26 жовтня українські військові знищили російську гаубицю Д-30 на непідконтрольній частині Донбасу – бойовики саме вели з неї вогонь. Це вперше ЗСУ задіяли ударні дрони, які з весни 2019 року є в ЗСУ. Та армійцям потрібні й інші безпілотні літальні апарати (БПЛА). На що вони чекають та які нові розробки можуть отримати? Про це в матеріалі телевізійного проєкту «Донбас Реалії».
У нельотну погоду ударні безпілотники «Байрактар» сховані в ангарі. Військові почергово перевіряють різноманітні механізми і реакцію дрона на команди з пункту управління: ліхтарі, закрилки, шасі. БПЛА проходять огляд – вони багато літають в останні дні.
Один з вояків, що оглядає борт, зазначає: «Це гарні очі, які дивляться і вдень, і вночі. Ми розуміємо, до чого нам готуватися, чого нам чекати і кого ми будемо зустрічати».
Армія отримала ці дрони навесні 2019-го. Тривалий час вони залишалися на землі через бюрократію, але вже з 20-го стали важливою частиною усіх масштабних військових навчань в Україні. Цьогоріч «Байрактар» почав польоти над Донбасом, де вже восьмий рік триває війна Росії та України. Така техніка, на думку військових, дає одразу кілька нових можливостей:
«По-перше, однією з переваг є використання даного комплексу на далеку відстань. По-друге, перевага суттєва у високоточному ураженні даних видів зразку озброєння. По-третє, перевага в мобільності використання. Ми можемо виконувати завдання на будь-якому аеродромі нашої країни».
В України зараз 2 версії дронів. Одна здатна працювати в радіусі 150 кілометрів. Інша – 300. Стеля висоти польоту – понад 8 кілометрів, а тривалість перебування в повітрі досягає 24 годин – тривалість польоту залежить від завантаженості. Можуть нести 4 високоточних боєприпаси МАМ-С і МАМ-L з різноманітними бойовими частинами – дальність стрільби яких 8 і 14 кілометрів відповідно.
Одним з таких боєприпасів 26 жовтня і знищив свою першу ціль на Донбасі безпілотник. Це робили з максимальної відстані, аби не перетинати лінію фронту. Проте про ці події оператори розповідати відмовилися.
Того дня бойовики вчергове обстрілювали українські позиції зі ствольної артилерії поблизу села Гранітне – як і саме село. Через це один військовий отримав поранення, іще один – Георгій Халіков – загинув. Він служив в армії останніх 5 років.
Командир 93-ї механізованої бригади ЗСУ Дмитро Брижинський пояснив – зробив запит на допомогу безпілотника через щільний вогонь артилерії. Та й знав, що дрон у небі над цим районом.
«І це було блискавичне рішення, – каже він. – Я прошу – через 5 хвилин мені доповідають, що «Байрактар» працює в наших інтересах. Ми за допомогою «Байрактара» навіть бачили, з якої батареї, з якого засобу вівся вогонь. За один вогневий наліт вранці було [випущено] до 20 снарядів 122 мм гаубиць Д-30.
Смерть військового і стала причиною використання дрона. Хоча до цього кроку командування підштовхували й інші причини – зокрема і готовність самих операторів, які вже опанували техніку, пояснює голова правління «Українського мілітарного порталу» Тарас Чмут.
«Друга причина – позиція головнокомандувача Збройних сил Залужного про те, що армія має давати адекватну, гідну відсіч на дії противника, – зазначає він. – Не знаходитися в ситуації, коли по нас тільки стріляють, а ми терпимо. І третя – це політична позиція, що Україна понад рік всіляко демонструє готовність до пошуку мирного шляху вирішення конфлікту з РФ, але нічого не відбувається і за літо ми понесли досить відчутні, великі втрати в живій силі і в техніці».
Зображення знищеної російської гармати повторює кадри з Нагірного Карабаху річної давнини. Саме 44-денна війна у цьому регіоні продемонструвала масове застосування дронів. А відео, зняте з БПЛА, стало своєрідним символом військової переваги Азербайджану над Вірменією у війні, що завершилася 10 листопада 2020 року. Тому і з'явився штамп про війну безпілотників, який, втім, помилковий, каже азербайджанський військовий аналітик Агіль Рустамзаде, приводячи приклад.
