«Росія має платити жертвам депортації»: як розслідують геноцид кримських татар 1944 року

18 травня виповнюється 75 років з часу депортації кримськотатарського народу з Криму в 1944 році. Які заходи в пам'ять жертв депортації відбудуться в Криму? Чому Україна назвала депортацію кримськотатарського народу геноцидом лише в 2015 році? Як іде розслідування цього злочину? І чи є шанс притягнути до відповідальності сучасну Росію? На ці та інші питання відповідають гості й експерти ток-шоу «Кримський вечір» на Радіо Крим.Реалії.

Кримськотатарський активіст Наріман Джелял розповідає, як відзначає роковини депортації російська влада Криму та активісти на місцях.

‒ Заходи до цієї річниці розділилися на офіційні, підтримувані чинною владою, і ті, які проводить громадськість, активісти національного руху ‒ бажано без участі влади. Офіційні виведені на периферію. 17 травня традиційно проводився вечір-реквієм у залі, у вигляді сумного концерту, виступи офіційних осіб. Зараз його проводять у Будинку культури села Мазанка в Сімферопольському районі, тобто навіть не в Сімферополі, і не завжди там бувають «перші особи» Криму. Друга важлива подія відбувається на станції «Сірень» у Бахчисарайському районі, звідки депортували найбільшу кількість кримських татар у 1944 році. Неофіційно активісти в кожному районі обов'язково проводять покладання квітів, публічні зустрічі, але дуже рідко вдається домогтися офіційного дозволу на проведення публічного заходу.

Наріман Джелял зазначає, що єдиний виняток ‒ селище Октябрське, де активістам вдається проводити офіційно дозволений масовий захід.

‒ Ті, хто не хоче мати справу з офіційними першими особами, найчастіше їдуть туди. Дуже складно молоді проводити автопробіги, тому що поліція часто їх зупиняє, накладає адміністративні штрафи. Для нас головний мітинг був не тільки пам'ятним ‒ це була знакова політична подія, коли Мустафа Джемілєв, Рефат Чубаров та інші гості актуалізували нинішній порядок денний. Зараз усе намагаються звести винятково до пам'яті, не даючи можливості говорити про сьогоднішній день, про позицію кримських татар, про те, що ми хочемо. У квітні, в річницю першої анексії (завоювання Криму Російською Імперією в 1783 році ‒ КР), вони намагаються сформувати якесь нове свято, підмінити 18 травня якоюсь іншою історичною подією, наповненою російськими «скрєпами». Я говорю зокрема про ідею встановити пам'ятник на честь присяги кримських татар на вірність Катерині Другій.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров розмірковує, чому влада України визнала геноцидом депортацію кримськотатарського народу з Криму в 1944 році вже після анексії півострова, у 2015 році.

‒ Ухвалення Верховною Радою документа про визнання депортації 1944 року геноцидом з боку радянської держави відбулося тоді, коли українське суспільство було до цього готове. Можна згадати, як довго воно йшло до визнання злочину Голодомору та його наслідків як геноциду. Слід чесно визнати, що українське суспільство усвідомило роль і місце кримськотатарського народу після лютого-березня 2014 року. Люди усвідомили, що це не кримські татари ‒ потенційні сепаратисти, а зовсім навпаки. Це єдине згуртоване товариство, яке виступило проти російської окупації, за територіальну цілісність України. Це, звичайно, було поштовхом до того, щоб українське суспільство стало уважніше ставитися до всього, що пов'язане з Кримом і кримськими татарами.

Старший науковий співробітник Інституту історії України, упорядник збірки з архівами КДБ з історії Криму Олег Бажан вважає, що історію депортації кримських татар українським фахівцям необхідно вивчати й надалі.

‒ Основна частина документів, що зберігаються в архіві Служби безпеки України, в колишньому партійному архіві, вивчена, тому ми можемо уявити картину політичних репресій і депортації кримських татар. Сьогодні залишається дискусійним питання, скільки кримських татар загинули дорогою, коли вони прямували до Середньої Азії. Так що є ті чи інші прогалини, над якими треба працювати. Узбекистан зараз ‒ досить закрита країна, але тут деяка перспектива є, так само як і в дослідженні архівних документів Казахстану, куди також потрапила на спецпоселення частина кримських татар. Звичайно, про Голодомор у ЗМІ більше публікацій, аніж про те, що відбувалося з кримськими татарами. Нам необхідно показувати, що в цьому сенсі історії кримських татар і українців схожі ‒ обидва народи пережили утиски з боку радянського режиму.

Начальник управління Прокуратури Автономної Республіки Крим Вадим Лушпієнко розповів про перебіг розслідування в межах кримінальної справи за фактом депортації кримських татар у 1944 році.

‒ За результатами досудового розслідування слідчі прокуратури склали понад 150 протоколів огляду статей та архівних документів на материковій частині України, допитали понад 200 свідків тих подій, з них 45 живуть на тимчасово окупованій території. Також призначена низка експертиз, серед яких можна виділити історично-правову, демографічну, судово-медичну та інші. Загалом прокуратура провела колосальну роботу зі збору доказової бази з метою встановити всі обставини кримінального правопорушення, що підлягають доведенню у кримінальній справі, як передбачено статтею 91 Кримінального кодексу України. Прокуратура надіслала запити про правову допомогу до Російської Федерації, Казахстану, Узбекистану, Таджикистану та Киргизької республіки. Поки є відповідь тільки з Росії, але вона негативна.

Юрист-міжнародник, екс-представник президента України в АРК Борис Бабін вважає, що справа про депортацію кримських татар має перспективи і в міжнародних судах.

‒ Ця справа в будь-якому випадку потрапить до суду, як би цьому не протидіяли російські агенти впливу в Києві. На міжнародному рівні це можуть бути рішення Європейського суду з прав людини за позовами потерпілих у цій справі. На більш глобальному рівні можливо також провадження з приводу виконання Російською Федерацією ‒ а, можливо, й Україною ‒ конвенції 1949 року про протидію геноциду. Тут є кілька моделей розвитку, і всі вони передбачають активну позицію захисту та наукову підтримку. На щастя, в Україні достатньо вчених, які здатні абсолютно вичерпно кваліфікувати ці злочини проти людяності, які не мають терміну давності. Росія має, в першу чергу, платити жертвам, у неї навіть є законодавство про реабілітовані народи 1991 року. Ці процедури можна використовувати вже сьогодні.

Довідка: 18 травня в Україні та світі згадують про жертв депортації кримськотатарського народу з Криму у 1944 році. В цей день до Середньої Азії з півострова відіслали перший ешелон з кримськими татарами. Загалом було депортовано понад 180 тисяч осіб.

У цей день відбуваються жалобні заходи пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу з Криму.

Згідно з постановою Верховної Ради України, день 18 травня оголошено Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

(Текст підготував Владислав Ленцев)