День кримськотатарської журналістики відзначається 10 квітня. Саме в цей день, 138 років тому, був надрукований перший випуск видання «Терджиман». Газета була заснована публіцистом і політиком Ісмаїлом Гаспринським у Бахчисараї. Вона проіснувала 35 років, залишивши після себе десятки кримськотатарських видань. Частина з них працюють на півострові до сьогодні, намагаючись зберігати свою незалежність в умовах анексії. Одне з них ‒ газета «Авдет» на чолі з головним редактором Шевкетом Кайбуллаєвим.
Спадщина Гаспринського
Роком виходу газети «Авдет» вважається 1990-й. Але Шевкет Кайбуллаєв розповідає, що думки про її створення з'явилися за десять років до випуску першого номера. Тоді в Ташкенті він серед групи кримськотатарської молоді підпільно брав участь у створенні ініціативної групи імені Муси Мамута. Поряд з іншими актуальними питаннями вони почали думати про власне періодичне видання. У вісімдесятих було дуже поширене створення та просування інформаційних листків.
«Ми стали видавати свій інформаційний бюлетень у 1983 році, він проіснував три роки. Це було теж впливом Гаспринського. Одного разу я знайшов його виступ у Петербурзі перед студентами. Тоді Гаспринський говорив, якщо хочете зробити щось хороше для свого народу, то треба починати з того, що недоступне. Ми перефразовували, і вийшло, якщо хочеш добра своєму народу, то почни з того, що є й можливе», ‒ згадує Кайбуллаєв.
Вплив Мустафи Джемілєва
Шевкет аг'а згадує, що у 1982 році він познайомився з лідером кримськотатарського народу Мустафою Джемілєвим. Саме він під час зустрічі запропонував створити кримськотатарську газету й назвати її «Авдет», що в перекладі з кримськотатарської означає «повернення». Це слово відповідало духу того часу, саме на кінець вісімдесятих припало масове повернення кримськотатарського народу додому ‒ до Криму ‒ після насильницької депортації 1944 року.
Я вперше почув від Мустафи Джемілєва, що було б непогано створити газету «Авдет», тому що дуже назва підходила до духу того часу
«Ми на той момент були максималістами. Ставили багато завдань і вірили, що їх виконаємо. Серед завдань, які ми собі ставили, було створення газети. Тоді я вперше почув від Мустафи Джемілєва, що було б непогано створити газету «Авдет», тому що дуже назва підходила до духу того часу. Але, на жаль, тоді ми не змогли реалізувати цю ідею з багатьох причин», ‒ згадує Шевкет Кайбуллаєв.
Кримськотатарський активіст повернувся до Криму з місць депортації у 1990 році й довідався, що група людей вже працює над створенням газети з такою назвою. «Я був дуже приємно цим здивований і відразу став розповсюджувачем видання», ‒ говорить він.
«Мені дуже пощастило»
За час існування газети в ній змінилося чотири редактори: Рустем Джеліль, Ліля Буджурова, недовгий час цю посаду обіймав викрадений Ервін Ібрагімов. Зараз головним редактором друкованого видання є Шевкет Кайбуллаєв. Перша будівля редакції була розташована в Бахчисараї: спочатку у приватному будинку Сервера Керімова, пізніше ‒ у будинку Ільмі Умерова, обидва вони є учасниками Кримськотатарського національного руху.
Перші номери друкували в Ризі, куди їх відвозив кур'єр. «Хлопці скальпелем вирізали якісь там заголовки, відвозили в Москву, звідти до Риги, друкували там і потягом відсилали сюди», ‒ згадує головний редактор газети.
Пізніше газету стали друкувати в бахчисарайській друкарні. Потім редакція переїхала до Сімферополя, де до 2014 року була розташована в будівлі фонду «Крим», поки вона не була вилучена російською владою.
Мені дуже пощастило ‒ у мене зібралася дуже талановита молодь
Головний редактор каже, що легких часів у газети ніколи не було: «Ти працюєш завжди в напрузі ‒ або від зовнішнього, або від внутрішнього. Підготовка кожного номера, статей, інших матеріалів... Газета виходить, здається, що все добре, потім починаються критичні зауваження. Упродовж останніх семи років маєш напружені й тривожні відчуття. Тривожно не стільки за себе, скільки за тих людей, які намагаються тобі допомогти. Мені дуже пощастило ‒ у мене зібралася дуже талановита молодь».
Видання у 999 друкованих примірників
Після анексії півострова газету «Авдет» не зареєстрували як засіб масової інформації. У 2016 році її сайт був заблокований і редакції довелося створити новий. Кайбуллаєв розповідає, якщо раніше виходив тираж у п'ять тисяч примірників, то зараз він на позначці у 999 одиниць (згідно з 12 статтею закону Російської Федерації, періодичні видання тиражем менше ніж тисяча примірників можуть випускати без реєстрації ‒ КР).
Тиск ‒ це повсякденність нашого життя. У нас багато попереджень, якось хочуть до нас причепитися
«Для таких газет, як «Авдет» і «Qırım», тиск ‒ це повсякденність нашого життя. У нас багато попереджень, якось хочуть до нас причепитися, чи що. Ми вибачалися перед шовіністами за наші матеріали за рішенням суду. У Криму, з приходом Росії, з'явилися «пильні» громадяни. Вони пишуть заяви в поліцію про те, що ось така газета написала або не взяла в лапки назву організації, яка заборонена в Росії», ‒ розповідає Шевкет Кайбуллаєв.
Раніше підконтрольний Росії Мировий суд Київського району Сімферополя розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно головного редактора кримськотатарської газети «Qırım» Бекіра Мамутова. На Мамутова складений протокол за статтею 13.15 КоАП Росії за публікацію доповіді Генерального секретаря ООН, в якій згадувався Меджліс кримськотатарського народу. У 2016 році підконтрольний Росії Верховний суд Криму, а потім і Верховний суд Росії ухвалили заборонити представницький орган кримських татар ‒ Меджліс. Його визнали екстремістською організацією нібито через посягання на територіальну цілісність Росії та залякування людей.
Шевкет Кайбуллаєв підтримує свого колегу: «Бекір Мамутов правильно робить, що судиться з ними. Я думаю, він має виграти справу».
Зараз редакція газети напівпорожня ‒ пандемія коронавірусу внесла в її роботу свої корективи. Головний редактор не впевнений, що газета знайде достатню кількість фінансування, щоб у наступні місяці працювати у своїй редакції.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