«Вирішальна битва у цій війні – за Шушу – це високогірна місцевість. Там кінець жовтня–початок листопада – період туманів і низької хмарності. Це не дозволило нам застосовувати безпілотники. Вислів «війна дронів» – не зовсім коректна назва для цієї війни. Це війна дронів і мобільних груп», – зауважує він.
За підрахунками аналітика, Азербайджан за час війни втратив 3-4 безпілотники. У той же час дрони знищили понад п'ять сотень наземних цілей – близько сотні танків, понад дві сотні одиниць артилерії, транспорту та інші цілі. Це дані військового блогу Oryx - там проаналізували відео і фотографії з Нагірного Карабаху. Агіль Рустамзаде пояснює причини успіху:
«Безпілотники працювали в радіоелектронній парасольці. Будь-який засіб ППО, який вмикався, своєчасно виявлялися, на них ставилися перешкоди або їх знищували. З чотирма боєприпасами його (безпілотника – ред.) польотний час зменшується до 4-5 годин, а без боєприпасів, в залежності від обстановки, висіти над районом бойових дій 22-24 години. Тобто ми дозволили собі влаштувати своєрідну карусель. Тобто безпілотник злітає, завдає вогневих ударів і починає кружляти там».
Інший приклад використання «Байрактарів» – це Лівія. Там, за різними оцінками, підбили мінімум два десятки дронів (в російських медіа озвучували ще більше число – 47). Експерти кажуть – проти Туреччини в африканській країні використовували російські МіГ-29. А на землі – комплекси «Панцир С1».
Військовий оглядач із Туреччини Хакан Килич пояснює втрати: «У регіоні перебувала значна кількість російських ППО за фінансової підтримки Об’єднаних Арабських Еміратів. Оскільки людських втрат намагалися уникнути, для знищення російських ППО безпілотники використовували дуже агресивно і часто, для досягнення цілі, ухвалювалося рішення жертвувати апаратами. Якщо безпілотник зіб’ють – ніхто надто не переймається. Єдині втрати – фінансові».
Російські «Панцирі» в минулому неодноразово фіксували на Донбасі – до прикладу, в непідконтрольному Україні Луганську. Як показав досвід того ж Карабаху, подібні системи несуть загрозу, каже Агіль Рустамзаде.
«Найбільш небезпечний для безпілотника зенітно-ракетний комплекс – мобільний. Вірменія свої Тор-2МКМ використовувала тактикою засідок. Це коли машина займає бойову позицію і не вмикає свою радіолокаційну станцію – за тими чи іншими джерелами визначивши, що до неї підходить безпілотник, вона на короткий час вмикає свою РЛС – завдає удару і ховається», – зазначає аналітик.
Ті військові, яких вчили працювати з «Байрактарами», кажуть – і за конфліктом в Карабасі стежили, і саме навчання допомогло зрозуміти специфіку майбутньої роботи:
«Ми ставили собі за мету досягти під час навчання того рівня, щоб ми розуміли, що в майбутньому те, що ми вчили, з максимальною можливістю могли застосувати не тільки на навчанні, але й у процесі використання».
Протиповітряна оборона ніколи не перекриває увесь фронт. До прикладу, російські комплекси «Орлан-10» постійно фігурують у зведеннях українських військових – вони хоч і без ударних функцій, але залітають в тил військовим, скеровуючи артилерію – на відстань до 20 кілометрів. Цьогоріч російські дрони – на піку активності на Донбасі, каже Тарас Чмут.
«За останні чотири місяці було близько 12 ударів по нас, по тилових пунктах управління рівня рота-батальйон. Розвідка цих позицій здійснювалась «Орланами», коригування вогню і контроль результатів стрільби здійснювався «Орланами». Подекуди їх одночасно було 2-3 борти, які одне одного доповнювали на різних висотах з різним обладнанням», – зазначає він.
Такими ж прийомами можуть користуватися і українські БПЛА. Так виглядає Донецький аеропорт. на околиці міста або спорожнілий стадіон у тому ж Донецьку.
Ми не можемо розповісти, коли саме були зняті ці кадри, але безпілотник був у небі, попри роботу російських систем радіоелектронної боротьби.
«Насправді те, що ми спостерігаємо в зоні Операції Об'єднаних сил – це практично тотальне придушення сигналів систем супутникової навігації і, скажімо, деякі спроби придушення каналів управління. Але поки наш досвід каже, що ефективність придушення каналів управління і передачі даних дуже низька зі сторони противника», – розповідає про специфіку роботи дронів на Донбасі директор компанії «Атлон Авіа» Артем В'юнник.
