Про що думають і на що сподіваються люди у неволі? Що їх тішить і надає сили? Крим.Реалії вивчають листи кримчан, які опинилися в російських в'язницях за звинуваченнями, які правозахисники називають політичними. У катівнях Кремля хтось пише своїй родині, хтось друзям, а хтось звертається до України.
Крим після його російської анексії у 2014 році накрила хвиля репресій. У результаті засудженими за політичними статтями на півострові опинилися, за різними даними, від 200 до 320 осіб. Одних утримують у місцях позбавлення волі у Криму, інших вивозять до сусідньої Росії, через що правозахисники заявляють про порушення міжнародного гуманітарного права.
Кримські політв'язні, як правило, роками перебувають в ізоляції. Листи часто стають їхнім єдиним вікном у світ. Тому українська влада та правозахисники закликають активніше писати кримським політв'язням.
Самі вони теж іноді шлють вісточки на волю. Про що їхні листи – читайте далі.
«Не здумайте навіть на секунду припустити, що я можу здатися»
Ірина Данилович – кримчанка, медсестра, громадянська журналістка, яку в Росії засудили на сім років позбавлення волі за звинуваченням у придбанні, зберіганні та збуті вибухових речовин. Російські силовики нібито знайшли вибухівку у кримчанки у футлярі для окулярів.
Ірина Данилович провину не визнає. Українські правозахисники вважають, що кримчанка стала жертвою російських репресій за те, що висвітлювала правду про російський режим у Криму.
У листі до батьків кримчанка закликає «не розклеюватися» та допомогти їй стати сильнішою.
Зневіра – гріх. Не здумайте навіть думати, навіть на секунду припустити, що я можу здатися або що я чогось боюсяІрина Данилович
«Вітаю, мої дорогі. Я дуже сумую за вами. Ви там не думайте «розклеюватися». А то мені щось підказує, що тато почав фантазувати жахіття. Не здумайте! Все добре в мене. Зараз головне – щоб ви берегли себе. І особливо – своє здоров'я. Ви ж знаєте, що людські ресурси не безмежні. Ви зараз можете бути сильними і всі сили витратити даремно на хвилювання. А потім що? Ви мені потрібні здорові та щасливі. Тож досить сумувати. Зневіра – гріх. Не здумайте навіть думати, навіть на секунду припустити, що я можу здатися або що я чогось боюся. Я сильна! Ви мене недооцінюєте. Я навіть у ті дні у них (після затримання російськими силовиками – КР) не боялася. Усі думки з вами були. От за вас я боялася. І зараз дуже хвилююся. Пообіцяйте мені, що не фантазуватимете страшилки, не хвилюватиметеся за мене. І тоді я стану ще сильнішою», – закликала Ірина Данилович.
Зараз кримчанка перебуває у російській колонії в Ставропольському краї. У неї швидко погіршується здоров'я через відсутність медичного обслуговування. Незалежні медики, які отримали під тиском правозахисників доступ до історії хвороби та досліджень Ірини Данилович, стверджують, що вона мала гострий отит вуха, має неврологічні порушення і, ймовірно, перенесла інсульт.
Колишній політв'язень, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял в інтерв'ю Крим.Реалії розповів, що Ірина Данилович у СІЗО виконувала пісню «Я свободен» («Я вільний»), щоб «люди в ув'язненні не втрачали надію».
«Не встигли облаштуватися у Криму, і знову немає спокою»
Кримський громадянський журналіст Руслан Сулейманов – фігурант так званої справи кримських мусульман. Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив його до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
Кримчанин провину не визнає. Українські правозахисники вважають, що переслідування Руслана Сулейманова пов'язане з тим, що він був громадянським журналістом у Криму та висвітлював масові обшуки, які влаштовували у будинках кримських татар російські силовики.
Наразі кримчанин перебуває у колонії Верхньоуральська Челябінської області.
Я вірю, що настане той день, коли мій народ знову знайде спокій на своїй рідній земліРуслан Сулейманов
«Почалися репресії з політичних мотивів. Мої виховання та совість не дозволили мені бути байдужим до проблем, які випали моєму народу. Почалося неспокійне життя. Мене спонукала до цього необхідність бути присутнім у місцях обшуків і робити їх привселюдними – єдиний спосіб захисту від беззаконня. В результаті я став фігурантом справи «Сімферопольської 25-ки». Ми народ, який сповідує іслам, і наша культура тісно пов'язана з ним. Тероризм та екстремізм – чужі нам поняття. Це дуже добре знають ті, хто переслідує нас. Тому що наш спосіб життя відкритий та очевидний. Те, що відбувається сьогодні, не є новим в історії мого народу. У 1944 році цілий народ зазнав нелюдської депортації. Ще не встигли облаштуватися після повернення до Криму, як знову переслідування, тиск, репресії. Ми не знаємо спокою. Я правнук і онук депортованих, син народжених у депортації. Сам народився у депортації, і сьогодні знову – в депортації. Хоч як це парадоксально звучить, але така реальність. Я дуже сподіваюся, що скоро ці репресії припиняться, до батьків повернуться сини, до дітей – їхні батьки, до дружин – їхні чоловіки. Я вірю, що настане той день, коли мій народ знову знайде спокій на своїй рідній землі. Я вірю, що справедливість обов'язково переможе», – пише з російської в'язниці Руслан Сулейманов.
