Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
У Криму створено громадську організацію «Клуб друзів Миколи Данилевського», до якого увійшло вузьке коло любителів творчості основоположника російського панславізму. Керівник нового клубу Володимир Кличников вважає, що фінансуватиметься він за рахунок держави, а тому в клуба велике майбутнє.
Кличников наголошує, що ідею клубу підтримують і спікер кримського парламенту Володимир Константинов, який назвав Данилевського «великим мислителем, що заклав ідейний та теоретичний фундамент сучасної концепції Русского мріа». Концепцію «русского міра» поділяє і російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов). А оскільки в Росії існує практика, що процвітають лише ті об'єднання, які фінансово підтримує держава, то «друзі Данилевського», напевно, мають чудові перспективи.
Вжезараз Володимир Кличников та його одноклубники в унісон із топовими кримськими чиновниками заявляють про прийом до «русского міра» всіх, хто причетний до вже вмираючої російської імперії. Про нинішні військові претензії Росії вони говорять як про «відродження»: «У складній міжнародній обстановці йде боротьба за відродження Русского міра. Цей болісний процес пов'язаний зі зломом пострадянського світогляду, побудованого на хистких принципах інтернаціоналізму і чужих нам ідеях німецьких фантазерів. Ми повертаємося до роздоріжжя, з якого звернули в 1917 році. Ми повертаємось до себе. До своїх світовідчуття, віри, держави...»
Володомор Кличников стверджує: «Щоб бути частиною русского міра, не треба зрікатися своєї віри і національності. Русскість не повинна відлякувати. Наразі русскість – це не вузько національна ознака. З давніх-давен будь-якого росіянина за кордоном називали русскім. У Данилевського бути русскім – означало належати до російської цивілізації. Хіба нащадок ефіопа Пушкін, нащадок шотландців Лермонтов, німець Даль не були росіянами? І ми маємо стати центром відродження Русского міра…»
Звідси Кличников та його прибічники вважають, що це і є виконання статті 67.1 Конституції Росії, яка стверджує: «Російська Федерація, об'єднана тисячолітньою історією, зберігаючи пам'ять предків, що передали нам ідеали та віру в Бога, а також спадкоємність у розвитку Російської держави, визнає сформовану державну єдність». А сама стаття, впевнені вони, є квінтесенція вчення Миколи Данилевського про панславізм, який «заперечував спадковість культурних засад від однієї цивілізації до іншої. Виступав за об'єднання всіх слов'ян у Всеслов'янську федерацію на чолі з Росією зі столицею у Царгороді (Константинополі). У новостворену федерацію мають увійти як Наддніпрянська Україна, так і Галичина та Угорська Русь».
Росія виконує заповіти теоретика, що пішов у минуле, силою зброї в Наддніпрянській Україні і погрожує перейти до інших регіонів Європи
Як бачимо, ніхто з народів, яким Данилевський передбачав «всеслов'янське майбутнє», з його ідеєю не погодився, а тому Росія виконує заповіти теоретика, що пішов у минуле, силою зброї в Наддніпрянській Україні і погрожує перейти до інших регіонів Європи. А в цей час «друзі Данилевського» пропагують войовничу «русскость», зараховуючи до росіян навіть тих, хто не хоче ними бути.
Щодо самої кримської влади, то ще 2021 року Володимир Константинов запропонував побудувати у Мшатці «філософський парк», закликав до того, щоб «прогресивна православна спільнота згуртувалася навколо ідеї відродити до 200-річчя від дня народження великого російського мислителя створені ним колись у Мшатці 10 «цивілізацій», кожна з яких несе глибоку філософію. На жаль, сьогоднішні події демонструють, що ці основи є вічною боротьбою добра і зла…»
Слід сказати, що насправді всі «друзі Данилевського», як мінімум, є недобросовісними тлумачами його вчення, викладеного в книзі «Росія і Європа», яка їм так до вподоби. Мова в ній йде не про 10, як вважає Константинов, а про 13 цивілізацій, які він називає «культурно-історичними типами», що конкурують у світі. Уточнимо, він виділяв типи: 1) єгипетський; 2) китайський; 3) давньосемітський; 4) індійський; 5) іранський; 6) єврейський; 7) грецький; 8) римський; 9) арабський; 10) німецько-романський; 11) перуанський; 12) мексиканський; і, нарешті, 13) слов'янський. Крім того, дуже сумнівно, що боротьба цих типів є боротьбою добра і зла, причому ще сумнівніше, що, як думає Володимир Константинов, Росія завжди була на стороні добра. Помилковість цього погляду доводить і сучасна історія.
Слід сказати, що теорія Данилевського не прижилася навіть у тогочасній науці, оскільки вже його соратники й опоненти побачили, що вона заснована на помилкових передумовах. Сама фантазія про «слов'янський світ» відразу розпалася на три складові, лише одна з яких передбачала гегемонію Росії. Друга віддавала цю роль Польщі, третя передбачала рівність усіх слов'янських частин. Як бачимо, Росія залишилася у меншості.
