записані в графі «інші». Нині село налічує понад 4 тисяч жителів.
Після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР всіх німців з Булганака, як і з усього півострова, радянські органи насильно виселили до Ставропольського краю, а потім до Сибіру і Північного Казахстану.
У повоєнні роки в Кольчугіно працював великий радгосп-завод «Виноградний». Деякі елітні виноградники господарству дісталися від німецьких переселенців.
Кореспондент Крим.Реалії відправився у Кольчугіно і зобразив сільське життя на фото.
Вважається, що село виникло в 1810-1811 роках, як колонія німців з Ельзасу, Бадена, Пфальца, Баварії. За віросповіданням – євангелістів та католиків. До речі, зі старонімецького Кроненталь перекладається як «царська долина, райське місце».
Про минуле села свідчать лютеранський і католицький храми (правда, один з них перебудований в православний), а також будинки на двох вулицях, що добре збереглися – Революції і Горького. Їх колоністи виклали з місцевого матеріалу – буту, глини та виноградної лози. Використовувалася також черепиця тамтешнього черепичного заводу.
За останнього довоєнного перепису населення 1926 року, у селі Булганак проживали 889 осіб, з них – 818 німців, 50 росіян, 6 українців, 3 євреї, 2 татар, 2 естонці, 1 вірменин, 7 записані в графі «інші». Нині село налічує понад 4 тисяч жителів.
Після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР всіх німців з Булганака, як і з усього півострова, радянські органи насильно виселили до Ставропольського краю, а потім до Сибіру і Північного Казахстану.
У повоєнні роки в Кольчугіно працював великий радгосп-завод «Виноградний». Деякі елітні виноградники господарству дісталися від німецьких переселенців.
Кореспондент Крим.Реалії відправився у Кольчугіно і зобразив сільське життя на фото.
КОМЕНТАРІ: