«На Росію чекає лавина претензій»: чи зможе Україна стягнути трильйон гривень за анексію Криму?

Збитки від анексії Росією Криму сягають одного трильйона гривень, ‒ такою попередньою оцінкою в інтерв'ю Радіо Свобода поділився заступник генерального прокурора України Гюндуз Мамедов. Він підкреслив, що в цьому випадку сума збитків не може бути фіксованою, оскільки агресія Росії щодо України триває.

Дотепер Україна в межах підготовчого етапу позову проти Росії надіслала вже шість звернень до Міжнародного кримінального суду про порушення міжнародного законодавства у тимчасово окупованому Криму. Російська влада зі свого боку неодноразово говорила, що вважає незаконними всі рішення арбітражів за позовами, пов'язаними з анексією Криму. У Міністерстві юстиції Росії стверджують, що у «цих трибуналів відсутня юрисдикція на розгляд таких суперечок». Про долю компенсацій за анексію півострова йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Голова експертної ради з міжнародно-правових питань при російському уряді Криму Олександр Молохов висловив Крим.Реалії думку, що названа Гюндузом Мамедовим цифра ‒ довільна.

‒ На мій погляд, цей трильйон однозначно хтось узяв зі стелі. Мені дивно: невже українській прокуратурі нічим займатися? Ніяких методик підрахунку компенсацій за «анексію Криму» бути в принципі не може. Росія не визнає юрисдикції цих судів, до яких звертається Україна, і я вже пояснював, чому саме: не можна одночасно говорити про анексію і посилатися на захист іноземних інвестицій стосовно Криму. Поготів, що у Росії є свій відповідний рахунок. Мені невідомо, як порахувати щось стосовно подій з 1991 до 2014 року ‒ цим займається спеціально створена комісія Держдуми ‒ але зовсім точно знаю, що конкретні підприємства мають конкретні претензії до України і за водну блокаду, і за енергоблокаду. Я займаюся цими справами, і найближчим часом ми надішлемо скаргу Комітету ООН з прав людини від Красноперекопського рибокомбінату за фактом збитків у 53 мільйони рублів.

Олександр Молохов стверджує, що це підприємство спершу звернулося до українських судів зі скаргою на припинення постачання води Північно-Кримським каналом та подальшу загибель риби, а потім до Європейського суду з прав людини, однак в їх задоволенні було відмовлено.

‒ Другий позов, яким я займаюся, стосується енергоблокади ‒ це молокозавод з Алушти, у якого через вимкнення світла скисла продукція на п'ять мільйонів рублів. Там усе доведено, підприємство визнане потерпілою стороною, зараз кримінальна справа за цим фактом перебуває у Верховному суді республіки Крим. Сподіваюся, що цивільний позов буде задоволений. Так що юридична робота триває, і, я запевняю вас, дуже серйозна. Прикладів успішного вирішення таких суперечок між державами у світовій практиці безліч, хоча я концентруюся саме на гуманітарних аспектах. Держави ‒ державами, а від дій української влади постраждали конкретні люди ‒ підприємці та фермери на півночі Криму і не тільки ‒ і тим же європейцям це зрозуміло.

Російський юрист-міжнародник, експерт Дому вільної Росії в Києві Володимир Жбанков пояснює, що в цифру, озвучену Гюндузом Мамедовим, входить безліч окремих претензій до Росії за анексію Криму.

‒ Важливо розуміти, що цей трильйон гривень розпадається на велику кількість справ: тут і міждержавні відносини, і постраждалі приватні особи, і збитки від конкретних порушень прав людини у Криму на кшталт незаконних затримань, насильницьких зникнень тощо. Якщо говорити про Міжнародний кримінальний суд, незважаючи на те, що Росія не ратифікувала Римський статут і навіть відкликала свій підпис ‒ це зовсім не означає, що її не можуть притягнути до відповідальності. Це можливо, якщо країна чиниить акти, пов'язані із загрозою для безпеки всього людства: розв'язування агресивної війни, захоплення територій тощо. Приватні особи можуть отримувати компенсації через інші міжнародні інститути на кшталт Європейського суду з прав людини, якому Росія все ще підпорядковується. Це також можуть бути міжнародні органи ООН.

На думку Володимира Жбанкова, прямо зараз Україні важливо збирати доказову базу, фіксувати порушення прав людини і конкретні факти заподіяння шкоди з боку Росії.

‒ Оскільки саме Росія зараз здійснює ефективний контроль над півостровом, саме вона зобов'язана забезпечувати захист прав усіх людей, які перебувають на цій території. Якщо в Криму хтось постраждав, отже, Росія порушила свої зобов'язання, записані ще в Статуті ООН. Так що її відповідальність довести можна ‒ інше питання, як отримати ці компенсації. Тут все набагато складніше і залежатиме від конкретних справ. Мені пригадується позов Нікарагуа до США саме у Міжнародному кримінальному суді, де Вашингтон у результаті виплатив компенсації. Ситуація в Росії рано чи пізно зміниться ‒ тоді Україні й стане в нагоді зібрана доказова база. Поготів, що навіть після ухвалення поправок до російської конституції її положення про те, що міжнародне право панує над національним, не змінилося.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Операція «Репарація»

Тим часом Прокуратура Автономної Республіки Крим на материковій частині України звернулася до українських судів із клопотаннями про арешт літаків деяких російських авіакомпаній, які літали в тимчасово окупований Крим. Згідно з ухваленими судовими рішеннями, загалом було заочно арештовано 65 повітряних суден-порушників. Олександр Молохов наполягає, що це не належить до забезпечувальних заходів у межах будь-яких арбітражних розглядів між країнами.

‒ До того ж Україна фактично не може дістатися до цих літаків, які літають до Криму, оскільки вони літають тільки в Росії. Сьогодні мені невідомо, щоб з ініціативи української сторони у зв'язку з кримськими подіями були заарештовані будь-які активи Російської Федерації за кордоном. Як мені бачиться, нинішня українська влада настільки слабка, що скоро їй буде не до цього.

Український політолог-міжнародник Віктор Каспрук переконаний, що якщо рішучості бракуватиме офіційному Києву ‒ його підштовхне саме суспільство.

‒ Юридичний процес пішов, хоча, звичайно, він займе якийсь час. Якщо таких позовів до Росії буде не десятки, а сотні, то це вже перетвориться на лавину претензій, яка врешті-решт призведе до відчуження російського майна за кордоном. . Очевидно, що домовитися з Кремлем можна тільки на умовах Кремля, який хоче остаточної капітуляції України. Мені здається, наша нинішня влада показує, що готова йти на поступки, але не може ‒ саме через стримувальний фактор у вигляді українського народу. Рішення, наприклад, дати дніпровську воду в Крим викличе в Україні величезний розкол і спротив.

Віктор Каспрук також вважає, що в довготривалій перспективі від підтримки України у справі деокупації Криму та стягнення з Росії компенсацій не відмовляться США ‒ зокрема шляхом санкційної політики.

(Текст підготував Владислав Ленцев)