СІМФЕРОПОЛЬ – Нинішні та колишні сімферопольці змушені лише спостерігати та змиритися із сумним фактом поступового зникнення тихих, затишних, а також історичних куточків їхнього рідного міста. Причому змушені змиритися по-різному – хто з ностальгією, хто з обуренням, а хто, навпаки, з натхненням.
Достатньо зайти на деякі місцеві пабліки, наприклад, до групи «Старый Симферополь. Краеведение» у Facebook, щоб у цьому на власні очі переконатися.
Перетворення центру та околиць міста помітно прискорилося за роки російської анексії Криму.
Місцеві будфірми, у передчутті масового напливу грошових «материкових» клієнтів і, звичайно ж, гарного прибутку, завзято пустилися у вигідне комерційне житлове будівництво. Його розгорнули, насамперед, у Сімферополі, Євпаторії, Судаку, населених пунктах південного узбережжя. Під забудову пішли не тільки вільні землі, а й зелені зони, «списані» сільгоспугіддя, заводські майданчики тощо.
У цьому випадку йдеться про територію в Сімферополі поруч із площею Куйбишева відразу з двох головних транспортних артерій – вулиці Київської та проспекту Перемоги. Це місце колишнього виноробного заводу «Діоніс».
У далекому 1853 купець першої гільдії Георгій Христофоров викупив у імперського військового відомства підземні порохові склади на вулиці Салгирна, перетворивши їх на приміщення для витримки вин. Так виник один із перших винзаводів тунельного типу у Криму, а також виноторгова фірма.
1951 року там було організовано хересний цех. Через п'ять років його переформували на окреме хересне виробництво зі щорічним обсягом виробництва 40 тис. декалітрів. 1958 року марочний херес сімферопольського заводу отримав велику золоту медаль у Будапешті.
Протягом 1990 років продукція підприємства, зокрема марочні хереси, були відзначені 32 медалями, з яких 16 золотих та 7 срібних. У ті роки завод був удостоєний багатьох міжнародних призів: клубу «Лідерів торгівлі» (Мадрид), «Ертсмейкер» (Мальта), клубу європейського журналу «Туризм, виробництво і комерція» (Мадрид), нагородою «Золотий Орел» (Париж), гранд призом «Лідер престижу та якості 99» (Мадрид) тощо. За 2005 рік продукція «Діоніса» здобула 7 золотих, 10 срібних та 3 бронзових медалі, а також кубок гран-прі в номінації «За вищу якість».
2022 року історія найдавнішого кримського винзаводу завершилася. Його новим власником стала будфірма «Професіонал». Відразу розпочався демонтаж заводських будівель, знищені тунелі, почалося будівництво ЖК «Парк Сіті». Наразі зводиться перша його черга з двох 18-поверхових будинків та багатофункціональних вбудованих-прибудованих нежитлових приміщень на вулиці Грибоєдова, 7.
«Професіонали» одночасно є замовниками та підрядниками робіт. Будівництво, дозвіл на яке від місцевої влади було отримано ще 2022 року, нині в повному розпалі.
Від колишнього винзаводу залишилася лише частина приміщення, яке виходить на проспект Перемоги. Частково його, певне, буде збережено на території готового житлового комплексу як «історичне», але нежитлове.
«Свічки» нового ЖК будуть зверхньо «дивитися» на сусідні двоповерхові «сталінки» на вулиці Київській, зведені ще на початку 1950-х років будівельними бригадами з полонених німців.
У соцмережах люди обурюються такими змінами.
«Ущільнення міста житловими «свічками» робить його менш комфортним, з точки зору транспорту. Простіше кажучи: більше асфальту, менше зелені, більше заторів, більше паркувань (зокрема з порушенням правил дорожнього руху). Подібні «свічки» досі практикуються лише в корумпованих країнах чи колишньому совку… Влада гребе хабарі, не переймаючись комфортом простих людей. Прості люди просто перейшли в режим «терпил» і покірно погоджуються із погіршенням їхнього життя довкола», – написав Artur Miller.
«Зайшла орда», – лише констатував Олександр Федоров.
«Жах. Там же паркуватись нема де. Як там можна такі величезні будинки зводити?», – запитувала Irina Irina.
«На місці всіх заводів «человейники». Залишилися лише спогади про смачну їжу та вино», – написала Олена Лазарева.
«Шкода, що Сімферополь перестає бути затишним… Я люблю своє рідне місто, але так важко на все це дивитися! Мій тато завжди з теплотою та любов'ю розповідає, які були кінотеатри, парки», – написала Ekaterina Grashchenko.
«Діоніс похерили. Бабло перемагає добро», – прокоментував учасник групи під ніком Сруль Соломонович Судакер.
«І Сімферополь стає незнайомим, чужим містом, хоча я в ньому народилася і виросла, і Ялта, в якій мешкаю, теж стала чужою. Вся чарівність наших міст зникає», – написала Irina Lyubimova.
«Не нудіть. Ви змінилися, а хочете, щоб місто залишалося таким розбитим і старим. Воно стало набагато гарнішим. Подивіться хоча б одного блогера, який показує новий Сімферополь, – парирувала Allа Afanasyeva.
Пост, де забудова заводу «Професіоналом» порівнюється із «заходом орди», передбачувано викликав найбільшу кількість коментарів.
У них головним чином переважає повний «одобрямс» дій будівельників, місцевої влади та російської анексії Криму загалом. Втім, це тема вже для окремої розмови.
Леонід Хижняк, кримський блогер (ім'я та прізвище автора змінено з метою безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
