Степове село Скворцове (до 1948 року – Старий Лез, Ескі Лез) Сімферопольського району розкинулося по обидва боки шосе Сімферополь-Євпаторія на межі із Сакським районом. У минулі часи спосіб життя села визначали благодатні угіддя в заплаві річки Тобе-Чокрак, яка нині повністю висохла. Селяни тут пасли худобу, вирощували фрукти і виноград.
Перша документальна згадка про поселення зустрічається в Камеральному описі Криму 1784 року, судячи з якого в останній період Кримського ханства Лез входив в Акмечетський кадилик Акмечетського каймаканства (адміністративно-територіальна одиниця).
У 1889 році переселенцями з біловезьких колоній було засноване німецьке лютеранське поселення Альт-Лези. У свою власність вони придбали півтори тисячі десятин землі на правому березі річки Тобе-Чокрак. У 1922 році в селі проживало 126 осіб, з яких 118 – зросійщені німці.
Перед вторгненням до Криму 18 серпня 1941 року всі тутешні німці були примусово виселені спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан.
Нині село Скворцове налічує понад 2,5 тисячі жителів.
Кореспондент Крим.Реалії вирушив у Скворцове, щоб відобразити, чим село живе сьогодні.
Перша документальна згадка про поселення зустрічається в Камеральному описі Криму 1784 року, судячи з якого в останній період Кримського ханства Лез входив в Акмечетський кадилик Акмечетського каймаканства (адміністративно-територіальна одиниця).
У 1889 році переселенцями з біловезьких колоній було засноване німецьке лютеранське поселення Альт-Лези. У свою власність вони придбали півтори тисячі десятин землі на правому березі річки Тобе-Чокрак. У 1922 році в селі проживало 126 осіб, з яких 118 – зросійщені німці.
Перед вторгненням до Криму 18 серпня 1941 року всі тутешні німці були примусово виселені спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан.
Нині село Скворцове налічує понад 2,5 тисячі жителів.
Кореспондент Крим.Реалії вирушив у Скворцове, щоб відобразити, чим село живе сьогодні.
КОМЕНТАРІ: