В Україні є низка великих фармацевтичних компаній, які готові надати свої потужності для виготовлення майбутньої вакцини. Про це заявив на брифінгу Микола Співак, член-кореспондент НАН України, голова наглядової ради підприємства «Діапроф-мед», який представляє групу науковців, що працюють над розробкою прототипу української вакцини проти коронавірусної інфекції.
На відміну від свого американського колеги, президента компанії DiaPrep System Inc., епідеміолога Михайла Фаворова, який стверджував, що через рік Україна отримає вакцину, Микола Співак говорить лише про «перший крок» на шляху до кінцевого отримання препарату.
Український білок для української вакцини
«Має пройти ще деякий час для того, щоб український кандидат на вакцину власне став вакциною. Наразі ми зробили перший крок – синтезували білок, він безпечний і не токсичний. Протестували його на щурах, мишах і кролях. Синтезований білок викликав велику кількість антитіл до коронавірусу у тварин», – зауважив Микола Співак.
За словами науковця, вони не працювали з живою культурою вірусу (це в американських лабораторіях робив Михайло Фаворов), бо в Україні немає можливостей для цього.
Лабораторії такого рівня безпеки коштують 320–350 мільйонів доларівМикола Співак
«Реакція нейтралізації коронавірусу українським кандидатом на вакцину проводилася в Америці Фаворовим. Лабораторії такого рівня безпеки коштують 320–350 мільйонів доларів. У нас таких немає», – зазначив Співак.
Проте, за його словами, в Україні є кілька сильних підприємств («Лекхім», «Індар», «Фармак», «Артеріум»), які мають потужності, щоб виробляти українську вакцину.
«До незалежності в Україні існували імуно-біотехнологічні підприємства, які випускали біоактивні й лікарські препарати, – каже він. – Маємо наукові центри у Харкові, Одесі, Дніпрі, Донецьку. Можливо, ми відстаємо в технологіях, але не в наукових розробках, у нас є прекрасні молоді науковці, є обладнання».
От лише 100–150 мільйонів гривень, які пообіцяв виділити на розробку вакцини міністр охорони здоров’я Максим Степанов, не вистачить на ці потреби, наголошує Микола Співак.
«Всі розвинені країни вкладають в науку, а ми пасемо задніх. Китай фінансує науково-технічні розробки на суму 240 мільярдів доларів на рік, – зазначає науковець. – Нам треба створити центр молекулярно-генетичної діагностики, щоб реагувати на епідемічні ситуації. Адже за останні роки в світі виявлено 40 випадків нових вірусних інфекцій. Коронавірус – це не єдине, з чим ми зіштовхнулися за останній період, пару років мали ще вірус зіка».
Науковець Микола Співак, як і президент Володимир Зеленський, у разі успішного тестування вакцини пообіцяв випробовувати її на собі.
Вчені також закликають «не поширювати неправдиву інформацію про розробку вітчизняної вакцини проти коронавірусу». Серед вчених, які підписали лист-звернення, є і сам Микола Співак, а також Ольга Голубовська, лікар-інфекціоніст, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. Богомольця.
На своїй сторінці у фейсбуку вона, зокрема, пише: «Чесно кажучи, мені просто соромно від того мракобісся, в якому ми живемо. Хочеться дискусію з тезисів: «що там наші можуть зробити», «хочуть нажитися», «продалися», «шнобелівська премія», «яке дослідження на культурі клітин під час розробки вакцин» – перевести у професійне русло. Якщо це взагалі можливо в нашій країні. Деякі звинувачення, воїстину, космічних масштабів і космічної ж дурості. Ніхто не зобов’язаний знати все… але це зовсім не означає, що цього «всього» не існує».
В Україні немає не лише лабораторій необхідного рівня біобезпеки – в державі відсутні також і відповідні наукові кадри, які могли б розробляти такі препарати, стверджує Алла Мироненко, доктор медичних наук, професор, лікар-вірусолог, завідувач відділу вірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. Громашевського Національної академії медичних наук України. Вона має сильні сумніви в тому, що Україна здатна розробити і випускати антиковідну вакцину, бо, за словами Алли Мироненко, з 1996 року Україна не має власного виробництва вакцин.
«Починати треба з простих вакцин» – Мироненко
Хто наважиться перевірити, як протовакцина діятиме на людський організм?Алла Мироненко
«Якщо підприємство має лінію розливу в ампули, яка відповідає міжнародним стандартам, то це ще не означає, що препарат виготовлений в Україні, – зауважує вона. – З коронавірусом – зовсім інша ситуація, тут новий збудник. Технологічно може бути різна вакцина. У нас немає фахівців, які б цим могли займатися. Ті, які зголошуються це робити, не мають жодного досвіду. Це не просто виростити вірус на курячих ембріонах, адже у такий спосіб весь світ виготовляє сировину для вакцини проти грипу. Тут зовсім інші підходи. Тут на клітинах стільки вірусів не виростите. В Україні немає лабораторій, де можна культивувати цей вірус. Хто наважиться перевірити, як протовакцина діятиме на людський організм?»
Відновити виробництво власних вакцин після 25-річного простою, на думку Алли Мироненко, потрібно із залучення нових технологій і нових молодих кадрів, бо більшість випускників біотехнологічного факультету виїхала за кордон.
«Я не кажу, що не потрібно прагнути мати свою вакцину проти COVID. Необхідно починати з простих вакцин, а не «замахуватися» одразу на антиковідну вакцину. Вакцини від туберкульозу, кору, краснухи тощо… ми ж їх усі закуповуємо. Хоча БЦЖ раніше виготовляли на базі нашого Інституту епідеміології. Наприклад, Угорщина – маленька країна, а робить для власних потреб протигрипозну вакцину. А у нас фахівці, які не встигли нікуди роз’їхатись, нині працюють переважно на підприємствах харчової промисловості», – зазначає Мироненко.
На її думку, 150 мільйонів гривень державних коштів не допоможуть розв’язати це питання. Найімовірніше, вважає науковець, вони просто осядуть у чиїхось кишенях.
Минулого тижня в Офісі президента представили результати доклінічних випробувань українського кандидата на вакцину проти COVID-19.
Лабораторні дослідження тривали шість місяців.
Над сировиною для майбутньої вакцини працювали українські й американські науковці, наразі її чекають клінічні випробування, які проводитимуться на добровольцях.
