# 1 березня У Луганську та Донецьку на мітингах під російськими прапорами люди закликають Кремль ввести війська в регіон для захисту від «західноукраїнського фашизму, який переміг в Україні». Такі ж тези під час Євромайдану просували російські федеральні ЗМІ. У Луганську мітингувальники захоплюють ОДА, в Донецьку – піднімають над обласною адміністрацією прапор Росії.
# 3 березня Росія скупчує військову техніку на кордоні Луганської, Донецької, Харківської областей України та розгортає «пункти прийому біженців». Держприкордонслужба України повідомляє про спроби захоплення своїх органів управління на кордоні військовослужбовцями Росії. Відбувається мітинг під Донецькою ОДА під триколорами та зі скандуваннями «Росія!». Учасники без зброї займають будівлю. Міліція не втручається, проте 5 березня виводить мітингувальників із ОДА.
# 5 березня На площі Леніна в центрі Донецька проходить мітинг місцевого Євромайдану за єдність України. На мітингарів із каміннями та битами нападають проросійські активісти: людей наздоганяють та б'ють, топчучи державні прапори. Біля Донецької ОДА збираються проросійські активісти, зокрема там присутній громадянин Росії Олексій Худяков, лідер ультраправої організації «Щит Москвы». Активісти знову штурмують ОДА, над нею піднімають прапор Росії. Цьому не заважають Внутрішні війська (попередник Нацгвардії), проте наступного дня міліція очищує приміщення та повертає український прапор на місце.
# 9 березня У Луганську відбувається мітинг до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка та, на противагу йому, мітинг організації «Антимайдан», на якому скандують «Росія!». На «шевченківців» із травматичною зброєю та битами нападають проросійські активісти. Після цього нападники захоплюють Луганську адміністрацію та вивішують на ній російський прапор. На мітингу «Антимайдану» фіксують участь приїжджих із Бєлгородської і Ростовської областей Росії.
# 13 березня У Донецьку на мітингу за єдність України в результаті масового нападу проросійських сил вбито людину – Дмитра Чернявського. Десятки проукраїнських мітингувальників поранені. Нападники використовують бити, арматуру, ножі, сльозогінний газ. Міліція практично не перешкоджає їм.
# 23 березня У Луганську відбуваються два протилежні марші – за єдність України та за «референдум» щодо приєднання до Росії. Вони завершуються без агресії.
# 6 квітня У Донецьку відбувається проросійський мітинг із вимогами провести «референдум» щодо входження до Росії, його учасники захоплюють ОДА і вивішують російський прапор. При захопленні застосовується граната. Це останнє і остаточне захоплення адміністрації.
# 6 квітня У Луганську учасники мітингу на підтримку Росії захоплюють обласне управління СБУ. Використовується каміння.
# 12 квітня Відбувається захоплення органів влади у Слов’янську і Краматорську. В останньому під час штурму місцевого управління міліції озброєний бойовик вимовляє фразу «отойди за поребрик», що стала мемом: цей діалектизм вживають у деяких регіонах Росії, але ніде в Україні. Захопленням Слов'янська керує російський полковник Ігор Гіркін, який приїхав сюди з уже окупованого Криму.
# 14 квітня Виконувач обов'язків президента Олександр Турчинов оголошує Антитерористичну операцію (АТО). Цього ж дня озброєні групи захоплюють управління внутрішніх справ Горлівки. Ними командує громадянин Росії Ігор Безлер. Він приймає «присягу» міліціонерів, які перейшли на бік проросійських сил, та представляється їм підполковником армії Росії.
# 17 квітня У Слов'янську викрадають депутата міськради Володимира Рибака, який до того намагався зняти російський прапор із будинку виконкому. Як розкажуть потім свідки, його та інших людей утримували і катували у захопленій будівлі міського СБУ. Тіло Рибака, студента Юрія Поправки та активіста Юрія Дяковського знайшли через три дні зі слідами тортур. Захоплена будівля СБУ пробуде тюрмою весь час окупації міста: там утримуватимуть, катуватимуть та виноситимуть смертні вироки під керівництвом російського громадянина Ігоря Гіркіна.
# 28 квітня У Донецьку відбувається останній мітинг за єдність України. На мирну ходу нападають люди у масках із битами та ланцюгами. Багато травмованих. На цьому громадянський спротив окупації в місті завершується.
# 3 травня Відбувається облога військового комісаріату та військової частини Національної гвардії в Луганську. Нападники використовують гранати та стрілецьку зброю.
# 11 травня На захопленій частині регіону бойовики проводять псевдореферендуми про створення так званих «ДНР» і «ЛНР». Це фіктивне голосування здійснюється під контролем збройних груп та без жодних визнаних світом спостережних місій.
# 22 травня Бойовики захоплюють органи влади у Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному.
# 28 травня-5 червня У Луганську та області озброєні групи штурмують військові частини. Гине 22-річний український сержант, із РПГ підривають склад боєприпасів.
