Субаткан-яйла або Долгоруківська яйла – масив Головного пасма Кримських гір, що обрамляє Добровську долину, якою проходить автодорога Сімферополь-Ялта. Назву яйлі дала невелика річка Суботкан, що протікає в південній частині яйли.
На яйлі 90 днів на рік панують сильні вітри і помітно прохолодніше, ніж у тій же Добрівській долині. При цьому на Субаткан-яйлі найбільше в Криму сонячних годин. Сніговий покрив висотою від 13-16 сантиметрів тримається на яйлі приблизно 100 днів – у 2,5-3 рази довше, ніж у передгір'ї.
Назву Долгоруківська яйла отримала в честь землевласників Долгорукових, яким до більшовицького перевороту 1917 року належали землі у верхів'їв річки Салгир, у тому числі Кизилкобинське урочище. Назву «Долгоруківська яйла» вперше використав радянський дослідник Євген Вульф, який у 1921 році опублікував ботаніко-географічну карту кримської флори.
Взимку ця місцевість привертає як туристів, так і табуни так званих прогулянкових коней місцевих конярів, які випасаються на яйлі, незважаючи на сніг.
Кореспондент Крим.Реалії прогулявся засніженою яйлою і зобразив усе на фото.
На яйлі 90 днів на рік панують сильні вітри і помітно прохолодніше, ніж у тій же Добрівській долині. При цьому на Субаткан-яйлі найбільше в Криму сонячних годин. Сніговий покрив висотою від 13-16 сантиметрів тримається на яйлі приблизно 100 днів – у 2,5-3 рази довше, ніж у передгір'ї.
Назву Долгоруківська яйла отримала в честь землевласників Долгорукових, яким до більшовицького перевороту 1917 року належали землі у верхів'їв річки Салгир, у тому числі Кизилкобинське урочище. Назву «Долгоруківська яйла» вперше використав радянський дослідник Євген Вульф, який у 1921 році опублікував ботаніко-географічну карту кримської флори.
Взимку ця місцевість привертає як туристів, так і табуни так званих прогулянкових коней місцевих конярів, які випасаються на яйлі, незважаючи на сніг.
Кореспондент Крим.Реалії прогулявся засніженою яйлою і зобразив усе на фото.
КОМЕНТАРІ: