Сафінар Абдуллаєва, співробітник кафедри кримськотатарської літератури і журналістики Кримського інженерно-педагогічного університету, в дослідженні «Музична культура кримських татар: генезис і динаміка» пише про те, що «Проблеми фольклору в наш час стають усе актуальнішими. Жодна гуманітарна наука ‒ історія, літературознавство, етнографія, лінгвістика ‒ не обходиться без вивчення фольклорного матеріалу. Особливе значення має дослідження усної народної творчості. Співучі, мелодійні кримськотатарські народні пісні своєю ніжною гармонійністю ще здавна привертали увагу вчених, музикознавців, композиторів і збирачів фольклору».
Народні пісні ‒ найдавніший і широкий пласт жанру усної літератури. Не дарма в кожного народу широкою популярними були народні співаки: у народів Кавказу ‒ це ашуги, у таджиків ‒ хафізи, у вірменів ‒ гусан, у киргизів ‒ акини та манасчи, у росіян ‒ скоморохи, у монголів ‒ ойрати, у казахів ‒ акини, у кельтських племен ‒ барди, слово, яке пізніше було запозичене і в російську мову, у народів Європи в період Відродження ‒ менестрелі, в українців ‒ кобзарі, лірники, бандуристи. Тому для українських дітей назву книги можна було б сформулювати і як «Кобзар Омер», щоб максимально наблизити її до українського фольклору. Але у кримських татар поняття ашик – не просто поет, а співак любові, як уточнює кримськотатарська вчена-історикиня Гульнара Абдулаєва.
Про найвидатнішого кримськотатарського співака прекрасного розповідає нова книга для молодшого шкільного віку журналістки та письменниці Анастасії Левкової «Ашик Омер», щойно випущена у світ київським видавництвом «Портал». Як розповідає менеджер проєктів видавництва Ірина Мартиненко, видання книг для дітей і знайомство маленьких українців з творчістю народів України ‒ це свідома творча лінія видавництва.
До речі, в недалекому майбутньому у світ має вийти також книга «Крим Керима», автор якої Наталя Смирнова розповідає про кримськотатарську сім'ю, якій довелося пройти і через часи Другої світової війни, і через депортацію. Її оповідач ‒ кримськотатарський підліток, який втратив дім, друзів, майбутнє. Це зворушлива історія, сповнена стражданнями та любов'ю до Криму. Нова книга буде не тільки продовженням теми Криму після книги «Ашик Омер», вона тематично перегукується з сучасними трагедіями в окупованому Криму.
Як Ашик Омер віднайшов талант
Згідно з легендою, яка переказана в книзі Анастасії Левкової, у середньовічному Гезлеві (зараз це місто Євпаторія ‒ КР) кожен містянин знав Ашика Омера, він був талановитим автором і виконавцем пісень. Згідно з переказами, Ашик Омер (кримськотатарською мовою Ашыкъ Умер ‒ КР) народився в Гезлеві. Його батько був хутровиком і мріяв дати синові хорошу освіту. Тому відіслав хлопчика в медресе ‒ навчальний заклад при місцевій мечеті. Наука не дуже давалася Омеру, його постійно лаяв учитель. Одного разу після занять він пішов не додому, як завжди, а прийшов на цвинтар, ліг на землю, закрив очі та заснув. Уві сні йому з'явилася діва вся в білому. «Аллах, ‒ сказала вона, ‒ почув твої слова. Але замість смерті послав тобі талант». Вона простягла музичний інструмент ‒ саз. «Тепер судилося тобі стати першим серед обраних. Складатимеш пісні, мандруватимеш землею і співатимеш людям про життя і любов», ‒ пояснила вона.
