У маленькому Многоріччі (до 1945 року – Кучук-Озенбаш) – найвіддаленішому селі Бахчисарайського району – житлові контрасти буквально на кожному кроці: старі застарілі будиночки стоять майже пліч-о-пліч із новомодними садибами в стилі шале. Причому кількість останніх тільки зростає, тоді як перші перетворюються на справжні руїни.
Інтерес до Многоріччя, де налічують всього трохи більш як 60 жителів (ц 1926 році в тодішньому кримськотатарською селі проживали 1 296 осіб), цілком зрозумілий – тиша і спокій вдалині від міської метушні, в мальовничому передгір'ї гірських масивів Бойка та Ай-Петрі, в краї зростаючих чаїрів.
Пішохідних туристів же тихе село привертає іншим – на його південній околиці починається каньйон Біюк-Озенбаш, який межує з популярнішим Великом каньйоном.
Многоріччя в його сьогоднішньому історичному та архітектурному розмаїтті – дивіться в нашій фотогалереї.
КОМЕНТАРІ: