Міжнародний суд ООН 31 січня оголосив своє рішення у справі про порушення Росією під час окупації Криму та Донбасу Конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму і заборону всіх форм расової дискримінації. Суд задовольнив меншу частину вимог України, у більшості було відмовлено. Але представники України, які брали участь у засіданнях, кажуть, що це рішення – на користь України, бо Росія визнана порушником згаданих конвенцій загалом. А ось у МЗС Росії заявляють, що це рішення на їхню користь.
Яке значення має визнання Росії порушницею міжнародних конвенцій? Про які порушення йдеться, і чи можна називати рішення суду перемогою України? І як у Меджлісі кримськотатарського народу сприймають рішення суду? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин поговорив із Послом з особливих доручень МЗС України Антоном Кориневичем, представником Крайової Ради українців Криму Андрієм Щекуном та членом Меджлісу кримськотатарського народу Ескендером Барієвим.
Позов України проти Росії був скерований до Міжнародного суду ООН ще у 2017 році, а збір доказів – розпочато ще у 2014-2015 роках. До подання позову Україна мала виконати й низку формальних вимог. Зокрема довести, що дипломатичні зусилля не дали жодних результатів.
Цей позов став першим в історії прецедентом, коли суду ООН довелося зіткнутися зі звинуваченнями окремої держави щодо підтримки тероризму. Тому під час подання позову в 2017 році лунало багато скептичних оцінок, а Росія активно намагалася довести відсутність юрисдикції Міжнародного суду ООН у цій справі. Але Росія раніше ратифікувала конвенції, щодо яких сформувала позов Україна. І під час ратифікації цих конвенцій Росія з юрисдикцією Міжнародного суду ООН погодилася.
У результаті Міжнародний суд ООН визнав, що Росія порушила дві Конвенції – про боротьбу з фінансуванням тероризму та заборону всіх форм расової дискримінації. Посол з особливих доручень МЗС України Антон Кориневич, який представляв Україну в суді, назвав цей день «історичним».
«Безумовно, я вважаю, що в середу (31 січня) був історичний день, тому що вперше в історії Міжнародного суду ООН Російську Федерацію було визнано порушницею міжнародного права», – наголосив Антон Кориневич в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Водночас суд відкинув більшу частину претензій України щодо фінансування Росією тероризму. Він заявив, що справи можуть стосуватися лише ймовірної підтримки Росією тероризму за допомогою фінансів, але не зброї, за допомогою якої можуть здійснювати теракти. Гаазький суд також наголосив, що він не має достатніх доказів, щоб вирішити, чи справді групи, які Україна називає терористичними, є такими. При цьому суд вирішив, що Росія не провела необхідного розслідування звинувачень у причетності до тероризму представників угруповань «ДНР» та «ЛНР», які висувала Україна.
Україна підготувала максимальну кількість вимог, і те, що не всі вони були задоволені, – це нормальна судова практика, стверджує Антон Кориневич.
Я розцінюю це як перемогуАнтон Кориневич
«Я б концентрувався на позитиві від цього рішення, на тому, що ми маємо перше рішення по суті, що Росія порушила міжнародне право, у тому числі два названі міжнародні договори, і крім цього порушила указ про тимчасові заходи, що важливо, і, відповідно, порушила статут Міжнародного суду ООН. Саме щодо нього накази про тимчасові заходи юридично обов'язкові. Я розцінюю це як перемогу», – зазначив Антон Кориневич.
До того ж, каже він, рішення суду – «хороша підтримка» для подальшої юридичної роботи.
«Це перша справа по суті, яку розглядав Міжнародний суд «Україна проти Росії». Це перше рішення насправді. Ми сподіваємось і віримо, що це рішення закладе хороший бекграунд для руху в інших справах «Україна проти Росії» у різних міжнародних інстанціях», – упевнений Антон Кориневич.
Своїм рішенням суд визнав, що Росія з 2014 року запроваджує в Криму власну систему освіти та згорнула викладання українською мовою, чим порушує Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Фактично суд визнав, що в перший рік анексії у Криму було знищено 90 відсотків україномовної освіти та тривало знищення у наступні роки, каже представник Крайової Ради українців Криму Андрій Щекун. Як такої української сфери освіти, викладання української мови в Криму немає, зазначає він, тож треба говорити про лінгвоцид.
Це питання знищення української ідентичності. Те, що не пролунало на сьогоднішній день у цьому суді. Я сподіваюся, що це звучатиме вже в інших судах. Тому що я думаю, що це не останнє рішення Міжнародного суду ООН і, відповідно, Україна має зміцнювати свою доказову базу», – каже Андрій Щекун.
