15 грудня у Києві відбулася воістину епохальна подія: у стінах Софійського собору відбувся Об’єднавчий собор (ОС) українських православних церков, під час якого було схвалено статут помісної православної церкви, а також обрано її очільника – митрополита Переяславського і Білоцерківського Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) Епіфанія.
У своєму інтерв’ю для Радіо Свобода 16 грудня тепер уже митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) зазначив: «Ми виважено працюватимемо на розвиток церкви, яка буде духовною основою і опорою нашої української держави у ці нелегкі часи випробувань. У нас є окупований Крим – ми маємо його повернути. В нас є частково окупований Донбас. Ми віримо, що Господь за нашими молитвами пошле нам довгоочікуваний справедливий мир».
«Кілька годин соборної роботи – і матимемо свою православну церкву, визнану вселенським православ’я. Багато про що можна буде розповісти лише в мемуарах – «сильно потім». Але найголовніше станеться за кілька годин. Боролися. Молилися. Тепер – із Божою допомогою до результату», – написав у день ОС на своїй сторінці у Facebook уродженець Севастополя Ростислав Павленко – екс-заступник голови Адміністрації Президента України, теперішній директор Інституту стратегічних досліджень при Президенті України, помічник президента України, котрий доклав за дипломатичною лінією безліч зусиль щодо надання автокефалії ПЦУ.
«Місію виконано. Наступні на підході», – додав він після того, як ОС відбувся.
Своє захоплення результатами ОС висловив і присутній на ньому благочинний Північно-Західного деканату Кримської єпархії УПЦ КП (нині ПЦУ), о. Ярослав Гонтар: «Возлюбені у Христі брати і сестри! Переповнений радістю історичних подій, прошу прийняти мої привітання. Вас залякували безблагодатністю, ображали як «розкольників» і «єретиків», обмовляли вашу церкву як «бандерівську» та «фашистську». Господь зберіг ваші серця у спокої, і ви впевнено несли віру в Бога і вірність українській церкві. Сьогодні все те лицемірство засуджене: ваша церква – канонічна, а після ОС – ще й єдина. Вітаю вас із великою радістю, дорогі, Богом мені дані. Бажаю й надалі бути такими ж мужніми і сильними у своїй вірі, так само без сумнівів сповідувати Господа і Бога нашого Ісуса Христа, оберігати свій острівець українського духу в Криму. Благословення передає вам через мене, грішного, архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент і всі архієреї ОС. Бережи вас Боже».
За свідченнями архієпископа Климента, котрий брав участь в ОС разом зі священиками та мирянами з Криму, митрополит Епіфаній протягом усього періоду російської окупації півострова негласно допомагає Олегові Сенцову та Володимирові Балуху – кримським заручникам путінського режиму. Згодом кримський архієрей повідомив, що Балух із застінків керченської колонії привітав українців зі створенням ПЦУ, подякувавши Богові за те, що дожив до цієї великої події.
Ще перед ОС владика Климент висловив побоювання, що окупаційна «влада» Криму після отримання ПЦУ томоса про автокефалію може почати мститися місцевій єпархії УПЦ КП, що нині фактично стала частиною ПЦУ. Він згадав, як під час однієї з зустрічей із «головою Криму» Сергієм Аксеновим почув, що митрополит Сімферопольський і Кримський УПЦ Московського патріархату (МП) Лазар просив останнього не чіпати Кримську єпархію УПЦ КП через побоювання відповідних дій щодо УПЦ МП на материковій частині Україні.
За деякий час архієпископ Климент повідомив, що під час ОС обговорював становище Кримської єпархії УПЦ КП із президентом України Петром Порошенком, зазначивши, що голова держави «повністю володіє ситуацією, що склалася, і тримає її на особистому контролі, стежитиме за нею в подальшому і зробить для цього необхідні доручення».
16 грудня Петро Порошенко під час прес-конференції окремо згадав священнослужителів кримських єпархій УПЦ МП і зазначив, що якщо вони скоюють ті чи інші злочини, будучи громадянами України, то українські правоохоронні органи мусять діяти відповідно. Моральним чинником, який характеризує всю цю конфесію, голова держави назвав освячення військової техніки окупаційної армії, які священики УПЦ МП регулярно проводять на анексованому півострові. «Під час зустрічей представники УПЦ МП кажуть, що то були представники Російської православної церкви (РПЦ). Зараз ми маємо перевірити цю інформацію. Якщо вона підтвердиться, то це буде доказом того, що п’ята колона досі працює і треба з цим щось робити», – сказав президент.
