Доступність посилання

ТОП новини

Червоне – то любов. Пам’яті Дмитра Павличка


Поет Дмитро Павличко, 1987 рік
Поет Дмитро Павличко, 1987 рік

Буквально за кілька хвилин після своєї смерті Дмитро Павличко, про якого не так часто згадували в останні непрості роки, перетворився для сучасників на брилу, на пам’ятник, на одного з великих українських поетів, на людину, яка невтомно працювала для того, щоб Україна стала державою, що відбулася.

Так часто буває: коли людина йде, ти оглядаєшся в минуле, згадуєш вірші та пісні й розумієш, що ж вона насправді для тебе зробила. А ще вчора, коли цього літнього невисокого чоловіка можна було запросто зустріти на Хрещатику, ти навіть і подумати не міг, що це – Дмитро Павличко.

Дмитро Павличко, український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч, Герой України. Київ, 15 грудня 2018 року
Дмитро Павличко, український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч, Герой України. Київ, 15 грудня 2018 року

Дмитре Васильовичу! Обіцяю, що для мене ви ніколи, ніколи не були й не будете монументом. Ви були поруч зі мною, здається, все моє життя, зі шкільних років, коли я вперше прийшов до Спілки письменників як переможець шкільної Олімпіади і до часу великих випробувань, коли ви залишалися таким самим шаленцем, як у 1991 році. Я не можу навіть пояснити, чим вам зобов’язаний. Звичайно, треба було говорити раніше, але я вважав, що ви самі все розумієте. Та й говорити ви любили про конкретні речі, було б якось дивно освідчуватися вам у любові.

Всі довкола завжди казали, що ви суперечлива людина – але, може, це тому, що ви були занадто живим? Можливо, тому, що ви були занадто непровінційним – і це багатьом не подобалося і у Москві, і в Києві. Можливо, тому, що були дуже щасливим і ніколи не хотіли цього приховувати. Ви любили життя та любили себе в житті – але, з іншого боку, хто ж не любив Дмитра Павличка?

Дмитро Павличко на акції біля будівлі Київської міської держадміністрації, 2010 рік
Дмитро Павличко на акції біля будівлі Київської міської держадміністрації, 2010 рік

Так от чим я завдячую вам. Я завдячую вам як читач – ви показали мені, як українська поезія може бути європейською. Я зберігав вашу антологію світового сонета як одну з найдорожчих книг у моїй бібліотеці ще до того, як познайомився з вами. І так, я дуже вдячний за ваш цикл віршів на єврейську тему, я ніколи цього також не говорив, скажу хоч зараз.

Я завдячую вам як громадянин. Я пам’ятаю вас на першому з’їзді Руху, пам’ятаю, як разом з Іваном Драчем ви намагалися зберегти Рух і знаменитих дисидентів у ньому – і не дати партійному «бетону» знищити наш рух за незалежність, що тільки народився.

Дмитро Павличко під час відзначення 500-ліття Запорозького козацтва. Серпень 1990 року
Дмитро Павличко під час відзначення 500-ліття Запорозького козацтва. Серпень 1990 року

Ще дуже вдячний за 24 серпня. Я точно знаю, що без вашої енергії – і без вашого тиску і на Кравчука, і на колег по Народній раді – все могло б бути не так, як сталося. Вам тоді дуже подобалося бути «сірим кардиналом» – чудово, що це ваше бажання стало бензином для незалежності. І ще я по-хлоп’ячому вдячний за те, що ви мені сказали повикреслювати всюди слово «республіка» в Акті про проголошення незалежності перед тим, як було надруковано остаточний варіант. Дякую, що зміг просто до цього доторкнутися. Ну і потім мені подобається, як називається наша країна.

Дмитро Павличко, 2010 рік
Дмитро Павличко, 2010 рік

Я завдячую вам як журналіст. Не лише за роки постійного обміну думками та взаєморозуміння. Найголовніше – коли я думав про публіцистику, саме ви сказали мені ті потрібні слова, без яких, я, можливо, так ніколи і не наважився б зробити наступний крок. Це тому, що я завжди довіряв вашій творчій інтуїції. Я знав, що ви підтримаєте мене і ви мене не обдурите.

Дивно – ви були такою важкою людиною і з вами завжди було так легко. Ви вміли бути легким, ви не скаржилися, як би вам не було важко. Я пам’ятаю вас після смерті Соломії. Я бачив ваші очі – але ви все одно намагалися зробити так, щоб ваше горе залишалося вашим, щоб бути для інших святом, а не тягарем.

Ще я хочу сказати, що ви були дуже красивою людиною. Дуже. Ваші портрети були у шкільних кабінетах української мови та літератури ще коли я навчався, але хіба ці портрети могли передати вашу рвучкість?

Головний редактор українського журналу іноземної літератури «Всесвіт» Дмитро Павличко, 1974 рік
Головний редактор українського журналу іноземної літератури «Всесвіт» Дмитро Павличко, 1974 рік

Ось у цій поривчастості і була ваша головна краса. Багато ваших сучасників вважали цю поривчастість недоліком. Але, можливо, саме вона дозволила вам написати ваші найкращі вірші? Можливо, саме ця рвучкість дозволила вам досягти у політиці найголовнішого – країни?

Дмитро Павличко (1929–2023). Світлина 1987 року
Дмитро Павличко (1929–2023). Світлина 1987 року

Дмитре Васильовичу, ви мене ніколи не обманювали і я вас не буду. Минуть роки – і про вашу політичну роль згадуватимуть хіба що в університетських аудиторіях на історичних факультетах. І в наші часи, коли про поезію згадують не так часто, навіть найкращі ваші вірші вивчатимуть, а не читатимуть – тим більше, що в сузір’ї ваших сучасників так багато знаменитих імен.

Але українці співатимуть ваші пісні вічно. Вічно, Дмитре Васильовичу. Поки є Україна – ви будете з нами.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Київський журналіст, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії. Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

     

XS
SM
MD
LG