Київ – Україна нині перебуває у США в осередді уваги, як дехто вже каже, «Українаґейту». Ця низка подій, що почала розгортатися навколо обставин телефонної розмови президентів двох країн, уже призвела до початку процедури імпічменту у Вашингтоні. А в Києві вже більше обговорюють іншу фразу: «формула Штайнмаєра».
Цей термін – на всіх перших шпальтах, у всіх телепрограмах новин, його обговорюють у гіпстерських кафе й за родинними обідніми столами від початку вересня. Саме тоді стало відомо, що президент Володимир Зеленський серйозно розглядає можливість підтримати цю формулу як можливий шлях до поновлення переговорів із Росією щодо війни, яка з 2014 року забрала на сході України життя понад 13 тисяч людей.
Увечері 1 жовтня Володимир Зеленський скликав термінову пресконференцію – другу за весь термін його президентства з часу інавгурації у травні, – щоб сказати, що він таки пішов на цей суперечливий крок: Україна офіційно підписалася під «формулою Штайнмаєра».
Ось що треба знати про цей крок і його можливі наслідки.
Що це, власне, таке – «формула Штайнмаєра»?
Україна і Росія, за посередництва Франції, Німеччини й Організації з безпеки і співпраці в Європі, підписали в білоруській столиці Мінську три домовленості – дві в вересні 2014-го і третю в лютому 2015 року. Метою було досягти припинення вогню і визначити заходи для переходу до тривкого миру на сході України, де проти українських військ воювали підтримувані Росією сепаратисти, а потім і регулярні російські війська.
Разом ці документи відомі як мінські домовленості, і вони передбачають такі кроки, як відведення всіх важких озброєнь обома сторонами, помилування і амністію бойовиків, що не вчинили важких злочинів, проведення місцевих виборів на підставі закону України чи надання «особливого статусу» захоплених сепаратистами і російськими гібридними силами територіям.
Крім того, домовленості вимагають виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців із території України під спостереженням ОБСЄ і роззброєння всіх незаконних груп, а також запровадження постійного моніторингу на українсько-російському державному кордоні і верифікацію з боку ОБСЄ зі створенням зони безпеки у прикордонних районах України і Росії.
При цьому, проте, відновлення повного контролю над державним кордоном із боку уряду України в усій зоні конфлікту має тільки розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися лише після «всеосяжного політичного врегулювання» – хоча існує безліч доказів, що Москва регулярно направляє через цей кордон на окуповані території боєприпаси, озброєння й війська.
Хоча ці мінські домовленості допомогли в деескалації бойових дій, вони не зупинили їх. Однією з причин було те, що домовленості укладалися поспіхом у часи загострення боїв і були нечітко сформульовані, і це давало можливість сторонам по-своєму тлумачити деталі – такі, як, наприклад, послідовність виконання передбачених кроків до миру.
І тут з’являється Франк-Вальтер Штайнмаєр.
2016 року він, на той час міністр закордонних справ Німеччини (нині він президент цієї країни), і в той рік головування Німеччини в ОБСЄ також і чинний голова цієї організації, в намаганні знайти вихід із глухого кута запропонував компроміс щодо порядку здійснення деяких із кроків.
Конкретно «формула Штайнмаєра» закликала запровадити так званий «особливий статус» для окупованих територій не після того, як місцеві вибори, влаштовані там за українським законодавством, будуть визнані як проведені належним чином, як прагнув Київ, – а відразу ж після закінчення голосування, але на тимчасовій основі, а після визнання виборів законними вже й на постійній.
Ця формула пролунала усно, але не була конкретно викладена на папері аж до останніх днів, коли її формулювання узгодили і 1 жовтня підписали представники ОБСЄ, України і Росії, а також, як представники окупованих територій Донецької і Луганської областей, і чільні діячі угруповань «ДНР» і «ЛНР».
Що сказав про це Зеленський?
Визнавши, що «формула Штайнмаєра» стала для української громадськості джерелом напруженості, Зеленський заявив, що хоче пояснити її суть.
Так, сказав він, цим підписанням Україна погодилася провести місцеві вибори на Донбасі – але тільки за українським законодавством і лише після відведення військ і за умови відновлення Україною контролю над державним кордоном. Такі слова, щоправда, теж залишають широке поле для тлумачень і незгод навколо послідовності кроків, на які має піти кожна сторона.
«Це означає, що ніяких виборів під дулами кулеметів не буде й не може бути, – сказав Зеленський, вочевидь намагаючись заперечити твердження, що він поступився перед вимогами Росії. – Ми ніколи з вами не підемо на те, щоб проводити вибори, якщо там є військові».