Ймовірно, йшлося у тому числі про освячення розгорнутого в окупованому Джанкої нового російського комплексу ЗРК С-400, що відбулося наприкінці листопада (до речі, про цю подію на сайті Джанкойської та Роздольненської єпархії УПЦ МП – ні слова).
Утім, 17 грудня УПЦ МП в особі її предстоятеля владики Онуфрія, котрий напередодні фактично втратив право йменуватися «митрополитом Київським і всієї України», у зверненні Священного Синоду так, щоб усі почули, заявила: вона є частиною РПЦ і всіма силами відстоюватиме «канонічну єдність» із нею.
«Для нашої Церкви по суті нічого не змінилося, оскільки УПЦ [МП] залишається істинною Церквою Христовою в Україні. Хотіли б нагадати, що РПЦ вимушено проголосила свою автокефалію внаслідок духовної зради Константинопольського Патріархату православній вірі та підписання унії з Римом на Фераро-Флорентійському соборі 1439 року. Це стало головною причиною відокремлення від Константинополя й Київської Митрополії, котра, бувши знесиленою через релігійне протистояння з уніатами, спустошеною через війни, особливо після Берестейської унії 1596 року, з метою збереження православної віри увійшла до складу РПЦ наприкінці XVII століття. Тому сьогодні Константинопольський Патріархат не має жодних моральних і канонічних прав втручатись у внутрішні справи та духовне життя УПЦ [МП]. Навіть більше, його дії вже призвели до того, що можливість відновлення єдності православних в Україні відкинуто надовго, якщо не назавжди. Звертаємося до вас із проханням і надалі берегти духовну єдність у нашій Святій Українській Церкві, яка є канонічною спадкоємицею давньої Київської Митрополії. Любіть свою Церкву, любіть нашу Батьківщину Україну і робіть усе для того, щоб на нашій землі й серед нашого народу були мир, терпіння, злагода і справжня християнська любов», – йдеться у зверненні, яке становить собою чудовий взірець проявів роздвоєння особистості.
«Ми церква російська, але українська». Виправдання ж на тему того, що Київська митрополія «втекла до РПЦ від зрадливого уніатського Константинополя», взагалі не витримують жодної критики з історичної точки зору (цей момент – окрема тема для розмови).
11 грудня у Сімферопольській і Кримській єпархії УПЦ МП висловили солідарність із митрополитом Онуфрієм, заявивши, що не розглядають варіанту участі в ОС, назвавши його «незаконним зібранням за участі розкольницьких угруповань».
Ще раніше, 7 грудня, у Києво-Печерській Лаврі відбулося останнє у 2018 році чергове засідання Священного Синоду УПЦ МП, участь у якому на правах постійного члена взяв митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар: на цьому заході обговорювалося «брутальне втручання державної влади до церковного життя в Україні», а також було заявлено, що УПЦ МП не визнає жодних рішень Константинопольського Патріархату щодо української церкви.
Говорити про «благі діяння» кримських єпархій УПЦ МП із «духовного окормления» місцевих «христолюбивых властей и воїнства» – гідно окремого матеріалу, зі згадуванням заходів, якими вони «зустріли» створення ПЦУ. Поки що завершимо реакцією російського релігійного публіциста, протодиякона РПЦ Андрія Кураєва на те, як 18 грудня голова РПЦ, патріарх Московський і всієї Русі Кирило «підтримав створення автокефальної української церкви своєю появою на засіданні колегії Міністерства оборони РФ».
«Найвдаліший час для того, щоб довести, як незалежність Московської патріархії від державної влади, так і її незалученість у військову політику певної держави», – сказав Кураєв.
Священнослужитель РПЦ нагадав, що 12 жовтня патріарх Кирило «так само рішуче підтримав українську автокефалію, благословивши проведення нічної Ради безпеки РФ на тему церковного життя України».
Максим Немирич, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
