Верховна Рада України з другої спроби підтримала проєкт ухвали про перейменування окремих населених пунктів і районів у межах декомунізації та дерусифікації країни. А ось перейменування в Криму востаннє узгоджували лише 2016 року. Тоді парламент України змінив назви 70 населених пунктів та п'яти районів.
Чи дійсно в Україні блокується процес декомунізації та дерусифікації? Чому щодо Криму ухвалені половинчасті рішення? Чи існує консенсус серед громадськості, коли та які назви змінювати у Криму? Про це ведучий Радіо Крим.Реалії Роман Спірідонов поговорив із директором Українського інституту національної пам'яті Антоном Дробовичем, керівником громадської організації «Актив Криму» Русланом Жадновим та юристкою Кримськотатарського ресурсного центру Людмилою Коротких.
Постанова про перейменування окремих населених пунктів та районів, яку з другої спроби ухвалила Верховна Рада України, змінює назви 327 населених пунктів. Відомо, що з нової ухвали вилучили шість населених пунктів, з перейменуванням яких виникли проблеми. Зокрема, йдеться про міста Південне, Южноукраїнськ, Синельникове, Первомайськ та Павлоград.
Водночас кінцевою датою реалізації вимог закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії», а саме вилучення з публічного простору назв і пам'яток, присвячених російським імперським діячам та географічним об'єктам закінчився ще 27 липня.
Краще пізно, ніж ніколи
Україна запізнилася з декомунізацією та деколонізацією на 30 років, каже директор Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.
Тому кілька місяців затримки не є принциповими, головне, щоб процес був доведений до кінця, вважає він. Це стосується і кримської топоніміки. З нею пов'язані кілька процесів, пояснює Дробович.
Один – це відновлення історичних назв. Він передбачений законом «Про корінні народи». Інший пов'язаний із деколонізацією топонімів та заборони російської імперської політики.
«Наприклад, коли найменування пов'язане із символікою російської імперської політики, деякими діячами… Нині йдеться про обговорення змін у законодавстві, які можуть розширити цю кваліфікацію. Але наскільки мені відомо, остання варіація щодо деколонізації топонімів Криму налічувала понад 100 населених пунктів», – розповів Антон Дробович.
Війна vs демократія
Механізм заборони імперської та тоталітарної спадщини у назвах населених пунктів передбачає участь громад і проведення громадських слухань, пояснює голова Українського інституту національної пам'яті. Організувати цей процес на території анексованого Росією Криму неможливо.
«Ухвалення рішень про перейменування без участі (місцевих жителів – КР) не відповідає принципам демократії. Відповідно, якщо ми застосуємо цю екстраординарну процедуру в Криму, де не буде громадських слухань, органи місцевого самоврядування, які зараз тимчасово окуповані, не зможуть здійснити ці процедури, ми фактично виключимо мільйони людей із ухвалення рішень, що несправедливо і не відповідає духу демократії», – вважає Антон Дробович.
Значна частина із 70 нових назв кримських селищ і п'яти районів півострова після рішення Верховної Ради у 2016 році має кримськотатарське походження.
У міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій ще торік повідомляли, що уряд готує рішення, яке допоможе ввести у вжиток повернуті історичні назви населених пунктів Криму.
Відбувається погодження механізмів, які дозволять застосовувати відновлені топоніми з використанням латинської графіки в медіа та наукових роботах, а також на дорожніх покажчиках та при виготовленні мап, повідомляли у міністерстві.
До деокупації чи після?
Нині є дві думки про перейменування або, як ще кажуть, повернення історичних назв кримським містам і селам. Перша думка – це потрібно робити після деокупації півострова, а друга – до деокупації.
Є ті, хто наполягає на історичній справедливості, тобто, повернення всіх історичних назв. Є ті, хто каже, що треба це робити з урахуванням думки місцевих жителів.
На думку керівника громадської організації «Актив Криму» Руслана Жаднова, це потрібно робити після деокупації півострова.
«У тій же Верховній Раді в наших виборчих органах немає жодного представника Криму. Ми вже більше 10 років не можемо туди нікого обрати, і без думки кримчан вирішувати такі питання неетично. Я вважаю, що насамперед нам треба зосередитися на звільненні Криму, а потім вирішувати питання щодо перейменування», – зазначив в ефірі Радіо Крим.Реалії Руслан Жаднов.
Він вважає, що насамперед потрібно повернути назви селам, які були перейменовані після депортації кримських татар.
«Там більше тисячі їх. Я підтримую це. Щодо перейменування міст, то тут треба обговорювати з місцевими жителями», – додав він.
