Юлія Щетина
Як війна, яку веде Росія проти України, російські обстріли українських міст і сіл, впливають на ставлення до Української православної церкви, що перебуває в єдності з Москвою? Чи відбувається долучення релігійних громад на півдні до Православної церкви України (ПЦУ)? В чому складність цього процесу та від чого він залежить? Це зʼясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Від початку повномасштабної війни Росії проти України та до кінця 2022 року до Православної церкви України перейшли 214 релігійних громад, повідомляє платформа для роботи з відкритими даними Опендатабот із посиланням на власний аналіз даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР). Станом на 10 квітня 2023 року приналежними до ПЦУ стали ще 63 українські релігійні організації.
- Майже третина церков, що змінили свою належність, розташовані на Київщині – 20 церков. Найбільші показники мають також Вінниччина та Хмельниччина – по 10 релігійних установ, що перейшли до ПЦУ від початку року.
- Долучення до Православної церкви Україні триває і на півдні. 4 серпня 2023 року на Херсонщині три релігійних об’єднання перейшли до ПЦУ: Святої Трійці в Осокорівці, Іоанна Предтечі у Миролюбівці та Різдва Богородиці в Антонівці, повідомляла Херсонська обласна військова адміністрація.
- 20 грудня 2018 року Верховна Рада ухвалила закон, який зобов’язує Українську православну церкву (Московського патріархату) вказати у своїй назві приналежність до Російської православної церкви (РПЦ).
«Російська церква проти всіх»
Одним із перших священнослужителів, який перейшов із Української православної церкви (Московського патріархату) до Православної церкви України, став запорізький священник Ігор Савва та його релігійна громада. За його словами, у підконтрольній Москві церкві він служив до 2018 року, загалом 24 роки. Про причини переходу він поділився із «Новинами Приазовʼя».
Наш благочинний давно вже мене «пас» з моїми поглядамиІгор Савва
«Чому ми вийшли? Коли була остання наша служба, а я вже знав, що питання це вирішиться в цей день, тому що мене попереджали. У нас є така система ієрархічна, є священники адміністративні такі, як начальники над священниками. Вони звуться благочинний. І люди не знають, що той благочинний виконує лише адміністративну посаду і більше нічого. Так от наш благочинний давно вже мене «пас» із моїми поглядами, з нашими діями в нашій церкві, давно вже попереджав, що митрополит Лука (Лука (Андрій Коваленко), митрополит УПЦ (МП) в Запоріжжі– ред.) дуже невдоволений нашими діями, нашими словами, нашими виказуваннями», – поділився священник.
Він розповів, що після початку війни в Україні УПЦ (МП) моральними принципами відділилася від інших церков. Зокрема священник наголосив, що з 2014 року, коли Росія захопила Крим і Україна оголосила про початок антитерористичної операції (АТО) всі церкви, не тільки християнські, разом переживали цей момент, молячись за мир.
«Одна тільки церква, та сама наша церква, в якій я служив, російська церква, була проти всіх. І це було дуже неприємно – жити в Україні, переживати з усім народом те, що відбувається і водночас себе ставити окремо. Окремою такою особою церкви», – каже Савва.
«Придаток проросійських сил»
За словами священника, з 2014 року Українська православна церква (МП) значно політизувалася.
«Моя церква в якій я служив, на жаль, показала себе ідеологічним придатком якихось сил. Як зараз можемо назвати, проросійських сил. Оце все накопичувалося дуже довго – 24 роки. Але тому, що ми з громадою нашою якось мали спільні бачення, спільні інтереси, то так вийшло, що ми вийшли спочатку з російської церкви і навіть пару місяців служили просто самі», – згадує він.
Савва каже, що він та прихожани його церкви отримали підтримку від представників інших конфесій та громад.
«Дали нам місце, де служити, там ми й служимо досі, зробили домову церкву невеличку. Як тільки утворилася ПЦУ, то ми одразу і приєдналися», – розповів настоятель церкви.
Священник стверджує, що станом на зараз жодна інша церква у Запорізькій області не перейшла до Православної церкви України.
Херсонщина: що гальмує перехід до ПЦУ?
Єпископ Херсонський і Таврійський, керуючий Херсонською єпархією ПЦУ Никодим розповів «Новинам Приазовʼя», що процес переходу громад до ПЦУ гальмують бойові дії. Він пояснив, чого саме бояться віряни.
«Це звичайно накладає свій відбиток. Люди побоюються того, що або під час зборів, або після них може щось «прилетіти» (ворожі обстріли). Сьогодні дещо ускладнена логістика, дуже багато людей повиїжджало і досить специфічна військова ситуація саме на Херсонщині, – зауважив священник.
За його словами, зараз дуже важливо долучитись до процесу переходу до ПЦУ і жителі Херсонщини це розуміють.
Люди мають бажання перейти до ПЦУ і вважають це нормальним, щоб в Україні була одна єдина помісна церкваЄпископ Никодим
«Сьогодні в спілкуванні дуже часто можна почути, що люди мають бажання перейти до ПЦУ і вважають це нормальним, щоб в Україні була одна єдина помісна церква, а центр церковний не повинен бути в Москві, якщо у нас є Київ. Церква вже визнана і Вселенським патріархатом, і Елладська церква визнає, і Антіохійська, і Кіпрська, серед них древні церкви є. Цей процес визнання триває і буде продовжуватись», – переконаний Єпископ Херсонський і Таврійський.
«Війна змінила настрої вірян»
Заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов в коментарі для «Новин Приазовʼя» зазначив, що явище переходу до української церкви (ПЦУ) на Херсонщині зараз є доволі масовим.
«Ми провели вже не одне фокус-опитування на звільненій правобережній Херсонщині і скрізь ставимо це питання. Не про церкву, а про відношення до Росії та про перспективи відновлення відношень з Росією. І однозначно завжди дуже гостра, негативна реакція через персональний досвід, через досвід спілкування з колишніми друзями чи родичами, які перебувають у Росії. Всі заперечують будь-які перспективи подальшого відновлення відношень з РФ. Тобто максимальна дистанція від Росії і це переноситься на московську церкву (РПЦ – ред.)», – сказав він.
Данилов розповів, що за період окупації частина священників УПЦ (МП) проявили себе по-різному – хтось пішов на співпрацю з російськими військовими, а хтось потрапив у полон через свою українську позицію. На його думку, зараз на Херсонщині не вистачатиме священників.
«Частина втекла з росіянами, найбільш активних колаборантів, які зіграли велику роль. Частина виїхали в Київ, Полтаву, Львів, на захід України. Плюс є великий тягар щоденних проблем. Тому зміни релігійної юрисдикції – не завжди на першому місці або потрібен поштовх для того, щоб це відбулося. Я думаю, що комплекси факторів впливають на релігійну ситуацію загалом», – зазначив експерт.
- Від 6 січня 2019 року, коли Вселенський патріарх Варфоломій надав новоствореній ПЦУ томос про автокефалію, десятки релігійних громад українських міст і сіл заявили про свій перехід з підконтрольної Москві УПЦ (МП) до нової, визнаної Константинополем, української церкви.
- Українська релігійна громада (об’єднання людей одного віросповідання або його течії в місті, селі чи районі) – сама вільно вирішує, до якого духовного центру вона належить. І має повне право змінити своє підпорядкування – це право захищене у статті 8 закону «Про свободу совісті та релігійні організації».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