Крим.Реалії раніше опублікували серію листів Руслана Сулейманова, в яких він описує те, що відбувається з ним, і ділиться думками на різні теми. Їх можна прочитати тут мовою оригіналу.
«Зло тимчасове, а правда вічна»
Фрилансер Крим.Реалії Владислав Єсипенко засуджений російським судом у Криму на п'ять років позбавлення волі за звинуваченням у «зв'язках з українськими спецслужбами» та «зберіганні й перевезенні боєприпасів».
Сам він провину заперечує. Правозахисники вважають, що його переслідування пов'язане з журналістською діяльністю, непідконтрольною російській владі.
Владислав Єсипенко раніше передав Крим.Реалії листа, в якому українською мовою звернувся до співвітчизників.
«Дорогі співвітчизники, брати українці! Від щирого серця політв'язні, які перебувають у Криму, передають щирі привітання з Різдвом Христовим та новим 2022 роком. Ми прожили ще один складний та важкий рік. Але наш дух, наша віра, любов і прагнення до справедливості не зламати… Цією силою духу та вірою ми хотіли б поділитися з усіма вами, з нашою дорогою Україною», – написав він.
Владислав Єсипенко закликає українців триматися і не поступатися злу.
Все в історії нашої держави було: війни, рабство, голодомори. Але все це ми не лише пройшли, а й перемоглиВладислав Єсипенко
«Все в історії нашої держави було: війни, рабство, голодомори. Але все це ми не лише пройшли, а й перемогли. Тому що в нашому серці є Бог. Бог, який дає нам силу. Вірте, будьте незламними. Не поступайтеся правдою перед злом. Тому що зло тимчасове, а правда вічна», – заявляє Владислав Єсипенко.
Дружина журналіста Катерина Єсипенко каже, що в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну зв'язок із чоловіком значно ускладнився. Їм вдається лише зрідка розмовляти по телефону. В одній з їхніх розмов Владислав Єсипенко заявив, що отримує безліч листів підтримки з України та Європи, зокрема, з Чехії. Серед тих, хто написав, за його словами, багато співробітників Радіо Свобода. Журналіст розцінює це як «зворушливий прояв журналістської солідарності». Він зазначив, що «для нього це дуже важливо» та подякував кожному, хто йому пише.
Що зараз відбувається з Владиславом Єсипенком в ув'язненні, достеменно невідомо. Його дружина каже, що вони вже давно не переписувалися.
Нещодавно звільнений з російського ув'язнення Наріман Джелял розповів Крим.Реалії, як вони з Владиславом Єсипенком спілкувалися в СІЗО Сімферополя №1.
«Ми мали змогу навіть побачитися, обійнятись, сказати якісь слова підтримки. Я сидів на третьому поверсі у крилі Сімферопольського СІЗО, він – на другому. І коли я виходив на прогулянку, ми просто голосом кричали, питаючи один одного: «Як ти там? Все добре? Чи є новини? Що там у тебе в судовій справі?», – розповів він.
Зараз Владислав Єсипенко перебуває в колонії у Керчі.
«Прості слова пересічних людей. Але сліз стримати неможливо»
Рустем Таїров із Севастополя – фігурант «справи кримських мусульман». Був затриманий внаслідок одного з масових обшуків у Криму в 2021 році.
Засуджений військовим судом Ростова-на Дону до 12 років позбавлення волі за звинуваченням в участі у діяльності осередку «Хізб ут-Тахрір» (частина 2 статті 205.5 Кримінального кодексу Росії). Провину не визнає.
Рустем Таїров перебуває у колонії у Володимирській області Росії. Він зізнається, що плакав від радості, отримавши листа зі словами підтримки від співвітчизників.
Прості слова пересічних людей. Але сліз стримати неможливо. Це ніби бальзам на відкриту рану, невимовне задоволенняРустем Таїров
«Сьогодні я хочу поділитися з вами своєю радістю. Радістю зі сльозами на очах. Так, таке буває у чоловіків. Як казав мій друг: «Я тут став сентиментальним". Напевно, кожен із тих, хто опинився за ґратами, хто залишив рідний дім без провини, стає трохи сентиментальним. Стає більш загостреним відчуття душевного тепла, що йде від сім'ї, друзів, єдиновірців, усіх співвітчизників. Кожному знайоме відчуття, як це долати шлях серед снігів, холоду, де сил з кожним кроком не вистачає. Але ти раптом бачиш вогник, біля якого можна погрітися, поповнити сили. Тебе туди тягне, там ти зігріваєшся, знаходиш у собі сили рухатися далі. Зі мною вперше після арешту було таке, що я отримав листа від співвітчизників зі словами підтримки. Нічого надприродного. Прості слова пересічних людей. Але сліз стримати неможливо. Це ніби бальзам на відкриту рану, невимовне задоволення. Це ніби тепла морська хвиля, яка не дає встояти на ногах і залишає мокрими очі», – пише кримчанин.
Рустем Таїров побажав у листі всім кримським політв'язням «зберегти здоров'я тіла та духу і найближчим часом возз'єднатися зі своїми дітьми, дружинами, матерями, сестрами, братами, усіма родичами та співвітчизниками».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії . Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram , Instagram та Viber Крим.Реалії . Рекомендуємо встановити VPN .
