Україна повільно наступає. Це проблема?

Через шість тижнів від початку контрнаступу, який, як сподіваються українські військові командири та політичні лідери, змінить хід російського повномасштабного вторгнення, ось що відбувається:

Близько 1500 метрів відвойованої території на південь від Оріхова в Запорізькій області; менше за це – на південь від Гуляйполя. На південь від міста Велика Новосілка Донецької області просування більші: 8-9 кілометрів від місця, де пролягала лінія фронту до 5 червня. На північному сході українські війська відійшли на кілька сотень метрів височини на північ і південь від Бахмута.

То що ж має показати Україна? Якщо коротко: небагато, і вже точно ніякого прориву російських ліній. Декого на Заході це стурбувало.

«Це може відбуватися не з тією швидкістю, яку ми б хотіли», – сказав минулого тижня генерал-лейтенант Дуглас Сімс, директор з операцій Об’єднаного комітету начальників штабів США.

«Це не так швидко, але й не катастрофічно відстає від графіка», – сказав міністр оборони Великої Британії Бен Воллес під час саміту НАТО у Вільнюсі 12 липня.

Після кількох місяців підготовки та поповнення запасів – з дев’ятьма новосформованими бронетанковими бригадами, навченими НАТО – контрнаступ України йде повільно. Обсяг відвойованої території є відчутним, але невеликим. Україна втратила значну кількість техніки, транспортних засобів і озброєння, що поставляються із Заходу. Розмір і складність російської оборони на півдні та сході України є величезними.

«Враховуючи всі оборонні укріплення, які побудували росіяни, це мало би рухатися повільно», – сказав Нік Рейнольдс, дослідник сухопутної війни з Королівського інституту об’єднаних служб, британського аналітичного центру.

«Це не добре чи погано, – сказав він Радіо Свобода. – Це властиво ситуації, з якою вони стикаються».

«Це повільно», – сказав Марк Кансіан, полковник морської піхоти США у відставці, який зараз є старшим радником у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.

«Це триває вже майже місяць, а українці не пробивають російську зону оборони, – написав він в електронному листі. – Їм потрібно це зробити, щоб задіяти нову броньовану техніку та повернути значну територію. Бойові дії всередині оборонної зони є виснажливою битвою, подібною до наступу в часи Першої світової війни. Росія краще підготовлена для такого конфлікту через її розмір».

«Якщо дивитися на це з точки зору України, вони, звичайно, хотіли б, щоб наступ закінчився за один день, – сказав Дік Берлійн, генерал Королівських повітряних сил Нідерландів у відставці та начальник оборони Нідерландів у 2004-2008 роках. – Але це нереально».

«Росіянам довелося довго окопуватися, копати оборонні споруди, – сказав він Радіо Свобода. – Зараз битва відрізняється від попередньої фази, коли українці відтіснили росіян на схід від Києва».

«Дуже важко, дуже довго і дуже-дуже криваво»

Україна вперше довела свою мужність у перші тижні повномасштабного вторгнення після 24 лютого 2022 року, коли зірвала початкову спробу Росії захопити столицю. Росія була змушена відійти з півночі та передислокувати свої сили на сході.

Востаннє Україна фіксувала серйозні бойові перемоги та відвойовувала великі шматки території восени.

Українські війська здивували росіян, пройшовши більшу частину Харківської області на північному сході, просунувшись на схід до Лиману у Донецькій області. На півдні Україна поставила під загрозу тисячі російських десантників на західному березі річки Дніпро в Херсонській області в листопаді. Російські командири зрештою наказали відійти на протилежний берег річки.

Впродовж зими обидві сторони окопалися. Росія розпочала половинчасті наступальні дії в Донецькій та Луганській областях. Підрозділи російської морської піхоти в лютому зазнали значних втрат під Вугледаром.

У травні регулярні російські сили та найманці ПВК «Вагнер» захопили Бахмут, знищивши місто за сім місяців битви в місті.

Україна використала цей час, аби спробувати отримати танки, бронетехніку, артилерію, ракети та боєприпаси із Заходу на мільярди доларів. Разом з інструкторами, наданими США та НАТО, українські військові вивчали нову тактику бою, відійшовши від радянської доктрини, якою послуговувалося багато українських офіцерів вищого рангу.

Приблизно 5 червня, після тижнів сигналів і натяків, українське командування розпочало нові наступальні операції, зосередившись на трьох ділянках: поблизу Оріхова, поблизу Великої Новосілки та навколо Бахмута і Соледара.

Українські війська зайняли низку сіл на південь від Великої Новосілки та захопили височини навколо Бахмуту – на північ від міста та на південь біля села Кліщіївка.

Але в Запорізькій області наштовхнулися на те, що експерти назвали «м’ясорубкою російських укріплень» – шари окопів, мінні поля, колючий дріт, протитанкова оборона, довгочасні вогневі точки (залізобетонна споруда для прикриття артилерії – ред.) – що змусило українських військових вийти на вузькі смуги землі, де їх могла розбити російська артилерія.

Такий захист отримав назву «Лінія Суровікіна» – на честь генерала Сергія Суровікіна, який командував російськими військами, доки його не понизили в січні. Його ніхто не бачив і не чув після заколоту Євгена Пригожина минулого місяця.

