Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Турецький парламент майже через рік після того, як до НАТО приєдналася Фінляндія, проголосував за приєднання до альянсу ще однієї країни північної Європи – Швеції. Після довгих місяців претензій, переговорів і відстрочок депутати парламенту Туреччини все ж таки ухвалили рішення, на яке давно вже чекали в країнах НАТО. Адже від інтеграції Швеції багато залежить. Це й обороноздатність НАТО в Балтійському морі, і продовження військової допомоги України, і солідарність країн НАТО щодо нових очевидних загроз.
Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган у ситуації зі Швецією, можна сказати, діяв у своєму фірмовому стилі. Він, схоже, постарався «вичавити» із ситуації все, що міг – і у відносинах зі Швецією, і у відносинах зі Сполученими Штатами – але в результаті продемонстрував, що здатний бути відповідальним союзником. Ердоган підтвердив це, зробивши останній крок – підписавши рішення парламенту.
Президент Туреччини демонстрував здатність лавірувати у зовнішній політиці – навіть коли йдеться про принципові питання – неодноразово. Згадаймо довгу історію його відносин із президентом РФ Володимиром Путіним. Турецький лідер продовжив діалог із російським колегою навіть після початку великої війни Росії проти України. Туреччина не приєдналася до санкцій проти Росії та продовжила економічну співпрацю з Москвою. Водночас, ще з 2014 року Ердоган послідовно дотримувався позиції підтримки територіальної цілісності України та говорив про український статус Криму. Російську «спецоперацію» президент Туреччини кваліфікував саме як війну – і тому Росія через закриття проходу через протоки опинилася у непростій ситуації з можливістю появи нових кораблів у Чорному морі.
А тепер подивимося на позицію іншого важливого гравця – Віктора Орбана. Угорщина нещодавно переконувала, що не буде останньою країною, котра ратифікує шведську заявку. Але, схоже, саме так і буде – і угорський прем'єр знову сприйматиметься на Заході як безвідповідальний збурювач спокою.
Орбан, впевнений, намагається демонструвати гарну міну при лихій грі і вже запросив до Будапешта шведського колегу Ульфа Крістерссона – «поговорити про вступ Швеції до НАТО». Але міністр закордонних справ Швеції Тобіас Білльстрем зазначив, що в Стокгольмі повинні спочатку розібратися, в чому полягає сенс запрошення Орбана. Адже Ердоган, на відміну від угорського прем'єр-міністра, висував цілком конкретні претензії до Швеції та очікував на конкретні рішення – зокрема, зміни в законодавстві, пов'язані з посиленням визначення терористичної діяльності. Угорщина жодних конкретних претензій до Швеції не має. Орбан вимагає хіба поваги. І це, думаю, виглядає як самодурство, а не поведінка досвідченого політика. Не випадково міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон зателефонував Орбану, щоб обговорити з ним і вступ Швеції до НАТО, і підходи Будапешта щодо війни в Україні. Це, певен, – роздратований дзвінок. Дзвінок, який нагадує угорському прем'єру, що годинник західного терпіння, схоже, ось-ось зламається. І, до речі, щодо ставлення Угорщини до виділення європейської допомоги Україні це теж стосується.
А, мабуть, усе тому, що Віктор Орбан не вміє чи не хоче вміти діяти так, як діє Реджеп Ердоган.
P.S. На момент виходу матеріалу стало відомо, що Віктор Орбан запевнив Столтенберґа, що Угорщина підтримає вступ Швеції до НАТО.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
