2020 рік був вдалим на історичні знахідки. Зокрема, наприкінці літа у Житомирській області був знайдений дуже цікавий скарб давньоруських князівських монет. А в листопаді в одному з турецьких архівів знайшли примірник Берестейського мирного договору, який Україна на початку 1918 року підписала з кількома державами, зокрема і з Османською імперією. Треба сказати, що турецькі архіви – це не те, щоб неорана, а недоорана українськими дослідниками нива, на якій може бути багато чого цікавого і несподіваного для української історії.
Більше про те, чим турецькі архіви можуть потішити українських дослідників, розповів гість «Історичної Свободи» – надзвичайний і повноважний посол України в Туреччині Андрій Сибіга.
Знахідку можна розцінювати в категорії історичної сенсації. Оригінал Брест-Литовського договору українською мовою та ратифікаційна грамота в Україні не збереглися
– Чим важливий і цікавий для істориків та дипломатів знайдений вами в турецькому архіві примірник Берестейського мирного договору?
– Насправді цю знахідку можна розцінювати в категорії історичної сенсації. Тому що в силу певних обставин оригінал Брест-Литовського договору українською мовою та ратифікаційна грамота, на жаль, в Україні не збереглися.
Тому віднайдення будь-якого документа – це віднайдення і відтворення нашої історичної пам’яті, підтвердження наших державотворчих традицій. Має надзвичайно важливе і символічне значення будь-який історичний документ, який свідчить про це. А надто документ такого значення – Брест-Литовський договір.
Хочу уточнити, що в османському архіві наша команда віднайшла Брест-Литовський договір та ратифікаційну грамоту. І, напевне, я був першим українцем, який за останніх 100 років доторкнувся до цього шматочка історії. Це неймовірні відчуття! Документ дуже добре зберігся.
Османський архів налічує понад 90 мільйонів документів. Близько 5% документів архіву оцифровані. Тому, безумовно, нас ще будуть чекати сенсації
Османський архів налічує понад 90 мільйонів документів. На сьогодні лише близько 5% документів архіву оцифровані. Тому, безумовно, нас ще будуть чекати сенсації. І, власне, османський архів з його українікою, я переконаний, містить величезний пласт історичних документів, які дадуть змогу по-іншому, об’єктивніше подивитися на українську історію.
– А це була несподівана знахідка чи результат планомірних пошуків?
– Я вважаю, що це була винагорода мені, даруйте. Тому що ми справді дуже активно працювали в цьому напрямку завдяки нашим видатним вченим – це тюркологи Олександр Галенко, Олександр Середа. Вони мені відкрили той світ україніки в турецьких архівах. І, як тільки я прибув послом в 2016 році, одна з моїх перших зустрічей була з керівництвом архіву. У цьому році під час зустрічі президентів України та Туреччини було підписано угоду між архівними службами України та Туреччини, що відкрило дорогу до обміну такими документами. Оскільки і в українських архівах є багато документів, які цікаві турецькій стороні.
Взагалі ось цей українсько-османський, українсько-тюркський напрямок дуже недооцінений в Україні. Тому що наша ідентичність також складається і з цих елементів.
Документи староосманською мовою. В Україні 3–5 осіб володіє староосманською
Ми переглядали в базі даних, де є слово «Україна». Османський архів має сучасні пошукові системи, і дуже важливо правильно задавати пошукові слова. Документи староосманською мовою, тому це суттєва перепона для українських науковців. В Україні 3–5 осіб володіє староосманською. І в ході пошуку ми з генеральним консулом Олександром Гаманом натрапили на документ, де було просто написано «Українські документи» чи «Документи українською мовою». Припускаю, що той, хто здійснював їх опис, не володів українською мовою і зробив припущення, що вони українською.
Коли ми відкрили віконечко, то під головним титулом було ще понад 100 підвіконечок. І коли ми їх почали відкривати, то першим висвітився герб – тризуб Кричевського. Я спочатку подумав, що це якась брошура, бо він фантастично виконаний і фантастично збережений! Коли ми далі почали відкривати, виявилося, що це міжнародний договір! Це, власне, був двосторонній договір із Туреччиною про визнання новоствореної Української Держави, а також Брест-Литовський договір. Крім того, там ще була долучена ратифікаційна грамота, якою українська сторона в особі гетьмана Скоропадського висловила згоду на обов’язковість цього документа для України. І коли ми побачили цей документ вживу, то важко передати ті емоції.
