Південно-східний сусід Абхазії останніми тижнями став активним постачальником скандальних новин для світових ЗМІ. Не встигли вщухнути коментарі до «Гаврилівської ночі» у Тбілісі з 20 на 21 червня та її наслідків, як у неділю увечері 7 липня інформаційний простір підірвала витівка телеведучого каналу «Руставі 2» Георгія Габунії, який у прямому ефірі став ображати російського президента Володимира Путіна та пам'ять його покійних батьків.
До речі, абхазька гілка прізвища Габунія досить численна, а ім'я Георгій поширене в Абхазії, як і в багатьох інших країнах, так що я абсолютно не здивувався, коли у фейсбучній стрічці на очі потрапив «крик душі» одного з користувачів з цими ім'ям і прізвищем, який живе в Абхазії і скаржився: за минулу добу йому надійшли десятки запитів на додавання в друзі ‒ явно через те, що його плутають з тбіліським Габунією, до якого він не має жодного стосунку.
Багато моїх сухумських співрозмовників нерідко порівнювали реакцію у самій Грузії на червневі та липневі події у Тбілісі та ставили запитанням, чому в основній своїй масі вона була настільки різноспрямованою. І справді, здавалося б, що може бути абсурднішим за агресію проти нещасного «православного комуніста» Сергія Гаврилова, який примудрився сісти, куди не треба, але майже всі політичні сили Грузії, разом з президентом, об'єдналися тоді в «праведному гніві» проти Росії як ворога та окупанта. Причому навіть деякі російські ЗМІ, які співчували Грузії, викладали події так, що Гаврилов «сів» у крісло спікера грузинського парламенту ‒ ніби він із боєм проривався до нього. Але, добре відомо, його посадили в нього «привітні господарі», які закликали до Грузії навіть родичів гостей Міжпарламентської православної асамблеї.
Багато телеглядачів у Абхазії звернули, до речі, увагу на кадри: коли грузинські опозиціонери захопили під час перерви в засіданні МПА місце спікера, щоб не допустити «окупанта» в те ж крісло, депутат Ада Маршанія, яка позиціонує себе як абхазка, відважно боролася з ними, безуспішно намагаючись їх відігнати від нього. До цього в Абхазії зазвичай міркували про наївність її з однодумцями з «Альянсу патріотів Грузії» надій на те, що можна вблагати Москву «повернути» Абхазію Грузії, але в той момент її спроби урезонити буйних грузинських парламентаріїв і дотриматися елементарної традиції кавказької гостинності викликали повагу. Однак потім Ада та її друзі якось «зникли з радарів», і один мій співрозмовник висловив припущення, що це ж напевно вони своїми візитами до Держдуми Росії, спробами «навести мости» і явним невмінням прораховувати всі наслідки «достарались» до цього сиру-бору.
«Христос припустився помилки, коли дві тисячі років тому для проповіді прийшов до Ізраїлю»Георгій Габунія
Дефіцит інтелектуальності простежується і в діях епатажного телеведучого Георгія Габунії. Згадалося, як торік у березні його звинуватили в богохульстві, бо в підводці до сюжету про пересадку дерев з Аджарії та Гурії він сказав: «Ісус Христос припустився помилки, коли дві тисячі років тому для проповіді прийшов до Ізраїлю». Мовляв, якби Ісус прийшов два або три роки тому до Аджарії, то «його не розп'яли б, адже в регіоні не залишилося б дерев для виготовлення хреста». Не мені судити про те, чи було це богохульство, але охоронців до нього довелося тоді приставити. Мені ж бачиться тут, перш за все, незграбна спроба бути дотепним, що, як правило, видає людину неглибокого розуму. Ось і нині Габунія вирішив «осідлати» тему, домінуючу в грузинському суспільстві, злетіти на її гребені та зірвати найгучніші оплески. Але знову ж таки не вистачило, мабуть, так би мовити, сірої речовини.
