Село Багате (до 1948 року – Бахчи-Елі) розкинулося по обидва боки автодороги Сімферополь-Феодосія, на сході Білогірського району. Відстань до обох міст із Багатого майже однакова – 58 кілометрів. Більшість сільських вулиць пролягає через мальовничу улоговину, утворену стиком долин ріки Кучук-Карасу і його правої притоки Ташликсу.
Краєзнавці вважають, що поселення на місці нинішнього Багатого виникло в XI-XII століттях, під час масової еміграції вірмен на Кримський півострів після вторгнення турків-сельджуків до Вірменії. Саме відтоді збереглися залишки церкви Сурб Егія на південній околиці Багатого.
У Багатому можна зустріти чаїрні яблуні. Плоди чаїра (чаїр – з кримськотатарської «сінокіс у лісі») у лісових хащах біля самої Кучук-Карасу. Чаїр – це лісовий сад, в якому ростуть без усякого догляду і хвойні, і плодові, і декоративні рослини. На гірських схилах заввишки до 700 м над рівнем моря були найбільш сприятливі кліматичні умови для чаїрів. Адже там сади цвіли на 2 тижні пізніше, коли вже не було небезпеки заморозків під час цвітіння. Потужні яблуні чаїрів давали з одного дерева до двох тонн плодів. Незважаючи на варварське знищення чаїров, все ж таки на території Алуштинського, Бахчисарайського, Білогірського лісництв збереглися потужні реліктові 100-120-літні дерева Розмарину білого, Ранет Шампанського і Кандиль синапу.
Мальовничі осінні пейзажі села Багатого в північному передгір'ї Внутрішньої гряди Кримських гір – у цьому фоторепортажі.
Багате: там, де ще зріють чаїрні яблука (фотогалерея)

1
Південна частина Багатого на тлі Внутрішньої гряди Кримських гір

2
У Колодязному провулку

3
Грушевий сніданок індиків у районі Грушового провулка

4
Польова дорога перетинає долину річки Кучук-Карасу (з кримськотатарської – «маленька чорна вода, річка»

5
Викинута іграшкова черепашка-ніндзя посеред дороги

6
Поруч – стихійне звалище будівельного сміття

7
Кучук-Карасу в цьому місці можна перейти по шматках бетонної плити. Витік річки – джерело Павло-Чокрак – розташоване на Головній гряді Кримських гір, на висоті 697 метрів над рівнем моря

8
Водорості маленької чорної річки

9
Плоди чаїра (чаїр – з кримськотатарської «сінокіс у лісі») в лісових хащах біля самої Кучук-Карасу. М'якоть цих яблук ніжно-білого кольору і приємного лісового аромату. Плоди чаїрів використовувалися корінним населенням для приготування фруктового меду (бекмеса), сухофруктів, джему, повидла і компотів

10
У старому яблуневому саду колишнього колгоспу «Гірський», що спеціалізувався на садівництві й тютюнництві

11
Долина Кучук-Карасу на тлі гори Хачи-Хаш (праворуч), біля підніжжя якої розкинулося сусіднє село Горлинка. За ним – однойменне водосховище

12
На балконі будівлі, де розміщуються сільська адміністрація і пошта, пустила коріння тополя

13
Меморіальний камінь у пам'ять жертв сталінської депортації в сільському сквері. 18 травня 1944 року до Середньої Азії депортували з тодішнього Бахчи-Елі всіх жителів з-поміж кримських татар, а через місяць, 20 червня, – вірмен, греків і болгар. Замість них у село завезли переселенців з Тамбовської та Курської областей Росії

14
На задньому дворі місцевої школи

15
Жовтневе сонце в зеніті
КОМЕНТАРІ: