Кримчанин Михайло Новосельцев – командир підрозділу 110-ї бригади ТРО ЗСУ. У 2014 році виїхав із Криму і добровільно мобілізувався до української армії, брав участь в АТО. Демобілізувався 2015-го. З початку повномасштабного вторгнення повернувся в ЗСУ. Півтора року підрозділ Новосельцева перебуває на передових позиціях у Запорізькій області. Журналісти Крим.Реалії на півдні України поспілкувалися з уродженцем Джанкоя.
Контрнаступ ЗСУ, на думку Михайла, змінив хід війни. І водночас, оголив проблеми української армії.
Три танки Abrams – це не стандарти НАТО. Стандарти НАТО – це перевага в повітріМихайло Новосельцев
«Показує неготовність збройних сил до наступу. По-перше, погана підготовка молодшого офіцерського складу, який приходить, раніше їх називали «піджаки». Це ті, хто закінчив військову кафедру.
Пішов до армії, купив військову кафедру, відсидів десь на заводі, отримав лейтенанта, старшого лейтенанта. Відправили його командиром взводу, а він взагалі не знає, скільки у взводі відділень», – ділиться наболілим командри підрозділу 110-ї бригади ТРО Михайло Новосельцев.
У липні Міноборони України повідомило, що запровадило в ЗСУ майже чверть від загальної кількості всіх стандартів НАТО. Загалом, виконало 287 вимог. Але на практиці, каже Михайло, це не дуже працює. Не вистачає озброєння НАТО.
Ведемо вогневий контакт, щоб вони не дай Бог не подумали, що ТРО це солодкі булочкиМихайло Новосельцев
«Але стандарти НАТО не використовуються тоді, коли ти не маєш озброєння НАТО. Три танки Abrams – це не стандарти НАТО. Стандарти НАТО – це перевага в повітрі. Це «Томагавки», тисяча яких летить та розбиває там усе. Що ми маємо для цього?» – каже Михайло Новосельцев.
Прорвати оборонні редути противника на півдні України дуже складно, – пояснює Михайло. Ціна звільнення кожного населеного пункту дуже висока.
Чим далі в тил, тим більше вони герої, тим більше вони прагнуть кровіМихайло Новосельцев
«Коли ми подивилися, як у них мінні поля покладені і скільки у них ПТУРів і скільки боєприпасів у росіян, ми розуміємо, що поки не знищимо цю першу лінію взводних опорних пунктів, ані прорвати її, ані пройти, в лещата не взяти, ні оточити їхнє угруповання, ані вийти на другу лінію, коли вони не встигнуть поставити резерви туди, це просто сточувати нашу піхоту і не найгірших громадян.
Ми стоїмо перестрілюємося, втрат зазнають і вони і ми. Тільки ресурсу людського у них набагато більше. Набагато більше», – вважає Михайло.
Наразі, зі слів Михайла, противник 110-ї бригади у Запорізькій області – морська піхота.
«Проти нас тут стоїть 336-а бригада морської піхоти Балтійського флоту. У них озброєння та все. І все, ми на рівних з ними сидимо і не постійно сидимо, а ведемо вогневий контакт, щоб вони не дай Бог не подумали, що ТРО це солодкі булочки», – каже кримчанин.
Якихось емоцій щодо противника у нього немає, – пояснює Михайло. Вважає, злість чи гнів більше притаманні диванним експертам.
«Чим далі в тил, тим більше вони герої, тим більше вони прагнуть крові. Тут немає. Взяв його в полон, перебинтував і відправив. Ніхто там нікого не б'є, нічого. Мотивація, у них є свого роду... Їх там теж мотивують, що це російська земля, що тут нацисти. Ну, що їх переконувати, якщо вони у своїй бульбашці живуть», – розповідає Михайло Новосельцев.
І тил, щоби працював на перемогу. А не пам'ятник добудовувавати Голодомору за півмільярда гривеньМихайло Новосельцев
Він сам та його бійці часто розмірковують про те, що таке перемога для України. І наразі точної відповіді на це питання у військових немає.
«О, це дуже цікаве питання. А що таке перемога? Ну, так, вийдемо ми на кордони 91-го року. Якщо РФ не захоче зупинитись, то яка перемога? Перемога це лише розгром сил противника. Або будуть такі умови створені, коли він не використовуватиме свої сили. Тобто будуть у них втрати набагато більші, ніж вони знову зважаться на бойові дії. Тобто ми дійдемо до кордонів 91-го року і що перестанемо стріляти? Ні. Питання інше. А як тоді? Які гарантії? Хто може надати ці гарантії?» – розмірковує Михайло.
Заради перемоги, вважає військовий, потрібно, щоб працювали всі. І у тилу теж.
Це звичайні шахраї, які скористалися своїм становищемМихайло Новосельцев
«І тил, щоби працював на перемогу. А не пам'ятник добудовувавати Голодомору за півмільярда гривень. Ми тут за власний кошт танку солярку купуємо. Самі з роти скидаємося по 2, по 4, по 5 тисяч, щоб 50 тисяч зібрати, щоб танк заправити. Він же 110 літрів на годину жере. Це відремонтували танк знайшли. Велика справа була. Побитий, відремонтували і зараз вирішили використати його у ділі», – вважає Михайло Новосельцев.
Михайло закінчив вище військово-політичне училище у Сімферополі. З його слів, навчався разом із депутатом Держдуми Росії з Криму Михайлом Шереметом та головою Криму, призначеним Кремлем, Сергієм Аксьоновим.
«Він у 13-й роті, я у 16-й навчався. І Шеремет, це його віцепрем'єр. Той, що зараз депутат Державної думи, у Джанкої теж був. Тому я його знаю, так. Ну, ось їх, якраз, в принципі, не засуджую. Вони не були держслужбовцями, які отримували зарплату чи ще щось. Ну, кримінальне минуле.
Виявилися люди у потрібному місці у потрібний час та скористалися цим. Ось ті, хто судді, військові, держслужбовці ось ці, котрі присягу давали та годувались з української державності ійпотім продали її, ось цих я засуджую. А це звичайні шахраї, які скористалися своїм становищем», – каже Михайло.
Він і тепер переконаний, що окупації Криму могло й не бути. Російських військових, на думку Михайла, легко можна було б витурити з українського півострова у 2014-му році.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.