Китай використовує інвестиції для «купівлі» впливу у Центральній і Східній Європі – дослідження

Нове дослідження виявило взаємозв’язок між припливом китайського капіталу в певну країну і негативним впливом на її довкілля і якість урядування.

Звіт, який оприлюднив болгарський Центр досліджень демократії 9 вересня 2021 року, свідчить, що дедалі більша економічна присутність Пекіну в Центральній і Східній Європі протягом останнього десятиріччя збіглася зі зниженням юридичних і управлінських стандартів і викликала занепокоєння щодо стану довкілля і зростання рівня заборгованості в регіоні.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Крим.Реалії запустили оновлений новинний додаток

Цей звіт – перше широке дослідження зростання присутності Китаю в Центральній і Східній Європі, завдяки якій Пекін став найбільшим торговельним партнером регіону.

Таку впливову присутність Китаю уможливив приплив грантів, позик, економічних поступок, вступів у капітал місцевих компаній чи викупу їх за час від 2009 року на суму, за оцінками, в 14 мільярдів доларів, а також вкладення в інфраструктурні, енергетичні й телекомунікаційні проєкти, що вже здійснюються чи чекають на здійснення, на оцінювану суму в 50 мільярдів доларів.

Дослідження також свідчить, що чим більше країна фінансово прив’язується до Китаю й чим вищою стає частка китайських інвестицій у її валовому внутрішньому продукті, «тим більша ймовірність», що Китай буде зловживати проблемами з верховенством права собі на користь, щоб розширити «свій економічний і політичний вплив».

«Це зловісне коло, в якому авторитарні режими, такі, як Китай, зловживають юридичними дірками і корумпованими звичками для розширення свого впливу на місцях, – каже Радіо Свобода Мартин Владимиров, один із авторів звіту, який керує енергетичною і кліматичною програмою Центру досліджень демократії. – Такі мережі дають можливість для більшого припливу капіталу, а це призводить до більшого занепаду. Дані свідчать про дуже сильну взаємозалежність між припливом китайських грошей і зниженням якості урядування».

Рівень цього взаємозв’язку вимірюють за створеним цим дослідницьким центром «Індексом китайської економічної сили», який має на меті показати повний обсяг економічного впливу Китаю.

Економічне зростання в досліджуваному регіоні нерівне, і більша частка розширення впливу Пекіну припадає на Чехію, Угорщину і країни Західних Балкан, перш за все Боснію й Герцеговину і Сербію.

За даними звіту, Боснія й Герцеговина, Угорщина, Чорногорія і Сербія зазнали найбільшого занепаду в досліджуваних категоріях у зв’язку зі зростанням китайських інвестицій, за умовами яких підтримувані Пекіном компанії отримують податкові винятки, можливості оминати вимоги місцевих законів про працю й інші різновиди пільг.

У звіті додано, що на Західних Балканах особливо «місцеві компанії в регіоні з тісними зв’язками з владою прямо виступали за втілення проєктів» із Китаю, причому багато з цих місцевих бізнесів мали значну комерційну зацікавленість діяти «як міст між Китаєм і урядами цих країн».

«Усі ці різновиди діяльності формально легальні, – каже Владимиров. – А загальний наслідок полягає в тому, що урядові інституції вже не регулюють діяльність китайських компаній, і ці інституції перестають служити суспільним інтересам і натомість допомагають приватним інтересам у вигляді політично пов’язаних конгломератів чи місцевих олігархів».

«Дуже ефективний чорний хід»

Присутність Китаю в Центральній і Східній Європі наростає, особливо ж на Балканах, де Пекін останніми роками інвестував мільярди доларів і посилив занепокоєння в західних політичних колах із приводу того, що цей регіон стає фінансово залежним від Пекіну.

Сербія – а саме Белград є економічним і політичним центром розширення впливу Китаю на всі Західні Балкани – є примітним прикладом цього, мовиться в дослідженні. Ця країна перетворилась на вітрину різноманітних китайських ініціатив – від технологій телекомунікацій і стеження до охорони здоров’я в час коронавірусної пандемії, – які можуть переймати й сусідні країни.

Але останнім часом багато китайських проєктів у регіоні опинилися в осередді уваги через суперечності щодо непрозорих контрактів і звинувачення в корупції під час тендерних процедур.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан постав перед протестами й опинився під політичним тиском із боку мера столиці Будапешту після того, як стали відомі плани його уряду взяти в китайському банку позику на суму в 1,5 мільярда доларів США для будівництва містечка для філії китайського Університету Фудань із Шанхаю.

Так само й у Чорногорії проєкт будівництва шосе на суму в 1 мільярд доларів, який перетворився у довгобуд, опинився у заголовках світових засобів інформації і в осередді суперечок навколо впливу Китаю в Європі. Це сталося по тому, як невелика балканська країна повідомила, що не зможе сплатити свого боргу перед Експортно-імпортним банком Китаю. Крім того, що будівництво цього шосе значно відстало від графіка, воно також зазнавало критики через надмірно роздмухані кошти на нього і надмірну залежність від китайських працівників.

Урешті, Подгориця отримала фінансову допомогу для рефінансування боргу перед Китаєм від низки американських і європейських інституцій, щоб вона змогла стабілізувати свої фінанси і впоратися з платежами за заборгованістю.

«Центральна і Східна Європа стали дуже ефективним чорним ходом для китайського бізнесу в поширенні по всій Європі і Європейському союзові, – каже Владимиров. – Це елемент довгострокової стратегії».

Екологічні тривоги

Дослідження також виявило, що розширення економічного впливу Китаю в регіоні, крім усього, призвело до зростання частки вугільної енергетики в виробництві електроенергії в Центральній і Східній Європі, а також до скорочення коштів на дотримання екологічних стандартів і зниження самих цих стандартів у проєктах по всьому регіоні.

Суперечливе будівництво шосе в Чорногорії, крім занепокоєнь навколо боргу, також опинилося в осередді уваги активістів через екологічну шкоду, яку це будівництво завдало каньйонові річки Тари, що є об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО.

Так само екологічна шкода, заподіяна мідним рудником біля сербського міста Бору, який перебуває в китайській власності, призвела до скарг і протестів через забруднення довкілля, що змусило компанію тимчасово припинити діяльність.

Дослідження застерігає, що збільшення вуглецевих викидів і китайські інвестиції в видобування вугілля також перешкоджають прагненням країн Західних Балкан, які хочуть вступити до Європейського союзу. ЄС має широкі плани завершити використання вугілля протягом наступного десятиліття, а також встановив собі цілі щодо зменшення вуглецевих викидів на періоди до 2030 і 2050 років.

«Китай не намагається перешкодити країнам вступити до ЄС, – каже Владимиров, – але закони і норми, які ухвалюють для полегшення китайських інвестицій, непрямо підривають для багатьох країн процес вступу».