# 2-4 червня О 4-й годині ранку 2 червня збройні угруповання штурмують Луганський прикордонний загін – останній об’єкт із українським прапором у Луганську. Бій тривав 17 годин. Того ж дня біля стін Луганської облдержадміністрації лунає вибух. Гине 8 перехожих. Окупаційна адміністрація звинувачує Київ у повітряному ударі. Україна свою версію подій досі не назвала. 3 червня штурм Луганського прикордонного загону поновився, наступного дня частина була взята. Усі військові об’єкти України у Луганську, крім аеропорту, опинилися під контролем бойовиків.
# 5 травня Відбувається бій під селищем Семенівка. Він вважається першим серйозним зіткненням, днем, коли АТО перетворилася на війну. Українські підрозділи спецпризначення були атаковані під час облаштування блокпостів на підступах до захопленого Слов’янська, отримали локальну перемогу, але зазнали перших бойових втрат. Також від цього часу і до звільнення Слов’янська українські війська тримали оборону на панівній висоті – горі Карачун – де зазнавали ударів із різних типів зброї.
# 26 травня Російські гібридні формування здійснили спробу штурму Донецького аеропорту. За кілька годин їх вибив звідти український спецназ. Наступні 7 місяців аеропорт контролювали українські військові. У грудні під час боїв був зруйнований старий термінал, а на початку січня – диспетчерська вежа. В кінці січня 2015 року бойовики підривають новий термінал із українськими військовими, які там тримали оборону. За даними Генштабу, за весь час боїв за аеропорт загинув 101 військовослужбовець, 440 зазнали поранень, 9 зникли безвісти.
# 6 червня Біля Слов’янська збройні формування збивають військово-транспортний літак ЗСУ Ан-30, загинуло п’ять членів екіпажу.
# 14 червня На підльоті до Луганського аеропорту російські гібридні сили збили військово-транспортний літак Іл-76, загинули 40 десантників та дев’ять членів екіпажу.
# 24 червня Біля гори Карачун гібридні війська збивають український військовий вертоліт Мі-8, гине дев’ять військових.
# 5 липня Сили АТО звільняють Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку, а наступного дня Бахмут (тоді Артемівськ).
# 11 липня Бойовики накривають ракетним вогнем опорний пункт українських підрозділів під Зеленопіллям на Луганщині. Гине 38 солдатів і офіцерів. За даними РНБО України, обстріл вівся з реактивної системи залпового вогню «Торнадо-Г» – російської модифікації «Граду».
# 14 липня Бойовики збивають транспортник Ан-26 під Луганськом. Частина екіпажу встигла десантуватись, загинули двоє пілотів.
# 19 липня-10 серпня 95-а аеромобільна бригада ЗСУ під час рейду деблокує оточені на кордоні з Росією, біля Краснодона, українські підрозділи. Військові пройшли 470 кілометрів, 170 із яких непідконтрольною урядові територією, та створили коридор для виходу з оточення 3000 осіб і 250 одиниць техніки. В операції загинули 13 військових.
# 17 липня Під окупованим містом Сніжне Донецької області збито пасажирський «Боїнг-777» рейсу МН17 Амстердам-Куала Лумпур. Протягом наступних 7 років нідерландське слідство дійде висновку, що ракета, яка поцілила в літак, була випущена з російського ЗРК «Бук» Курської бригади протиповітряної оборони. Після пострілу установку без однієї ракети повернули до Росії. Розслідування і суд тривають.
липень та серпень Росія обстрілює територію України артилерійськими снарядами зі своєї території. Міжнародна рослідувальна спільнота Bellingcat вивчала такі випадки багато років та уже підтвердила 149 обстрілів. Жителі прикордонного містечка Гукова у Росії зняли реактивний обстріл на відео.
# 21-24 серпня У боях в Україні беруть участь військовослужбовці 79-ї десантної дивізії з Пскова та 98-ї дивізії з Іванова. Десятеро з них потрапили у полон. Вони на камеру підтверджують, що командування направило їх на територію України воювати з українською армією. Десятки солдатів із цих з'єднань гинуть у боях із ЗСУ – це з'ясовують незалежні російські журналісти, які знаходять свіжі могили під Псковом.
# 23-29 серпня Після того, як сили АТО звільняють значну частину захопленої території та доходять до міста Іловайська, через українсько-російський кордон заходять регулярні частини російської армії. Українські підрозділи – армійські, добровольчі та МВС – потрапили в котел. 28 серпня командування обох сторін домовилось про «зелений коридор», під час виходу ним російські війська розстрілюють колону. Загинуло принаймні 366 українських військових, 158 досі вважаються зниклими безвісти, 458 були поранені.
Цей епізод є одним із двох випадків масованого застосування російської армії у війні. Другим стало захоплення Дебальцева в лютому 2015 року. У наступні місяці українські міста зазнавали ударів з реактивної артилерії, найкривавішим з яких став обстріл мікрорайону Східний у Маріуполі, що забрав життя 31 цивільної особи. Влучення у цивільний автобус поблизу Волновахи та обстріл кварталів Краматорська принесли, відповідно, 12 та 8 цивільних жертв. За весь час агресії Росії на сході України, за даними ООН, загинули понад 13 тисяч людей – цивільних та військових. Після підписання других «Мінських угод» наприкінці лютого 2015 року інтенсивність бойових дій знизилась. Проте війна триває досі.