І якість матеріалу, і шовкова стрічка повністю зберегла свої кольори, і великі сургучеві печатки. Все-все повністю збережено і в дуже гарному оформленні
Документ дуже добре зберігся. Напевно, застосовували турецькомовний примірник, а український просто зберігався в архіві. Дуже класне його оформлення. На той час, 1918 рік, воно справді викликає захоплення і подив, тому що і якість матеріалу, і шовкова стрічка повністю зберегла свої кольори, і великі сургучеві печатки. Все-все повністю збережено і в дуже гарному оформленні. Ми відразу попросили архів зробити автентичну копію.
– Ви зазначили, що в цьому архіві – 90 мільйонів документів. А яку добу вони охоплюють, від якого часу?
– Архів містить документацію, починаючи з ХIV століття і далі. Тобто там зосереджені документи всього періоду існування Османської імперії. Вони справді добре збереженні та потребують свого дослідника, особливо в контексті україніки.
– ХIV століття – це вже завершення князівської доби. Але от козацька доба, очевидно, в цих архівах має бути представлена, позаяк Османська імперія активно просувала свої інтереси, серед іншого, і на території сучасної України. І були проблемні взаємини: козаки ходили на Царгород, на Трапезунд і в Криму на турецькі володіння нападали. Але були моменти, коли відносини між Османською імперією і козацтвом були союзними. Для дослідників козацької доби, які перспективи в турецьких архівах?
В пошук задавав слово «козак», то мені видало декілька тисяч документів, в яких згадується це слово
– Передусім це було співіснування. Свідченням цього є наші мови, наші культури, наша кухня. В українській мові щонайменше понад тисячу слів тюркського походження, про які ми навіть не здогадуємося.
Тепер про період козаччини. Так, там дуже багато цих документів. Наприклад, я в пошук задавав слово «козак», то мені видало декілька тисяч документів, в яких згадується це слово. Це все треба досліджувати.
Договір султана з гетьманом Дорошенком. І це один із перших документів, в якому йдеться про міжнародну суб’єктність козацької держави
Наш відомий дослідник Олександр Середа там віднайшов декілька важливих документів, серед іншого, договір султана з гетьманом Дорошенком. І це один із перших документів, в якому фактично йдеться про міжнародну суб’єктність козацької держави. Тобто ці документи – це величезний пласт нашої історичної пам’яті і державотворчої традиції.
У багатьох випадках це хроніки – ретельна фіксація подорожуючих чи тих, хто збирав податки на території сучасної України, про побут місцевого населення, про його етнічний і релігійний склад. Справді, багатий матеріал особливо щодо південноукраїнських територій.
– Кам’янець-Подільський був деякий час під Османською імперією.
– Він навіть був центром провінції, вілаєту. І Хотин входив до османських володінь, і Чернівці, і Хаджибей, і Очаків. Про Крим я взагалі скажу, що там надзвичайно велика кількість документів, які також ще чекають на свого дослідника. Про Київ, я задавав у пошук, багато документів. Є листування, доповіді воєначальників про бої, у тому числі з козаками. Там все це є.
Ще бачив листи Роксолани або Хюррем Султан – султанші українського походження. І директор архіву зробив копію цих листів мені.
– Кому ж вона листи писала?
– Вона могла писати листи лише своєму чоловікові – султану Сулейману, який вважається одним із найуспішніших султанів. Є листування в контексті її гуманітарних проєктів. Тому що вона будувала багато культових об’єктів по всій Османській імперії. І вони є чудовим прикладом поетичного мистецтва тогочасного.
Крім Роксолани, були й інші султанші українського походження, щонаменше чотири
Але, крім Хюррем Султан, Роксолани, були й інші султанші українського походження, щонайменше чотири. Була така Надія Тюрхан родом з Тростянця Вінницької області. Також надзвичайно впливова, вона дуже багато зробила для своєї батьківщини походження, як вважають історики. Власне, її султанство припадало на період Богдана Хмельницького, а потім і на період Юрія Хмельницького. Це дуже цікаві моменти. І там також є ще багато чого для дослідження.
