30 листопада 1939 року війська Радянського Союзу (приблизно пів мільйона осіб, – Радіо Свобода) вторглися у Фінляндію, це стало початком так званої «Зимової війни». Неочікуваний напад стався після того, як Кремль, побоюючись можливого нацистського наступу через Фінляндію, наполегливо закликав до обміну територіями. Це відсунуло б фінський кордон від Ленінграда (теперішній Санкт-Петербург, – Радіо Свобода) на декілька десятків і сотень кілометрів. Остерігаючись радянських намірів, уряд Фінляндії відмовився. Радянський Союз розпочав, але не оголосив, війну.
Радянські планувальники передбачили легку перемогу до 60-річчя Йосипа Сталіна 21 грудня. Та цього не сталося.
Хоча Червона Армія в результаті стане переможцем у цій війні, поразка країни з населенням 3,7 мільйона людей, сталася тільки через декілька місяців – і страшною ціною.
Це тільки декілька знімків із приблизно 7000 фотографій з архіву Сил оборони Фінляндії, які оцифрували та опублікували в 2013 році.
На тлі міжнародного гніву щодо неоголошеного нападу на Фінляндію, міністр закордонних справ Радянського Союзу В’ячеслав Молотов стверджував по радіо, що літаки скидали не бомби, а запаси їжі для голодних фінів.
Показуючи свій чорний гумор, оборонці назвали цю зброю ім’ям радянського міністра закордонних справ, в сенсі «випивка до їжі», про яку Молотов говорив по радіо, мовляв радянські літаки скидали на Фінляндію їжу. Так з’явилася зброя, яку й досі часто використовують у різних конфліктах.
Чималу частину зброї, яку використовували фіни, вони конфіскували в радянських військових.
Війська радянської армії спочатку носили темні уніформи і через це були легкою мішенню для фінських снайперів.
Професійний фермер та мисливець Сімо Хайха, за повідомленнями, вбив понад 500 радянських солдат впродовж «Зимової війни» перед тим, як сам отримав поранення в обличчя та був важко поранений радянським снайпером. Пізніше, коли в нього запиталися, чи жалкує він, що вбив стільки молодих людей, він відповів: «Я робив тільки те, що мені наказали, і так добре, як міг». Хайха помер у 2002 році. На його могилі стоїть надгробний пам’ятник із надписом: «Дім – релігія – Батьківщина».
Радянські ж бронетанкові колони навпаки було чутно вже за декілька кілометрів, та й просуватися вони могли тільки декількома дорогами, які пролягали фінськими хащами.
Коли колони радянських військових із технікою зупинялися вздовж лісових доріг, фінські лижні війська могли крадькома проникнути на їхні позиції та знищити бойові машини спереду та ззаду. З перекритої дороги потім фіни могли оточити і знищити захоплені колони Червоної Армії.
Впродовж років, які передували радянському нападу на Фінляндію, у зв’язку з чисткою серед радянських військових під час «Великого терору» Сталіна, командування армії СРСР перебувало в повному хаосі.
У січні 1941 року Вінстон Черчилль сказав про триваючу війну, що «Фінляндія показала, що вільні люди можуть зробити... Кожен може побачити, як комунізм розкладає душу нації; як робить її мерзенною та голодною в час миру, й доводить її ницість та огидність під час війни. Ми не можемо сказати, якою може бути доля Фінляндії, та не може бути більш сумного видовища... ніж те, що ця чудова північна раса може бути в результаті переможена і приведена до неволі гіршої, ніж смерть тупою, бридкою переважаючою силою».
Упродовж війни температура у Фінляндії впала до мінус 40 градусів за Цельсієм. У той час Червона армія не тренувала свої війська при температурі нижчій, ніж мінус 15 градусів Цельсія.
Одна група оточених радянських солдатів надіслала таке повідомлення своєму керівництву: «Ми помираємо, просимо, виплатіть наші зарплати за березень нашим родинам. Скажіть усім, що ми померли, як герої... ми не здалися».
Під час допиту один в'язень згадував, що йому сказали, що він повинен «звільнити наших фінських трудящих друзів від капіталізму». Незабаром вояк зрозумів, що його обдурили: «Я на власній шкірі відчуваю те, як нас привітали ті, кого ми прийшли «звільнити»».
Після тижнів руйнівних втрат на сході Фінляндії, радянське командування врешті змінило тактику та зосередилося на захопленні Гельсинкі на добре захищеному півдні країни.
Фінські поселення, зроблені з дерева, радянські війська бомбили запальними касетними бомбами.
Своєю переважаючою кількістю радянські війська змусили виснажених фінів відступати. У березні 1940 року, коли червоноармійці увійшли до передмість Віїпурі, у фінів не було іншого вибору, як прийняти жорсткі радянські умови перемир'я.
Прийняття перемир’я коштувало Фінляндії 11 відсотків її території, включно з другим містом країни Віїпурі, який росіяни назвали Виборгом. «Зимова війна» залишила після себе понад 25 тисяч загиблих фінів. СРСР у підсумку втратив понад 126 тисяч солдатів.
Радянський лідер Микита Хрущов пізніше згадував «Усі ми – і в першу чергу Сталін – відчували у нашій перемозі поразку від фінів. Це була небезпечна поразка, оскільки вона заохочувала наших ворогів і залишала їх у переконанні, що Радянський Союз – це колос на глиняних ногах».
Уже через рік після закінчення «Зимової війни» Фінляндія ухвалила рішення приєднатися до нацистського вторгнення в СРСР.