Поета з Гезлева, який співав власні пісні, акомпануючи собі на сазі, бачили в різних країнах Сходу
І тут сталося диво. Які б запитання не ставив вчитель, Омер на будь-яке відповідав блискуче. І говорив віршами! Поетичні рядки з римами народжувалися в його голові легко. Тоді він залишив медресе і подався з рідного міста мандрувати. Поета з Гезлева, який співав власні пісні, акомпануючи собі на сазі, бачили в різних країнах Сходу. Найчастіше він з'являвся в місті Конья, але в його віршах зустрічаються назви містечок і міст нинішніх України, Польщі, Туреччини, Болгарії, Румунії, Боснії, Греції. Твори Ашика Омера увійшли до скарбниці світової літератури. Вони неодноразово видавалися як у Криму, так і за його межами (Москва, Ташкент, Стамбул).
Останні роки свого життя поет присвятив спорудженню мечетей. Одна з них з'явилася на сході Гезлева, другу мечеть він звів на західній околиці міста
Обійшовши мало не пів світу, Ашик Омер, вже будучи автором понад двох тисяч віршів і поем, повернувся в рідне місто. Він був багатий і знаменитий. Останні роки свого життя поет присвятив спорудженню мечетей. Одна з них з'явилася на сході Гезлева, другу мечеть він звів на західній околиці міста. Біля стін цього мусульманського храму містяни і поховали співака. Відтоді мечеть стали називати Ашик-Омер.
Понад 200 років за могилою Ашика доглядали євпаторійці. Але при радянській владі мечеть закрили, будівлю використовували, а кладовище знищили. Точне місце поховання Ашика Омера втрачене. У серпні 2004 року в сквері неподалік мечеті відкрили пам'ятник Ашику Омеру, створений євпаторійським скульптором Олексієм Шмаковим. Поет грає на тому ж сазі, який хлопчик Омер колись побачив уві сні. На постаменті пам'ятника вибиті рядки зі знаменитого вірша поета:
«Я из Гезлёва, Омером наречен.
В Книгу судеб лик мой свято занесен.
Я возник из капли, с долей обручен
Жить в раю, куда Всевышним поселен».
Книга для дітей ‒ особливе мистецтво
Книга «Ашик Омер» видавництва «Портал» має незвичайний вигляд. Її автори не обмежилися розповіддю про середньовічного поета, але супроводили текст унікальними ілюстраціями Ганни Приходько. Книга має вкладену листівку, в якій викладений історичний контекст розповіді, психологічний супровід та питання щодо тексту для самоконтролю.
Навіть більше, книга має подвійні форзаци, розгорнувши які, діти можуть побачити карту Кримського ханства та його сусідів, дізнатися місця поселень кримських татар, українських козаків, кордони України. На другому подвійному форзаці у кінці книги ‒ короткий ілюстрований опис історії Кримського ханства від створення до захоплення Російською імперією, часові межі історичних епох, відомості про кримських ханів.
Тож, при творчому підході книга може бути не тільки предметом для домашнього читання, але і прекрасним допоміжним матеріалом для вивчення теми або народної поезії загалом, або на уроці кримськотатарської літератури.
Любителі поезії на прикладі багатьох текстів Омера можуть переконатися, що навіть написані в давнину вірші можуть бути актуальними і для наших поколінь
Мені здається, що така книга, якщо вона увійде у свідомість українських дітей із молодшого шкільного віку, значно надійніше джерело для розвитку дружби між народами в Україні, ніж десятки лекцій і круглих столів.
А любителі поезії на прикладі багатьох текстів Омера можуть переконатися, що навіть написані в давнину вірші можуть бути актуальними і для наших поколінь, і можуть звучати по сучасному навіть у ХХI столітті. Наприклад, ось ці рядки ‒ не віриться, що це написано в середньовіччі:
* * *
Что-то с миром случилось: в нем нету покоя,
Благородство и честность пропали куда-то,
Справедливость исчезла – ведь время такое,
Что никто не жалеет ни друга, ни брата.
Все кичливыми стали, а чем тут гордиться,
Если в душах одна лишь жестокость таится?
Все к наживе и к роскоши стали стремиться,
Забывая о сердце, — какая утрата!
Совершенство в нужде, а ничтожество в славе.
Торжествует любовь лишь в богатой оправе,
Но, Омер, ведь на бога пенять мы не вправе, –
Люди сами в несчастьях своих виноваты.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
