З початку квітня Росія за ротацією головує у Раді Безпеки ООН. На цьому тлі підконтрольні Москві кримські ЗМІ почали писати про «дбайливе ставлення» до всього українського на Кримському півострові. Спадщину України називають «слідами», підкреслюючи «державний» статус української мови, запроваджений призначеною Кремлем місцевою владою Криму, а також зростання інтересу до «української кухні, культури та пісень».
Навіщо Кремлю нові фейки про етнічних українців та їхню мову і культуру в Криму, як змінився стан пам’яток української культури на півострові, в чому особливість російської пропаганди, яка оперує поняттями «мова», «культура» та «національна кухня», а також про що вона замовчує – у матеріалі Крим.Реалії.
Українців в анексованому Криму ділять на «здорових» і «не зовсім»
Про національну ідентичність українців у Криму та в сусідній Росії вважають за краще не писати, називаючи українців частиною «русского мира».
Згідно з визначенням авторів (Річарад Ешмор, Ліі Джассім, Девід Вільдер) видання «Соціальна ідентифікація, міжгруповий конфлікт та зниження конфліктності», національна ідентичність – почуття, відчуття приналежності до певної держави чи нації. Це сенс нації як цілого, представленого самобутніми традиціями, культурою та мовою.
«У Криму та після 9 років довгоочікуваного возз'єднання з Росією (так у Російській Федерації називають здійснене в односторонньому порядку законодавче закріплення результатів невизнаного та незаконного референдуму в березні 2014 року – КР) багато чого залишилося від України «здорової людини» – мова, любов до українських народним мелодійним пісням, багатій кухні та культурі», – пише у статті для РИА «Новости» шеф-редакторка Ольга Леонова.
Остаточні підсумки кримської частини російського перепису населення 2021 року показали, що у Криму за сім років удвічі скоротилася кількість людей, які вважають себе українцями. «У 2014 році цю національність вказали 16% респондентів, у 2021 році – 8,2%», – констатує російський севастопольський портал ForPost.
Українську мову не використовують у Криму, але бережуть українські «сліди»
«Українські сліди в російському Криму (Україна та міжнародна спільнота не визнають анексію півострова сусідньою Росією – КР) бережуть і зберігають... Українська мова в Криму практично не використовується в офіційному спілкуванні, але є однією з державних мов республіки», – стверджує Ольга Леонова.
«Однією з цілей вторгнення в Україну, про які заявляла Росія в лютому, був захист російськомовного населення цієї країни. Однак війна призвела до прямо протилежного результату: навіть у російськомовних регіонах України все більше жителів відмовляються говорити російською, пов’язуючи цю мову з мовою окупації та військової агресії, і переходять на українську – як в офіційному, так і в особистому спілкуванні», – стверджують у тематичній статті журналісти телеканалу «Настоящее время» (створений компанією RFE/RL за участі «Голосу Америки»).
Українська мова в окупованому Криму названа державною, але тут відсутні умови для її розвитку та збереження.
Анастасія Гридчина, яка очолює підконтрольну Росії «Українську громаду Криму» з 2018 року, редагує єдиний кримський двомовний сайт, при цьому вона спирається на кремлівські ресурси, використовує у своїх виступах виключно російську мову та продовжує відмовлятися коментувати свою роботу для Крим.Реалії.
Замовити за підпискою газети і журнали українською мовою у Криму неможливо, таких позицій у каталозі окупаційних поштових операторів та «Пошти Криму» просто немає.
Підконтрольні РФ кримські чиновники та ЗМІ повідомляють про арешти українців за використання і демонстрацію української символіки, за прослуховування та виконання українських пісень. Такі арешти називають у кримських пабліках відплатою за «прояв тероризму».
Українську кухню в Криму рекламують навіть із Москви
«Як і українська культура, кухня в Україні складалася багато століть. Пампушки, вареники, сало, борщ, котлети по-київськи та багато іншого з улюбленої кухні можна скуштувати в ресторанах та кафе з українською кухнею в Криму», – повідомляють у російському рекламному агентстві «А-а-ах!», називаючи найкращими захоплені ресторани у Сімферополі «Княжа втіха» та «Україна». Ще також рекламують ялтинський «Горный ручей» та севастопольський «Глечик». Усі заклади створені та здобули популярність завдяки Україні та завдяки українцям в українському Криму.
Українські видатні особи… без Тараса Шевченка?
Ольга Леонова у статті для РИА «Новости» наводить факти дбайливого ставлення російської кримської влади до пам'яток української культури, розташованої на півострові та пов’язаної з особистостями Лесі Українки, Степана Руданського, Михайла Коцюбинського.
У Криму вважають за краще не говорити про численні пам’ятники Тарасу Шевченку – національному герою та символу українського національного руху. В Євпаторії, Сімферополі, Севастополі, Керчі, Ялті ім’ям великого Кобзаря названо вулиці, парки, сквери. …У день народження поета, 9 березня, приносити квіти до пам’ятників та збиратися біля них дозволяють виключно «підконтрольним українцям».
Немає місця Тарасу Шевченку і в матеріалах маршруту «українці в Криму», розробленого задовго до анексії півострова співробітниками «Кримського етнографічного музею», привласненого Росією.
«Фарисейські заяви» російської пропаганди
Коментуючи для Крим.Реалії нові тенденції, кандидат наук, кримський історик та представник Крайової Ради Українців Криму (КРУК, Київ) Андрій Іванець вказав на «однозначно лицемірні фарисейські заяви російської пропаганди» щодо опікування українською культурою в Криму.