Позицію Кримськотатарського ресурсного центру можна характеризувати назвою інформаційної кампанії, ініціатором якої є центр: «Повернемо назви – повернемо Крим».
«Оскільки ми маємо інструменти для того, щоб відновити історичні назви, не чекаючи на деокупацію півострова, ми повинні це зробити. Це формує, насамперед, в українському суспільстві, усвідомлення, що незважаючи на те, що ми не контролюємо півострів фізично, ми маємо можливість ухвалювати рішення щодо нього. І він, таким чином, залишається у нашому інформаційному просторі та в нашій юридичній площині», – упевнена юристка Кримськотатарського ресурсного центру Людмила Коротких.
Це важливо і для міжнародного визнання Криму українцями, і є гарантією того, що на мапах він теж буде частиною України, упевнена юристка КРЦ.
«Міжнародна світова картографія базується на назвах, які дає країна. Якщо говорити про Крим, то у всіх міжнародних організаціях Крим є частиною України. І саме те, які дані надає центральна влада України, що стосується (назв – КР) і населених пунктів, міст, селищ та адміністративно-територіального устрою, саме це використовується у міжнародній картографії. Тому це також дуже важливо саме з цього боку показувати, що Крим це все-таки Україна», – каже Людмила Коротких.
Ак'яр, Херсонес, Корсунь, Севастополь
Не зійшлися в позиціях спікери й у питанні, чи потрібно перейменовувати Севастополь на Ак'яр. Руслан Жаднов як уродженець цього міста проти. Він посилається на думку тих жителів міста, з ким він спілкується.
«На території сучасного Севастополя, якщо й були міста, то це Херсонес, потім він називався за доби князя Володимира Корсунь. Інших міст там не було. Перейменовувати місто Севастополь в якесь селище — це теж неправильно. Крім Ак'яра, ще купа селищ була на тій території. Я спілкуюся з жителями Севастополя і всі як один за те, щоби Севастополь залишався Севастополем. Або, як мінімум, без севастопольців це питання не вирішувалося», – зазначив Руслан Жаднов.
У КРЦ визнають – це чутливе питання. Водночас назва міста є одним із яскравих символів російської пропаганди, каже Людмила Коротких.
«Усі ми знаємо про це «місто російської слави», про «місто російських моряків». Тобто це дуже сильний наратив, який росіяни дуже активно і потужно використовують не лише для пропаганди в Росії чи серед місцевих жителів, а також на міжнародному рівні», – зазначає Людмила Коротких.
Повернення місту історичну назву – Ак'яр, вважає Любов Коротких, допоможе цю пропаганду розвінчати.
«Не всі ж міста відразу з'являлися як міста. Вони походили і розросталися з якогось населеного пункту, який спочатку там був невеликим поселенням, потім він збільшувався і таким чином утворювалися міста. Якщо поглянути на карту світу, то я не думаю, що ми знайдемо 100% усіх міст, як і сьогодні, що вони були засновані саме як місто… Тут, звісно, ми маємо думати і на користь української держави, нашої національної ідеї, і, звичайно, враховувати думку місцевого населення», – каже Людмила Коротких.
Севастополь якраз підпадає під дію закону про знищення імперських наративів, вважає Людмила Коротких. Але Руслан за нинішню назву міста спокійний. Воно згадується у Конституції України. А змінювати основний закон під час воєнного стану не можна.
«Щоб змінити Конституцію, має закінчитися війна. Ми сподіваємося, що війна закінчиться звільненням Криму. І тоді всі ці питання вирішуватимуться з урахуванням інтересів самих севастопольців», – упевнений Руслан Жаднов.
Максимальна деколонізація
Крім можливого перейменування Севастополя, дискусії можуть викликати назви й інших кримських міст. Наприклад, нинішня Євпаторія. За весь час свого існування місто мало ще кілька назв: грецьке Керкінітіда та кримськотатарське Кезлев.
«Ми повинні пам'ятати про те, що якщо ми говоримо про деколонізацію топонімії в Україні, ми також повинні пам'ятати про те, що греки, вони були такими ж колоністами, як і Російська імперія. Тобто це була та сама імперська політика. Якщо ми говоримо, що колоніальна політика Росії погана, то чому ми не повинні говорити, що грецька колоніальна політика, це було погано?» – зазначає Людмила Коротких.
У Кримськотатарському ресурсному центрі зазначають, що потрібно дотримуватися принципу відновлення історичних назв, які стосуються корінних народів, повертати ті назви, які дали місцеві жителі.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