В наступному році ми зреалізуємо щонайменше дослідження трьох українських вчених. Будуть нові відкриття
Сподіваюся, в наступному році ми зреалізуємо щонайменше дослідження трьох українських вчених, для яких ми хочемо знайти відповідне забезпечення, щоб вони певний час попрацювали в османському архіві. І я впевнений, що будуть, знову ж таки, нові відкриття.
– Одна з проблем у роботі з турецькими архівами – це мова документів. Староосманською – це тюркська мова арабським письмом, – наскільки я знаю, зараз більшість турків не можуть читати. Турки наприкінці 1920-х років перейшли на латинську абетку.
– Цим мають займатися фахівці, у нас такі є. Так, цей фактор присутній, звичайно, тому що їх набагато менше, ніж знавців інших мов. Але я переконаний, що, все ж таки, спільними зусиллями нам вдасться це дослідити.
Тут я хочу згадати про Агатангела Кримського, який володів десятками рідкісних мов. Хтось називає цифру 60. І наступного року якраз 150 років від дня його народження. Він стояв біля витоків українського сходознавства. І він випереджував свій час, навіть у порівнянні з турецькими чи західними істориками, настільки глибокими були його дослідження. Дуже сподіваюся, що ми гідно вшануємо його пам'ять, а найкращим внеском у вшанування пам’яті стануть нові дослідження, зміцнення в Україні орієнталістики, тюркології.
До речі, є в османському архіві документи періоду УНР – вони українською і французькою мовами. Особисто віднайшов документ, пов'язаний із відстоюванням новоствореною українською державою своїх південних рубежів.
Бачив боргові зобов’язання працівників українського посольства в Стамбулі. І тепер жартую: сподіваюся, що зараз нам місто не пред’явить претензій
Також бачив боргові зобов’язання працівників українського посольства в Стамбулі. І тепер жартую: сподіваюся, що зараз нам місто не пред’явить претензій, щоб ми сплатили ці борги, які на той час були набрані дипломатами чи працівниками посольства. Ми знайшли підтвердження, що на той час посольство було у дуже престижному місці, функціонувало 4 роки. Ми його віднайшли і там табличку встановили. Посольство мало навіть два автомобілі, що на той час – небачена розкіш. Тобто держава вибудувала один із важливих атрибутів – дипломатичну службу.
Османська імперія на той час була своєрідним хабом дипломатичним, де перетиналося дуже багато геополітичних інтересів. І Україна там була присутня.
Перші прояви публічної дипломатії, коли дружина українського посла Лотоцького в українській вишиванці на шпальтах центральних газет сфотографувалася. Це мало великий резонанс
Ми бачили поточні документи, знайшли перші прояви публічної дипломатії, коли дружина українського посла Лотоцького в українській вишиванці на шпальтах центральних газет сфотографувалася. Це мало великий резонанс. Ми знайшли коло спілкування видатних турецьких діячів з нашими дипломатами. І зараз намагаємося знайти в спогадах видатних турецьких діячів відповідні згадки. Тобто, якщо заглиблюєшся, то відкриваються все нові і нові сторінки. Це ніби якийсь детектив захоплюючий. І ти не знаєш, що тебе може чекати далі. А приємні несподіванки, я на 100% впевнений, що вони будуть.
– Очевидно, багато цікавого для українських дослідників може бути в архіві Константинопольського патріархату. Які тут можливості?
Бібліотека на Фанарі, тобто бібліотека Вселенського патріархату – це також величезний пласт. Мені здається, що українські вчені ще там не працювали, там спеціальні процедури допуску
– Так, це правда. Бібліотека на Фанарі, тобто бібліотека Вселенського патріархату – це також величезний пласт. Мені здається, що українські вчені ще там не працювали, там спеціальні процедури допуску. Отримання Томосу створює додаткові можливості для релігієзнавців на предмет досліджень.
Є ще бібліотека на острові Халкі, як його називають у Вселенському патріархаті, в Мармуровому морі. Там величезна збірка літератури, манускриптів, рукописів на релігійну тему. Переконаний, що там теж є величезна кількість матеріалу щодо українського питання. Це був такий собі «православний Оксфорд». Дуже сподіваюся, що рано чи пізно ці фонди також будуть досліджені.
