Скеля або круча Гогерджін-Юваси (з кримськотатарської – «Голубині гнізда») височіє над селом Білокам'яне (до 1945 року – Сююрташ) Бахчисарайського району. По суті, це східний край мальовничої ущелини, в якому і прихистилося невелике село. Воно практично злилося з сусіднім селом Тургенєвка (до 1945 – Теберті), відоме своїми лавандовими полями, які приваблюють народ звідусіль у літні місяці – в час пишного цвітіння рослини.
Село Білокам'яне розташоване в центрі Бахчисарайського району, біля північно-західних схилів Другої Гряди Кримських гір. До райцентру звідти приблизно 11 кілометрів. Колишня назва села – Сююрташ – перекладається з кримськотатарської як «Гострий камінь».
За деякими свідченнями, в Сююрташі до 1604 року існувала громада нащадків генуезців, які втекли з Кафи в 1475 році, після османського завоювання міста. Громада мала в селі римо-католицький храм Святого Іоанна, а глава громади носив титул «сююрташ-бей».
За даними перепису 1989 року, в селі проживало 260 осіб, нині – понад 400.
Гірськими околицями сучасного Білокам'яного прогулявся кореспондент Крим.Реалії.
Село Білокам'яне розташоване в центрі Бахчисарайського району, біля північно-західних схилів Другої Гряди Кримських гір. До райцентру звідти приблизно 11 кілометрів. Колишня назва села – Сююрташ – перекладається з кримськотатарської як «Гострий камінь».
За деякими свідченнями, в Сююрташі до 1604 року існувала громада нащадків генуезців, які втекли з Кафи в 1475 році, після османського завоювання міста. Громада мала в селі римо-католицький храм Святого Іоанна, а глава громади носив титул «сююрташ-бей».
За даними перепису 1989 року, в селі проживало 260 осіб, нині – понад 400.
Гірськими околицями сучасного Білокам'яного прогулявся кореспондент Крим.Реалії.
КОМЕНТАРІ: