«Проблемна» медицина: чому в Криму хронічно не вистачає лікарів

У російському Міністерстві охорони здоров'я Криму повідомляють про нестачу лікарів. 2018 року голова відомства Олександр Голенко нарікав, що дефіцит складає понад 700 фахівців. За його словами, є такі напрямки, де працюють одиниці лікарів, ‒ наприклад, ендокринологія.

Наприкінці 2018 року з державної лікарні в Ялті звільнили єдиного лікаря-онколога. Дмитро Барановський переїхав до Криму з Росії, а до цього він був керівником районної лікарні в рідному Пермському краї. Журналісти Радіо Крим.Реалії розпитали його про умови роботи в Криму.

Лікар-онколог Дмитро Барановський розповідає про те, як переїхав до анексованого Криму.

‒ Ялта завжди славилася своїми курортами: море, сонце, вода. Напевно, щороку я бував тут з самого дитинства, а рік тому, коли був з'їзд керівників медичних організацій, я приїхав до Ялти, оцінив місто, умови перебування та для себе сказав, що точно хочу й буду працювати тут. Я неодноразово розмовляв із міністром охорони здоров'я, з апаратом Сергія Аксенова з приводу того, де можна попрацювати. Треба сказати, що з боку керівництва Криму робилися і робляться спроби залучити молодих фахівців і вирішити проблему з дефіцитом кадрів. Є компенсація за оренду житла до 30 тисяч рублів, а 7 тисяч рублів виплачують усім працівникам дефіцитних спеціальностей. Мене ці умови влаштували, я приїхав сюди, до Ялтинської міської лікарні працювати онкологом. До мого приїзду лікаря-онколога тут не було близько року.

Однак на місці Дмитро Барановський зіткнувся з нестачею грошей і невиконаними обіцянками російської влади Криму.

– Ставка лікаря-онколога ‒ 19210 рублів, і прожити на ці гроші ніяк не можливо. Мені довелося взяти ще півставки, взяти інтенсивність, щоб хоча б якось виживати. Я працював із липня, але так і не побачив компенсації за оренду житла, а за дефіцитність спеціальності я отримав останній раз у вересні. Відтоді я перестав бачити цю компенсацію, тобто, зрештою, виявилося все по-іншому. У вересні пішов потік пацієнтів на оформлення інвалідності, але коли я один онколог на 150 тисяч населення, я не можу займатися одночасно оформленням інвалідності, випискою рецептів, лікарняними листами. Навіть більше, за російським законодавством я маю лише брати участь в оформленні інвалідності. Мені винесли одну догану, другу, третю.

Окрім того, Дмитро Барановський стверджує, що у відділенні хірургії, до якого він був приписаний, у нього вимагали повернути свої півставки та урізали премії.

‒ Верх ідіотизму ‒ догану за те, що я поспілкувався з пресою про ситуацію в лікарні. Далі я став просити створити умови відповідно до трудового договору і дати мені можливість нормально працювати. Я просив, щоб була медсестра, штори на вікнах і в оглядовій, укласти договір з онкодиспансером на обстеження пацієнтів. Керівництво спочатку мене просто не чуло, потім моя активна позиція їм не сподобалася і, наскільки я знаю, з вересня поліклінікою ходили чутки, що мене потрібно позбуватися. Зрештою, мене витурили. Якщо людина в якийсь момент йде проти системи, вона її в якийсь момент пережовує та випльовує. Потрібний такий, який робитиме те, що скаже головний лікар, а пацієнтів ‒ посилати, мабуть, на три букви. Тепер будемо судитися, будемо дивитися. Я подав позовну заяву про відновлення мене на посаді, скасування всіх доган і компенсацію.

Російський онколог підкреслює, що хоче повернутися на роботу в Ялтинську міську лікарню, тому що в Криму йому добре та комфортно. Керівництво медустанови звільнення співробітника не коментує. Нприкінці Дмитро Барановський дає оцінку системі охорони здоров'я Криму.

– Я завжди кажу: ніби Росія прийшла до Криму, але Крим до Росії ніяк не прийде. Незнання російського законодавства ‒ основна проблема місцевих так званих головних лікарів. Головний лікар Ялтинської лікарні Володимир Савельєв як заступив на посаду 2009 року, так і продовжує досі працювати. Все за принципом: ну прокатить, ну одним життям більше, одним менше. Ну скаржаться ‒ ну завжди ж скаржитимуться. Ну напишуть у міністерство, воно відішле знову в лікарню, а вона сама собі пише відповідь на скаргу ‒ все ж елементарно. А якщо хтось піде проти системи й почне щось там говорити про права пацієнтів і медперсоналу, ми його позбудемося. У нас все, що нижче Кремля, чомусь не працює, керівники на місцях просто не хочуть виконувати свої обов'язки.

У листопаді 2018 року згаданий лікар першої міської лікарні Ялти Володимир Савельєв скаржився на нестачу в місті лікарів-онкологів. Окрім фахівців цього профілю, за його словами, в Ялті не вистачає ЛОР-спеціалістів, педіатрів, терапевтів та анестезіологів. Водночас із дитячої клінічної лікарні Сімферополя звільнили 10 із 11 лікарів, які приїхали з Росії ‒ за офіційною версією, через некомпетентність. Там теж нарікають на дефіцит лікарів, перш за все, анестезіологів.

Співголова Всеросійського союзу пацієнтів Ян Власов називає анексований Крим особливим регіоном.

– У Росії дуже велика кількість людей, які поєднують ставки, але вона зменшується. Так що проблема нестачі фахівців дійсно існує ‒ з нею намагаються впоратися і влада, й адміністрації регіонів. Крим ‒ це точка, де збираються багато проблем, пов'язаних не тільки з якістю фахівців і головних лікарів. Багато труднощів у Криму, тому, переїжджаючи туди, треба розуміти, що ти потрапляєш в не дуже дружнє адміністративне середовище. При тому, що Крим проросійський, він досить самобутній. Там досить специфічно влаштовані стосунки між людьми, окремими осередками влади, є серйозне зрощення різних гілок влади. Якість надання медичної допомоги тільки на 15% залежить від самого лікаря, а на решту 85% ‒ від системи управління охороною здоров'я. Робота лікаря має бути забезпечена зверху.

(Текст підготував Владислав Ленцев)