30 червня під час виступу у Вашингтоні голова Об'єднаного комітету начальників штабів США виступив на захист прогресу України.

«Те, що це відбувається повільніше, ніж люди передбачали, мене не дивує, – сказав генерал Марк Міллі. – Це буде дуже важко, дуже довго і це буде дуже-дуже криваво, і ніхто не повинен мати жодних ілюзій з цього приводу».

«Українські військові наступають через мінні поля та окопи, і це буквально боротьба за їхнє життя, – сказав Міллі. – Тож, так, звичайно, це йде трохи повільно, але це природа війни».

Питання часу?

Раніше президент України Володимир Зеленський заперечив критику щодо того, що українці діють недостатньо швидко. Він також припустив, що Захід, який тісно співпрацював з українським командуванням, міг стати причиною затримки початку наступу.

«Я хотів, щоб контрнаступ відбувся набагато раніше, тому що всі розуміли, що якщо контрнаступ розгорнеться пізніше, то більша частина нашої території буде замінована, – сказав Зеленський в інтерв'ю CNN 5 липня. – Ми даємо ворогу час і можливість розставляти більше мін і готувати свої оборонні лінії».

Західним політикам, можливо, доведеться змінити свої очікування, сказав Берлійн.

«Українці мають кращу зброю, краще навчені, їхні запаси кращі, ніж були раніше, але, знову ж таки, ми маємо остерігатися нереалістичних очікувань, – сказав він. – Росіяни не дурні. Навіть якщо втрачають багато особового складу, вони мають стратегічну глибину. І вони досить бездушні, щоб кинути в бій багато молодих росіян».

«Усе це означає, що [Росія] все ще є потужним противником, і ми не повинні думати, що це має бути прогулянка в парку і вони виженуть росіян за день-два», – сказав він.

Воєнна доктрина стверджує, що будь-яка оборонна сила має набагато легше завдання, коли стикається з будь-якою наступальною силою. А прорив добре побудованих оборонних рубежів вважається одним із найскладніших завдань, які може взяти на себе будь-яка армія: для цього потрібна спеціальна техніка для мостів, машини для розмінування, інженери та сапери.

В Україні цього небагато, зазначив міністр оборони Великої Британії.

Згідно з офіційною стенограмою, Україна «робить те, що зробив би будь-хто інший, щоб боротися через мінні поля в напрямку російської лінії», – сказав Воллес. Українцям доводиться «пішки проходити мінні поля, а потім буквально вручну розміновувати їх».

«Російські військові-інженери дуже-дуже компетентні; їхня доктрина не є нічим особливим, нічим новим для тих, хто вивчав Радянський Союз у 70-80-х роках, – сказав Рейнольдс, який повернувся з наукової поїздки в Україну. – Росія – велика країна, і вони просто діють у дуже-дуже великому масштабі. Їм була надана можливість окопатися, і вони нею скористалися».

За його словами, українцям «потрібно більше інженерної техніки». «Їм не вистачає MCLIC» – американська установка розмінування, яку використовують військові інженери, щоб розчищати шлях для піхоти через заміновану місцевість. «Тож вони вдаються до ручного знешкодження мін, що є неймовірно небезпечним», – сказав Рейнольдс.

Окрім відсутності проривної техніки та потужності російської оборони, деякі експерти кажуть, що є ще один фактор: українські бригади проходили прискорений курс із тактики НАТО та доктрини поля бою за кілька місяців. Західні військові ж тренуються роками, щоб освоїти комбіновані маневри та координацію між різними підрозділами: піхотою, бронетехнікою, інженерією, артилерією та зв’язком.

«Українські сили досі не оволоділи широкомасштабними загальновійськовими операціями», – написав у твітері Франц-Штефан Гаді, колишній старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень.

«Набагато більший вплив на здатність України прорвати російську оборону, ніж самі мінні поля, має її нездатність проводити складні загальновійськові операції в широкому масштабі», – написав Гаді.

Хоча надані США бронемашини Bradley та німецькі танки Leopards були помічені на полі бою – та принаймні в одному випадку були пошкоджені – незрозуміло, чи насправді Україна передавала навчені НАТО бригади. У західних військах бригада зазвичай налічує від 3500 до 4000 військовослужбовців, в деяких випадках – до 5000.

«Україна не «кульмінувала», якщо використовувати військовий термін, – сказав Канчіан з CSIS. – Все ще рухається вперед і має кілька незадіяних бригад».

«Фактор Пригожина»

Деякі спостерігачі вказують на іншу проблему, яка може вплинути на контрнаступ: заколот Пригожина та наслідки, які включають кілька вищих російських командирів, що зникли безвісти – понижені в посаді, звільнені чи затримані – або публічно виявили непідпорядкованість.

«Завжди існує ймовірність, що росіяни можуть ослабнути, можливо, через втрати і, можливо, через нестабільну політику поза фронтом», – сказав Канчіан в листі.

«Ми сподіваємося, що ви побачите більший пролом, справжній прорив російських ліній, який розвинеться далі та ослабить російські сили, – сказав Берлійн. – Чи це реально? Ми не повинні недооцінювати умови, з якими зараз стикаються українці».

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.