Помилка Миколи Данилевського випливала з того, що він не був філософом у строгому значенні цього слова. Він народився в селі Оберець Лівінського повіту Орловської губернії. Закінчив Царськосельський ліцей за класом філології та юриспруденції, потім природниче відділення фізмату Петербурзького університету та здобув спеціальність ботаніка. Заарештований за участь у діяльності гуртка петрашевців і висланий із Санкт-Петербурга. Працював чиновником у канцеляріях вологодського та самарського губернаторів. Очолював кілька експедицій з вивчення промислових запасів риби та дичини у різних регіонах Російської імперії. Написав книжку «Про заходи щодо забезпечення народного продовольства на крайній Півночі Росії». До Криму потрапив випадково, купивши за нагоди будинок, де й прожив майже 22 роки. Тут він і написав дискусійну книгу «Росія та Європа», видану 1871 року. І зміст книжки базувався на фундаментальній методологічній помилці, як і помітили ще сучасники.
Справа в тому, що в юності, будучи студентом, Микола Данилевський щиро захоплювався творчістю Франсуа Фур'є. Йому подобався підхід цього філософа-утопіста, особливо його теорія побудови суспільної гармонії шляхом поділу суспільства на трудові асоціації, які він називав фалангами, та створення для кожної з них фаланстерів, тобто місць для праці, життя та відпочинку. Данилевський у гуртку Петрашевського читав учасникам лекції про творчість Фур'є, тому його ідеї твердо запали йому в душу. Він намагався створити подібну, але свою теорію. Але при цьому не було змоги відмовитися від покликання ботаніка та природознавця, тому він переніс у соціологію ботанічний підхід, що було порушенням принципу науковості. У відповідь на утопію Фур'є Данилевський створив утопію, але свою.
Тепер очевидно, що теорія Данилевського так чи інакше була складовою частиною «Грецького проєкту» Катерини ІІ
Замість «фаланг» Фур'є він виписав свої «культурно-історичні типи», розділив їх на весь світ, і написав теорію про їхню невідповідність один одному, а значить нібито вічне суперництво і конкуренцію. Він зосередив увагу на відносинах слов'янського та романо-німецького світів і вивів теорію про те, як слов'янській цивілізації перемогти решту світу. Так і виникла ідея про Всеслов'янську федерацію з Росією на чолі та столицею у Константинополі. Тепер очевидно, що теорія Данилевського (1869 р.) так чи інакше була складовою частиною «Грецького проєкту» Катерини ІІ 1772 року, що передбачав розгром Османської імперії та розподіл її території з участю Росії, обґрунтування володіння Росією Царгородом на чолі з онуком російської імператриці, чому йому і було надано відповідне ім'я – Костянтин.
Постає питання: що ж тут відроджувати у ХХІ столітті? Кому не зрозуміло, що соціологічні теорії ХІХ століття, що були утопіями ще тоді, непридатні для реалізації в нинішньому світі, котрий зовсім змінився? Однак у Криму словосполучення «русскій мір» затьмарює свідомість чиновників, і вони готові забути про уроки історії, намагаючись провести «ломку пострадянського світогляду», повернути суспільство «до роздоріжжя, з якого звернули 1917 року».
Кримські чиновники вважають, що війна Росії в Україні відкрила для «русского міра» нові можливості
Це ідейне насильство призводить до незліченних людських жертв, величезних матеріальних втрат, до людських і соціальних трагедій, гуманітарних катастроф. Такою є ціна помилкових філософських теорій, однак і чиновники, і «друзі Данилевського» не хочуть це розуміти. Найвигідніше трубити про геніальність філософа-невдахи.
Кримські чиновники вважають, що війна Росії в Україні відкрила для «русского міра» нові можливості. Константинов відверто каже: «Люди фіксують свіжий подих війни. Чесно зізнаюся, коли я чую слово «Україна», то нервово здригаюся. Нічого людського у нас не залишилося щодо цього слова. Потрібно прибирати його з ужитку. Це ворожий термін».
У своєму інтерв'ю Володимир Константинов на запитання, що буде з півднем України, відповів: «Я бачу формулу так. Приєднання Херсонської, Миколаївської, Запорізької, інших областей, формування влади, публічний суд над злочинцями та побудова світлого російського майбутнього…»
Знак «Z» не дарма вже прозвали новою свастикою, і багато країн її заборонили, як і стару
Чим же це відрізняється від того, що робили на радянській землі гітлерівці у 1941-43 роках за завітами «Майн кампф» (Mein Kampf – автобіографічна книга лідера нацистської партії Адольфа Гітлера – КР), яку Константинов називає забороненою? Ті теж будували «світле майбутнє» та «новий порядок». Але нинішнє російське лиходійство перевершує ту війну за жорстокістю і безглуздям. Знак «Z» не дарма вже прозвали новою свастикою, і багато країн її заборонили, як і стару.
Та й після тих фашистів залишалося не так багато братських могил мирних людей, як після цих. І жителі зруйнованих російськими бомбами та ракетами Маріуполя, Ірпеня, Бучі, Бородянки, Гостомеля, Чернігова, Сум, Харкова та інших українських міст, де часто задля розваги окупантами вбито сотні й тисячі людей, зокрема дітей, тепер уже знайомі і з цим «світлим російським майбутнім». Вони можуть порівнювати. Різниці немає. Тільки бомбардувальники, ракети та автомати інші. А починалося все з філософії Миколи Данилевського.
Вулиці Бучі всіяні тілами цивільних осіб після російської окупації (фотосвідчення)
Костянтин Подоляк, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://d2t7ory48mfwe5.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