Лють і осуд, з якими на нього налетіла переважна більшість у грузинському суспільстві, ґрунтується, як розмірковує багато хто, на двох основних моментах. По-перше, нормальна людина завжди намагатиметься дистанціюватися від бруду, не захоче, щоб його країну асоціювали з подібним рівнем «самовираження». А «мат на адресу могил предків виходить за цивілізовані рамки», ‒ як було сказано у заяві партії «Грузинська мрія».
По-друге, середньостатистичний грузинський обиватель, і так вже досить стривожений кроками російського керівництва щодо обмеження турпотоку в Грузію та аналогічним, не міг не уявити собі: а якщо зараз «російський ведмідь» розлютиться? Адже одна тільки заборона на грошові перекази з Росії до Грузії чого б коштував грузинам! І Путін, треба віддати йому належне, зробив вчора добре продуманий і безпомилковий хід: весь народ, мовляв, через одного придурка не має страждати.
Словом, як висловився абхазький інтернет-користувач, Габунія хотів отримати хвилину слави, але отримав славу Герострата, причому і в очах багатьох політичних однодумців. Навіть його кумир Михеіл Саакашвілі його покартав, хоча чимало спостерігачів і вважає, що це гра.
Габунія хотів отримати хвилину слави, але отримав славу Герострата
Але не так все просто. Один мій абхазький співрозмовник звернув увагу на коментар жінки в опитуванні «Еха Кавказу» на тбіліських вулицях про габуніївський «потік слів»: Ну, мовляв, це ж гумор такий. І відреагував уїдливим запитанням: а як би вона сприйняла такий гумор щодо своєї матері? Абхазький блогер перепостив роздуми свого грузинського колеги: «Те, що було вчора, було не лайкою, а оголенням болючої, соромної істеричності та гнилого, боягузливого нутра, ні, ні в якому разі, не тільки ведучого Габунії, а всієї тієї політичної сили, яка бігає і верещить про патріотизм, зраду і т. д., в реальності ж часто мало чим відрізняючись від психотипу ведучого «Руставі 2».
Так, Георгій Габунія ризикував (і в підсумку сильно прорахувався), але ризикував, спираючись на те, що навколо нього багато приблизно так само думають і говорять, але не публічно, звичайно. У ніч на 8 липня під стінами офісу телеканалу «Руставі 2» зібрався стихійний мітинг протесту тих, хто був обурений тим, що сталося. Але це, зрозуміло, не вся Грузія, так само, як і під стінами парламенту 21 червня вона була не вся.
Пізніше багато абхазьких активістів у фейсбуці викладали слова Володимира Путіна, який вперше прокоментував «хвилину матюкливої ненависті» Габунії. Тим більше що в ній багато уваги було приділено історії грузино-абхазьких і грузино-південноосетинських відносин. Запам'яталася коротка оцінка однієї з користувачок того, що Путін закликав утриматися від помсти і нових санкцій проти Грузії: «Розумний крок». А ось інший активіст фейсбуку висловив протилежну думку: «Добродушність В.В.Путіна і не запровадження санкцій проти Грузії на її зухвалість відносно до великої Росії та нього особисто будуть сприйняті як слабкість. Повірте моїм словам. Скоро ви в цьому переконаєтеся. Останні сто років відносини Грузії та Абхазії ‒ яскраве тому підтвердження».
Якщо ж спробувати підсумовувати різні думки і коротко сформулювати загальний погляд з Абхазії на розвиток грузино-російських відносин у XXI столітті, то можна було б сказати так. З одного боку, нормальній, доброзичливо налаштованій до світу людині до душі, коли його сусіди не ворогують і не сваряться, а підтримують взаємовигідні контакти. З іншого боку, всякий раз, коли грузинські політики впадали в психоз і ці відносини загострювалися, Абхазія від цього вигравала. В усякому разі, поки було саме так.
Віталій Шарія – письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Эхо Кавказа