Це підприємство виробляє безпілотний комплекс А1-СМ «Фурія». Це один з небагатьох комплексів, який пройшов увесь цикл державних випробувань і його взяли на озброєння ЗСУ у 2020 році. Втім, військові використовують його з 2014-го. Він літає на дистанцію до 50 кілометрів – його використовують для розвідки і коригування артилерійського вогню, каже директор підприємства.
«Потреби артилерійських підрозділів вже значно закриті саме завдяки нашим комплексам, – зауважує Артем В'юнник. – В той же час, до прикладу, загальновійськова розвідка – це комплекси «Лелека-100», виробництва теж української компанії DeViRo, які цілком успішно виконують свої задачі у розвідці. Тут немає, скажімо, якоїсь конкуренції, з одного боку. З іншого – виключно розвідувальні завдання, вони теж специфічні і вимагають певних спеціалізованих рішень. Тому вже є в цьому певна спеціалізація і уніфікація в певному сенсі. Тому що не може бути одного комплексу, який буде вирішувати всі завдання».
За увесь час тут зібрали понад сотню розвідувальних комплексів – по 3 планери в кожному. Цього року військові цей БПЛА поки не купили. Самі комплекси удосконалюють на експорт – полегшують. Об'ємний пульт управління замінюють планшетом і ведуть роботу над дроном-камікадзе – вони теж довели свою ефективність під час війни в Нагірному Карабасі. Українську розробку назвали «Грім». Зараз вона на завершальному етапі випробувань, зауважує Артем В'юнник.
«Зараз вирішується два питання. Точніше – завершуються роботи над бойовою частиною, яку виготовляє завод «Артем», – зазначає Артем В'юнник. – У нас узгоджене технічне завдання і робота ця почалася кілька місяців тому. А також ми завершуємо роботу над системою наведення і, думаю, десь навесні наступного року ми вийдемо на попередні випробування. І «Артем» зі своєю бойовою частиною, і ми зі своєю частиною. Думаю, влітку ми проведемо випробування не лише з інертними бойовими частинами, але й з бойовими».
Зараз в армії переписують концепцію використання безпілотників – вже внесли туди і досвід використання турецьких дронів. Заступник начальника Генштабу ЗСУ Володимир Коваль під час круглого столу розповів, що ця робота близька до завершення.
«Крім цього, за результатом переопрацювання, формується план оснащення Збройних сил України безпілотними авіаційними комплексами на період до 2026 року, відповідно до потреби, яку вже визначили види та роди військ, – каже він. – Орієнтовну кількість я озвучувати не буду – це закрита інформація, але хочу сказати, що ця потреба визначена відповідно до тих сценаріїв і ситуацій, які можуть виникнути як під час ведення операцій в зоні ООС, так і під час відбиття широкомасштабної агресії противника».
Україна вже визначилася із майбутнім для цих безпілотників у своїй армії. Зараз у ЗСУ 2 комплекси – це 12 БПЛА з пунктами управління. Одна частина – у Повітряних силах, інша – в морських. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у вересні казав, що для армії хочуть закупити ще 4 комплекси. Крім того, вже найближчим часом в Україні мають збудувати сервісний центр для турецьких безпілотників – там же планують навчати персонал.
«І так само, паралельним треком, йдуть роботи по створенню виробничих потужностей, для того, щоб започаткувати виробництво цих «Байрактарів» в Україні. Я не скажу конкретно часових рамок, щоб не створювати помилкове враження для наших глядачів чи слухачів. Але, насправді, роботи йдуть досить швидкими темпами. І це точно не роки, а місяці. Та інформація, якою я володію, говорить про повномасштабне виробництво «з нуля» самих безпілотних апаратів, які можуть використовуватися як для потреб Збройних сил України, так і для постачання на ринки третіх країн», – розповів в інтерв'ю Донбас Реалії надзвичайний і повноважний посол України в Туреччині Василь Боднар.
Турецькі експерти вважають, що співпраця двох країн надовго і буде поглиблюватися. А в майбутньому Україна може придбати і більш важкоозброєний Akinci. Сама Туреччина його нещодавно взяла на озброєння до своєї армії, його турбодвигуни – українські.