Реальна політика держави-агресора спрямована на знищення української ідентичностіАндрій Іванець
«Реальна політика держави-агресора спрямована на знищення української ідентичності і якраз максимально можливе стирання українських слідів в історії та культурі «україномовного» простору Криму. Згадки деякими пропагандистами про те, що пам’ять Лесі Українки – видатної української поетеси, мислителя та громадського діяча – продовжують шанувати, виглядають для знаючих людей «притягнутими за вуха» та вкрай суперечливими. Після окупації Криму було одразу закрито на так звану реставрацію та на ремонт музей Лесі Українки в Ялті, і він багато років не працював взагалі. Чи є сенс точно встановити, чи відкрили його окупанти на десятий рік окупації? У цьому є сумніви! У нас є факти в Севастополі – школа носила ім’я Лесі Українки, але її погруддя було пошкоджено, і його прибрали зі школи», – заявив Андрій Іванець.
«Заявляти про збереження української спадщини у Криму – як називати сніг гарячим»
З 2014 року ми побачили, як частину українських пам’яток, пов’язаних саме з українськими діячами, було демонтованоАндрій Іванець
«Заявляючи про збереження української спадщини у Криму, російські пропагандисти називають сніг гарячим. Навпаки, існує системна цілеспрямована політика, що проводиться для максимального витіснення всього українського, на поступову асиміляцію навіть української громади Криму, не кажучи вже про громадян України в Криму загалом. І це надзвичайно широкий комплекс заходів. З 2014 року ми побачили, як частину українських пам’яток, пов’язаних саме з українськими діячами, було демонтовано. Це і пам’ятник Петру Конашевичу-Сагайдачному у Севастополі, і пам’ятник на честь 10-річчя Військово-морських сил України, який був одразу знищений та замінений російським незаконним постаментом. Припинено будівництво пам’ятника Шевченку в західному Криму. Є факти взагалі видалення бюстів Шевченка, розташованих поблизу військових об’єктів», – наголосив у коментарі для Крим.Реалії Андрій Іванець.
При цьому він назвав політику Кремля у мовній сфері такою ж фарисейською. У Криму нібито проголошено статус української мови як державної поряд із російською та кримськотатарською мовами – насправді окупаційна влада з 2014 року ліквідувала назви населених пунктів з українською транскрипцією.
Де-факто не залишилося жодної україномовної школи, а їх раніше існувало сімАндрій Іванець
«Це робилося демонстративно, це знімало телебачення, писали газети. У Криму це було видно: не вішали поруч російську назву, вони просто знімали українські назви. У перші роки окупації було знищено не лише систему української освіти, що саме по собі є злочином, а й знищено всю україномовну інфраструктуру в освітній сфері. Де-факто не залишилося жодної україномовної школи, а їх раніше існувало сім. І всі вони були продуктом не ініціативи згори, а якраз ініціативи української громади Криму, з якою була змушена зважати місцева влада. Фактично, із 13 тисяч учнів, які навчалися українською мовою в Криму до 2014 року, сьогодні залишилося менше 200, кількість учнів зменшилася в десятки разів. Загалом можна брати будь-яку сферу функціонування української культури у Криму, і ми побачимо проблеми. Наприклад, функціонування музейних установ. Навіть приватні установи існували в Бахчисарайському районі, скансен Рідне Село – відразу після окупації вони були змушені перейменуватися на Слов’янське Село, незважаючи на те, що абсолютна більшість пам’ятників у цьому селі – стародавні українські хати та інші будівлі кінця XIX – початку XX століть з різних регіонів України», – зазначив Андрій Іванець.
Він бачить у системній культурній політиці в Криму вкрай негативні тенденції та закликав говорити про проблему в широкому розумінні: про катастрофічну ситуацію в багатьох аспектах культурної спадщини України в Криму загалом.
Крим став перевалковою базою для вивезення награбованих культурних цінностей з інших окупованих регіонів півдня УкраїниАндрій Іванець
«Крим – десята частина української культурної спадщини: історичних, археологічних та інших подібних об’єктів. Росія їх привласнює. Значну частину археологічних об’єктів було зруйновано у Криму. Потрібні дії міжнародного співтовариства для того, щоб хоча б зменшити ті ризики, які принесла російська окупація. Минулого року ризики ще зросли, оскільки Крим став перевалковою базою для вивезення награбованих культурних цінностей з інших окупованих регіонів півдня України. Викликає особливе занепокоєння наближенням ймовірного звільнення Криму, і ми бачимо, що окупанти готуються до масового вивезення об’єктів української культурної спадщини, музейних артефактів, архівних збірок та інших цінностей, які належать українському народу та українській державі», – додав він.
За словами Андрія Іванця, «російські окупанти створили вкрай нездорову атмосферу навколо української ідентичності, прирівнюючи її прояви до екстремізму та тероризму».
«Створюється величезний інформаційно-психологічний тиск, що супроводжується і адміністративним переслідуванням, і штучно створеними кримінальними переслідуваннями носіїв української ідентичності та української мови, зокрема. Ця політика проводиться системно. При цьому Росія змушена створювати видимість того, що вона шанує українську мову. Вимушена вона саме через тиск, з одного боку, міжнародних структур. Ми добре пам’ятаємо, що є рішення Міжнародного суду ООН 2017, яке зобов’язало Росію відновити доступ кримчан до української мови. Але цього не сталося насправді. І є ганебний для всіх факт, коли Росія головує в РБ ООН, який покликаний не допустити збройної агресії як одного з найбільших міжнародних злочинів. Для приховування своїх міжнародних злочинів Кремль чинить дії, які маскують справжні наміри щодо української мови, української культури, української ідентичності загалом», – підсумував експерт.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