За його словами, невдовзі парламент має взятися за новий закон про «особливий статус» Донбасу, тобто тимчасовий закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, і в його формулюваннях не буде перейдено жодної «червоної лінії». «Саме тому немає й не буде ніколи ніякої капітуляції», – додав він.
Як сказав Зеленський, взаємне погодження «формули Штайнмаєра» означає, що «було усунуто останні перепони на шляху до проведення саміту «нормандської четвірки», на якому він має зустрітися з президентом Росії Володимиром Путіним, канцлером Німеччини Анґелою Меркель і президентом Франції Емманюелем Макроном, – саміту, що може стати ключем до миру. Дата цього саміту, що має стати першою зустріччю Зеленського з Путіним, вважає він, може стати відома найближчим часом.
А що Москва?
Речник Путіна Дмитро Пєсков заявив журналістам 2 жовтня, що схвалення Києвом «формули Штайнмаєра» – «позитивний факт».
«Зараз хочеться сподіватися на те, що ми й далі підемо шляхом реалізації мінських домовленостей, бо це є єдиним можливим способом для врегулювання українського конфлікту на південному сході цієї країни», – додав він традиційною кремлівською лексикою, в якій агресія Росії проти України називається «українським» чи «внутрішньоукраїнським конфліктом», а чи й «громадянською війною», а окупована частина Донбасу – «південним сходом України», значно ширшим регіоном, який Москва сподівалася було захопити 2014 року. Київ і його західні союзники постійно критикують Кремль за такі визначення, але там від них не відмовляються.
Схвалення Москвою кроку Києва не дивує – адже давно вважається, що «формула Штайнмаєра» є більше на користь Росії, ніж України. За словами аналітиків, Кремлеві особливо подобається те, що закон про особливості місцевого самоврядування окупованих територій має почати діяти відразу ж після місцевих виборів, о 20-й вечора, просто після закриття дільниць для голосування.
Путін раніше відмовлявся зустрічатися з Зеленським, якщо Україна не погодиться на такий порядок.
Пєсков же у своєму виступі перед журналістами ніяк не прокоментував слова Зеленського щодо погляду Києва на послідовність кроків – про те, що самі місцеві вибори, як і виконання «формули Штайнмаєра», можливі тільки після виведення російських військ і повернення контролю над кордоном.
Мир чи капітуляція?
В Україні думки про «формулу Штайнмаєра» широко різняться. І події, що відбулися відразу після пресконференції Зеленського, засвідчили, що питання й далі гаряче, і палкі реакції на нього можуть стати чинником успіху чи провалу майбутніх переговорів про закінчення війни.
За даними опитувань, значна більшість українців хоче завершення війни на Донбасі. І для перемоги актора-коміка Зеленського, що не має жодного політичного досвіду, на президентських виборах обіцянка принести мир відіграла значну роль.
Громадськість продовжила підтримувати його, коли він звертався до Путіна в питаннях війни – вони говорили телефоном уже двічі. А ще Зеленський отримав значну перемогу, забезпечивши повернення минулого місяця 35 українців, яких утримувала в ув’язненні Росія.
Але підтримка «формули Штайнмаєра» може виявитися ризикованою для Зеленського. Нещодавнє дослідження київської соціологічної групи «Рейтинг» засвідчило, що дві третини опитаних не змогли ніяк оцінити «формулу Штайнмаєра», тоді як 23 відсотки виступили проти і тільки 18 відсотків підтримали її.
Частина українських воєнних ветеранів і опозиційних політичних партій, а також деякі групи громадянського суспільства й українські ультранаціоналісти виступили проти «формули Штайнмаєра» і загалом проти будь-якої мирної домовленості, що буде на користь Росії.
17 вересня вони оприлюднили заклик до Зеленського, в якому визначили «червоні лінії», що, переконані вони, не можуть бути перетнуті в переговорах із Росією про закінчення війни.
Чимало з цих критиків – прихильники колишнього президента Петра Порошенка, який наголошує, що навіть найменша поступка Росії буде означати капітуляцію.
Колишній зовнішньополітичний радник Порошенка Костянтин Єлісєєв написав у Twitter 1 жовтня, що для України «підписати формулу Штайнмаєра в нав’язаній редакції – це припинити боротися і капітулювати».
І після пресконференції Зеленського група ультраправих націоналістів протестувала проти його рішення під гаслами «Ні капітуляції» й зі звинуваченнями його в державній зраді. А представники громадянського суспільства зібралися на головній площі Києва, майдані Незалежності, щоб засудити цей крок.
Перша реакція вулиці на рішення погодити текст «формули Штайнмаєра» (фоторепортаж)