Фактично суд констатував факти порушень, каже Щекун, але відкритим залишилося питання відповідальності Росії.
«Виникає питання: чому міжнародний суд ООН не задовольнив у питанні компенсації, які Україна виставляла, матеріальні компенсації за злочини? Якими будуть наслідки цього суду для Російської Федерації?.. Що в майбутньому буде Російська Федерація зобов'язана зробити? Тобто, на жаль, суд не відповів на ці запитання. Тому я вважаю що тут ще більш потужна робота та збільшення документної бази, щоб тиснути на Російську Федерацію з урахуванням міжнародного права», – зазначив Андрій Щекун.
У квітні 2016 року підконтрольний Росії Верховний суд Криму оголосив Меджліс кримськотатарського народу «екстремістською організацією», відповідно, його діяльність на півострові була криміналізована. Це рішення Міжнародний суд ООН визнав протиправним ще на початку розгляду справи і зобов'язав Росію терміново скасувати заборону діяльності представницького органу кримськотатарського народу на батьківщині. Росія цю вимогу так і не виконала, що також констатовано рішенням суду ООН вже по суті справи.
А ось частина вимог – визнання порушень Росією права на зібрання, незалежне функціонування національних медіа та причетності до кейсів політичних переслідувань, викраденьіа вбивств тощо не було задоволено.
У російському МЗС говорять про рішення суду як про власну перемогу і, посилаючись на рішення суду, вони заявляють, що «суд не виявив порушення Конвенції і щодо заборони т.зв. «Меджлиса», визнаного в Росії екстремістською організацією. У рішенні підкреслено, що представницьким органом кримських татар є Курултай, який не заборонявся і продовжує виконувати в Криму свої функції».
Курултай обирається на виборах представниками корінного народу, а Меджліс обирається делегатами Курултаю, пояснює член Меджлісу Ескендер Барієв. Обидві ці структури є представницькими органами кримськотатарського народу, а не політичною організацією.
«У тому рішенні Меджліс визнається все ж таки не як представницький орган…, а апелюють вони на те, що більше там як політична структура, як політичний орган. І це якраз наше недопрацювання», – каже Ескендер Барієв.
Із цього треба робити висновки, не виправдовуватися, а готувати доказову базу, вважає Ескендер Барієв.
«Давайте будемо відвертими: Україна не отримала того результату, заради чого було подано ці позови. Тут потрібно перезавантажити та переосмислити те, що рішення суду стало викликом, бо крім популізму мають бути конкретні дії. А у нас багато говорять, але не все роблять. І якраз у рішенні суду практично в багатьох пунктах прописано, що недостатню доказову інформацію, скажімо, подала українська сторона», – каже Ескендер Барієв.
У 2018 році Україна також скерувала до Міжнародного суду меморандум, до якого було додано детальні докази злочинів Росії. Як повідомляли українські чиновники, це була буквально вантажівка документів – 17 з половиною тисяч сторінок без урахування цифрових носіїв відео- та аудіозаписів. І ситуація з Меджлісом у Криму мала стати «козирною картою», зазначає Барієв.
«Якщо ми говоримо про обсяг паперових доказів, ми не говоримо про якість паперових доказів. І ось тут якраз йдеться про якість паперових доказів, коли, скажімо, компетентні органи України мали надати цю інформацію, яка більше в процесуальному плані, а не в інформаційному плані важлива. І ось саме, я вважаю, що треба на це звертати увагу», – зазначив Ескендер Барієв.
Таке рішення суду може негативно вплинути і на правозахисну діяльність, вважає Барієв.
«Наприклад, я, маючи великий досвід публічних заяв на міжнародних майданчиках про те, що дискримінують кримських татар як корінний народ, можу припустити, що зараз росіяни будуть говорити, демонструвати, наприклад, це рішення і говоритимуть: він провокатор, він надає неправильну інформацію», – каже Ескендер Барієв.
Крім того, зазначає член Меджлісу, подібні позови розглядаються у Європейському суді з прав людини. А рішення Міжнародного суду ООН може вплинути на позицію ЄСПЛ. Тому, каже Барієв, Україні треба вже зараз виробляти стратегію для наступних судів. Наприклад, за позовом України проти Росії про «спотворення поняття геноциду». Міжнародний суд ООН визнав свою юрисдикцію у цій справі та ухвалив, що її можна розглядати по суті.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
