Бакла (з тюркської – квасоля, боби) – східне середньовічне печерне місто, розташоване на Баклінському нагір'ї, в межиріччі річок Альма і Бодрак, за 2 кілометри на схід від села Скалисте Бахчисарайського району. У ньому жили готи – об'єднання німецьких племен, як вважають фахівці, скандинавського походження, які розмовляли східнонімецькою готською мовою.
Кримські готи протягом майже тисячолітнього періоду перебували в тісному політичному і культурному контакті з Візантійською імперією. Саме з її політикою щодо зміцнення позицій у регіоні пов'язане будівництво фортеці на Баклінському плато в VI столітті. Одним із важливих чинників такої політики стало звернення готів до християнства. Свідченням того історичного періоду служать християнські поховання і руїни храму поруч із воротами цитаделі на Баклі.
У X-XIII століттях Баклінська фортеця перетворюється на невелике місто з прилеглими селищами. На городищі ведеться активне будівництво, розвивається ремесло. У XIII столітті гірський Крим потрапив у залежність від Золотої Орди. Традиційно вважається, що руйнування і сліди пожарищ останньої чверті XIII століття, виявлені при розкопках у гірській Тавриці, пов'язані з каральним набігом ординського темника Ногая. Не виключено, вважають історики, що життя на городищі в Баклі жевріло ще певний час, але воно вже втратило колишнє значення.
Що залишилося від кримського печерного міста-фортеці Бакла – дивіться у нашій фотогалереї.
Артефакти під ногами: кримське печерне місто-фортеця Бакла (фотогалерея)

1
Старий кар'єр на південно-західному боці куестової гряди, що по сусідству з Баклою, перетворений на звалище. Як розповідають старожили, місцевий завод будівельних матеріалів припинив різати там альмінські блоки на початку 70-х років минулого століття

2
Статус пам'ятки природи та історії Криму печерне місто Бакла офіційно отримав ще в 1947 році

3
Куестова гряда над долиною річки Бодрак. Річка практично повністю пересохла, на її березі промисловим способом дроблять діорітовий камінь (ліворуч) із сусіднього урочища Сараман

4
Фрагменти глиняного посуду в окремих місцях путівця, що веде до урочища, трапляються мало не на кожному кроці

5
Більшість печер, де жили люди, вирубані біля обриву. Таких печер більше ніж сто, в основному господарського та фортифікаційного призначення. На задньому плані видніється засніжений Чатир-Даг

6
У стародавньому християнському храмі. Таких на Баклі кілька. Неподалік у 1984 році був виявлений кам'яний підземний склеп з інвентарем другої половини VIII-IX століть. У стіні склепу влаштована глибока ніша, в яку вмонтована вапнякова плита з грецьким написом

7
У рельєфі нижнього уступу куести виділяється чотири миси Баклінского нагір'я, на яких зосереджені пам'ятки археології – Передовий, Центральний, Церковний і Фортечний

8

9
Сучасний хрест з охоронною табличкою, де сказано, що це місце поховання православних готів X-XIII століть. Більшість могил і склепів давно зруйновані та розграбовані

10

11
Тарапан (місце, де чавили виноград на вино) і зернові ями з круглими отворами на краю обриву

12
Побутове сміття на дні однієї із зернових ям

13
Крутий укіс Баклінської куести з пласта міцного мшанкового вапняку

14
Верхній пласт укосу – це нуммулітові вапняк. Нуммуліти (від латинської – монетка) – рід форамініфер, одноклітинних морських організмів із вапнистою черепашкою. Під час будівництва знаменитих єгипетських пірамід використовувався саме нуммулітовий вапняк

15
Останець з відколотим фрагментом у верхній частині урочища

16
Печери на найвищому ярусі городища

17
Одна з печер наповнилася водою і затягнута ряскою. Вода туди потрапляє з джерела

18
Вже скоро в урочищі зацвіте лісовий кизил

19
На південних галявинах урочища з'явилися перші золотаві шафрани. Зазвичай вони квітнуть наприкінці лютого, віщуючи швидкий прихід весни. Рослина занесена до Червоної книги України

20
На Баклі вечоріє
КОМЕНТАРІ: