Щасливе: там, де збирають воду для Великої Ялти (фотогалерея)

Щасливенське водосховище природного стоку разом із аналогічним Загірським – головні джерела водопостачання населених пунктів Великої Ялти. Воно розташоване на північному лісистому схилі Ай-Петрінської яйли, на місці вузької V-подібної долини річки Манатогра, яка є правою складовою річки Бельбек. Щасливенське водосховище назване за розташуванням на північному сході села Щасливого (Біюк-Озенбаш – до 1945 року) Бахчисарайського району.

Історія самого водосховища розпочалася у 1959-1964 роках, коли на околицях села було збудовано комплекс гідротехнічних споруд загальним об'ємом понад 12 мільйонів кубометрів для водопостачання Великої Ялти. Комплекс включав водосховища Щасливе-1 на річці Біюк-Узенбаш площею 1,5 га, Щасливе-2 на річці Манаготра площею 67 га та Ключевське на струмку Карстовому площею 0,7 га. Води всіх трьох акумулюються в найбільшому Щасливенському (Щасливе-2), а потім звідти гідротоннелем завдовжки 7216 метрів перекидаються на Південне узбережжя Криму в басейн Дерекойки. Заповнення Щасливенського водосховища розпочалося у вересні 1964 року, а завершилося у травні 1965 року. У 1980 році до комплексу підключили Загірське водосховище на річці Кача об'ємом близько 28 мільйонів кубометрів, води якого перекачуються спочатку до Щасливенського водосховища, а потім самопливом гідротоннелем надходять до Ялти.

Колись Щасливе, що нині налічує близько 350 жителів, було одним з найбагатших і розвинутих сіл Бельбецької долини. Його історію простежують з XV століття, але наявність на околицях села таврських поховань, так званих «кам'яних ящиків», дозволяє фахівцям зробити припущення про заселення місцевості з часів до нашої ери.

Автор першого путівника по Криму Шарль Монтандон у своїй роботі «Путівник мандрівника по Криму, прикрашений картами, планами, краєвидами та віньєтами…» 1833 змалював Біюк-Узенбаш так: «Це село, одне з найбільших, багатих і промислово розвинених у Криму, розташовується біля підніжжя великого гірського ланцюга, що перетинає півострів. Гори, що оточують село, вкриті лісом, але є в них і фруктові сади, і поля, і луки. Гарний струмок тече через село, будинки якого привертають увагу акуратним зовнішнім виглядом і більшою ретельністю будівництва, ніж в інших місцях».

Сьогоднішні реалії колишнього Біюк-Озенбаша – у цьому фоторепортажі.