«Туреччина має важливу перевагу на міжнародних оборонних ринках – вона, як правило, не висуває політичні умови в оборонному експорті, як це роблять в Європі чи США. Програма безпілотників – хороший приклад. Так, Туреччина експортує «Байрактар» в Україну і в той же час купує українські двигуни для своїх нових дронів. А будівництво підприємств слугуватиме двом цілям – збільшенню ваги турецької промисловості в Україні і присутності на європейському оборонному ринку», – каже турецький військовий оглядач Арда Мевлутоглу.
«Я вважаю, що Україна також придбає безпілотники Akinci. Це безпілотники найвищого класу. Відповідно, Україна вийде на іще більш високий рівень, складний для ураження ППО. Відповідно, буде захищена від ураження протиповітряними ракетами. Завдання Туреччини – підняти безпілотник ще вище і створити ще більш успішні системи супротиву РЕБ», – додає Хакан Килич.
Але як і в будь-якій техніці, найголовніше – це те, хто нею керує. Тому підготовка операторів – чи не найважливіший момент.
«Рівень стресу за експлуатації, звісно, суттєво вищий, аніж за керування цивільним автомобілем. Тому, я сказав би так: 70% успіху – це екіпаж і 30% – виріб. Маючи найсучасніший комплекс, але не маючи навчених операторів – ви не зможете реалізувати його потенціал», – каже Артем В'юнник.
29 вересня у Харківському національному університеті Повітряних сил на льотному факультеті закінчили навчання 247 лейтенантів. Це льотчики, штурмани і оператори бойового управління. Враховуючи те, що БПЛА в армії буде все більше – тепер випускають і тих, хто керуватиме і ударними дронами.
«Більш детально ми будемо говорити 19 листопада, коли будемо випускати фахівців, які готуються зараз в Турецькій Республіці – це ті фахівці, які саме працюватимуть на «Байрактаарах». Вони підуть всі в одну частину для того, щоб не втрачати ані навичок, ані практичних вмінь, ані теоретичних знань», – розповів Радіо Свобода т.в.о. начальника ХНУПС Віталій Тюрін.
Експерти кажуть, щоб безпілотники були максимально ефективними, важливо розвивати єдине інформаційне поле для армії. Туреччина робить це вже чверть століття і лише нещодавно почала отримувати результати, зауважує Арда Мевлутоглу.
«Аби повністю використовувати можливості дрона у збройному протистоянні, бойові одиниці треба поєднати в мережу: артилерію і повітряні сили, сили на землі і бронетехніку. Для того, аби вони могли отримувати єдину розвідінформацію і координати цілей від безпілотника», – каже він.
У Міноборони України про важливість подальшого розвитку теж говорять.
На круглому столі, присвяченому роботизованим платформам, представник відомства Сергій Галушко зазначив: «Якщо ми сьогодні не зрозуміємо, яким чином все, що є сьогодні, або завтра буде інтегровано в системи АСУ тактичного рівня – взвод-рота-батальйон, яким чином отримана інформація буде доводитися далі до органів військового управління – то ми знову не встигнемо на той поїзд, який вже пішов по всьому світу».
Але наразі такої системи у ЗСУ немає. «Байрактари» чергують на Донбасі і над Чорним морем. Що більше буде наземних станцій в України – тим більшу територію зможуть охопити безпілотники. Важливо зробити так, щоб ці БПЛА також могли наводити українські протикорабельні ракети з комплексу «Нептун». А на Донбасі тепер мають відбутися зміни, вважає Тарас Чмут.
«Це вже переведення конфлікту на інший рівень, інший етап, – зауважує він. – Більш технологічний для нас. Зараз Росія знаходиться в позиції, коли вона має думати, як реагувати на ініціативу України. Тобто ми перехопили зараз, в якийсь момент часу, стратегічну ініціативу, яку перед цим перехопили в нас росіяни».
Обстріли на Донбасі продовжуються, але, як кажуть українські військові – підтримувані Росією бойовики після використання ударного безпілотника відмовляються використовувати артилерію, як робили до цього, порушуючи Мінські домовленості. А танкісти не хочуть виїжджати за лінію відведення техніки.
На початку війни на Донбасі з безпілотників в України були лише застарілі радянські «Рейси» та «Стрижі» – зараз їм вже понад 40 років і вони в Державному музеї авіації в Києві.
Українським військовим досі багато чого не вистачає – ті ж прості квадрокоптери досі купують лише волонтери. Але у сфері БПЛА Україна намагається не відставати від світових трендів – закуповує сучасні дрони за кордоном і очікує на українські розробки, аби знову не опинитися у безвиході на фронті як у 2014-му.
