Понад три тисячі людей звернулися за консультаціями на гарячу лінію громадської організації КримSOS після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Про те, з якими питаннями найчастіше телефонують і пишуть кримчани, які тенденції окреслилися та як українська держава допомагає вирішити ці проблеми – Крим.Реалії говорили з головою правління «КримSOS» Денисом Савченком.
«Життя триває»
«КримSOS» відкрито кілька гарячих ліній, на які можна як телефонувати на український мобільний номер за усною консультацією, так і писати на найпоширеніші месенджери. Є окремий телефон психолога, який працює із жителями Криму. Діє гаряча лінія щодо насильницьких зникнень – вона стосується як викрадених на окупованих територіях цивільних, так і військовослужбовців. Популярною є лінія, на якій можна проконсультуватися з досвідченим юристом.
Ми відслідковували, які шляхи безпечніші, через які області краще їхати, якими саме дорогами
«На початковому етапі вторгнення Росії в Україну було дуже гарячим питання евакуації. Ми інформували людей про те, як краще добиратися з точки А до точки Б, хто допомагає з тимчасовим розміщенням, де можна знайти притулок хоча б на одну ніч, – розповідає Денис Савченко. – Дуже часто дорога займала кілька днів, і переночувати було дуже важливо. Ситуація була дуже динамічною. Ми відслідковували, які шляхи безпечніші, через які області краще їхати, якими саме дорогами».
Затребуваною була інформація і про те, де постраждалі могли б отримати гуманітарну допомогу. Савченко відзначає тенденцію щодо організації гуманітарних штабів у різних областях України.
Щоб отримати вперше або змінювати документи, підтвердити юридичні факти, так само потрібно виїхати
А ось тематика звернень на юридичну гарячу лінію, за словами Савченка, практично не змінилася. Люди, як і раніше, телефонують з питань, пов'язаних зі свободою пересування, а також із доступом до адміністративних послуг і документування. Водночас голова правління «КримSOS» визнає, що питання свободи пересування набуло особливої специфіки, так само як і сама механіка переміщення з окупованої території стала набагато складнішою.
«Якщо говорити про документування: щоб отримати вперше або змінювати документи, підтвердити юридичні факти, так само потрібно виїхати на контрольовану українським урядом територію. І це стало складним питанням, – розповідає Савченко. – Але все одно люди народжуються та вмирають, життя триває. І питання отримання свідоцтв про народження та смерть, питання збереження юридичного зв'язку з жителями тимчасово окупованих територій – все одно залишаються дуже актуальними».
Назустріч випускникам
Чи готова українська держава вирішувати проблеми кримчан? Денис Савченко говорить про одне з найважливіших рішень, ухвалених після повномасштабного вторгнення Росії в Україну: можливість дистанційного подання документів для вступу до українських вишів для абітурієнтів із тимчасово окупованих територій.
Це питання глобальніше, ніж просто питання освіти. Це питання про зв'язок із жителями тимчасово окупованих територій
«Це було критично важливим рішенням з боку українського уряду. Відсутність такого рішення означала б відрізати всіх цих абітурієнтів, повністю забрати у них можливість вступити до українських вишів, – вважає Савченко. – Це питання глобальніше, ніж просто питання освіти. Це питання про зв'язок із жителями тимчасово окупованих територій як фундаментального елементу ментальної деокупації, політико-дипломатичної деокупації Криму».
Також він розповідає про те, що наразі чиновники обговорюють, як спростити отримання документів за фактами народження та смерті. Наразі процедура отримання таких документів наступна: людина звертається до РАГСу, бере там відмову на надання свідоцтва, з нею на руках звертається до суду, чекає рішення суду, з яким вона йде до РАГСу повторно і лише після цього отримує документи. Процес займає багато часу та потребує певних витрат.
За словами Савченка, якщо зміни до процедури будуть ухвалені – а він очікує, що це відбудеться цього року – то кримчанину залишиться доїхати до найближчого РАГСу на контрольованій Україною території, подати заяву на надання дійсного зразка документів і через деякий час отримати їх.
Після повномасштабного російського вторгнення, зазначає Денис Савченко, виникло багато проблем, пов'язаних з отриманням адміністративних послуг через консульські установи України. Він пояснює це застарілими процедурами, які не передбачали того, що до консульств масово звертатимуться українці з недійсними документами (виданим у Криму російським паспортом, який за українським законодавством є нікчемним) або взагалі без них. Друга причина проблем, що накопичилися, – дуже великий потік заявників.
Через страх призову
Ще одну тенденцію у зверненнях громадян відзначає голова правління «КримSOS» – в організацію почали активніше звертатися кримчани чоловічої статі, які побоюються, що їх призвуть до російської армії та силоміць змусять брати участь у війні проти України.
Ми можемо лише здогадуватися, що багато жителів тимчасово окупованої території хотіли б її залишити
«Інформацію про те, скільки людей виїхало з Криму, отримати неможливо. Росія, зі свого боку, дані про те, скільки людей приїхало на півострів і виїхало з нього, використовує як частину своєї пропаганди. Ми можемо лише здогадуватися, що багато жителів тимчасово окупованої території хотіли б її залишити. Але виходить це далеко не у всіх, і з різних причин. Це і гроші, і логістика, і юридичні питання та взагалі психологічний стан – бо такий переїзд пов'язаний зі стресом. Є відчуття: якби виїхати було простіше, відтік кримчан був би набагато більшим», – каже Савченко.
Водночас він наголошує на ще одній серйозній проблемі, з якою стикаються не нинішні кримчани, а ті, хто залишив Крим у 2014 році й пізніше. За словами Савченка, випадків, коли кримчани вдруге стають внутрішньо переміщеними особами, досить багато. Однак на тлі нових ТПО, які з'явилися після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, про раніше переміщених осіб із Криму та ОРДЛО почали забувати.
«Вони почали випадати з програм допомоги та підтримки як державних, так і міжнародних гуманітарних організацій, – стверджує Савченко. – Це негативна тенденція, тому що наявність людей, які пережили певну травму в останні місяці, не означає, що інші люди, які її пережили після 2014 року, є меншою мірою представниками постраждалого населення».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
