Білорусь готується до «кримського сценарію»?

Президент Білорусі Олександр Лукашенко на військовому полігоні в Брестській області сказав, що в разі війни зброєю будуть забезпечені всі жителі республіки: «Як я не на жарт говорив, якщо в нас буде достатньо стрілецької зброї ‒ автомати, пістолети, кулемети та набої до них, ‒ не дай бог війна, ми роздамо в кожну сім'ю. І ми будемо захищати свою територію всі», ‒ сказав президент Білорусі.

Хто загрожує Білорусі? Наскільки Білорусь готова до війни та до повторення «кримського сценарію» на своїй території? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії говоримо з білоруським опозиціонером, експертом Українського Інституту Майбутнього Ігор Тишкевич.

​

​‒ У Білорусі постійно, двічі на рік, проводяться командні штабні ігри. Останній приклад ‒ командно-штабні навчання, які проводилися в східній частині країни, де основний сценарій ‒ проникнення диверсійно-розвідувальних груп з чужої території, які захоплювали адміністративні будівлі, намагалися схилити на свою сторону місцеве населення. Фактично це сценарій Криму та Донбасу. Маленький приклад, на цих навчаннях було 7400 осіб. Для порівняння, на навчаннях «Захід-2017» білоруський контингент становив 7100 осіб. З Росією останнім часом йде загострення відносин, тому що у Росії накопичилося багато питань до Лукашенка, йде спроба тиску на Мінськ. І економічно, й політично. Було кілька зустрічей Лукашенка з Путіним, які ні до чого не привели. До речі, найближча буде 12-го числа в Могильові. Росіяни починають нагнітати ситуацію й Лукашенко поїхав на полігони. Причому заява про 7 мільйонів автоматів не перша. Буквально за день до цього агентство БелТА розповсюдило інші цікаві заяви: Лукашенко сказав, що в Білорусі створили оперативно-тактичний ракетний комплекс. Потім повідомив, якщо хтось буде намагатися виявити агресію проти республіки Білорусь, він має бути готовим до того, що ми створили ракету й вона залетить до нього у вікно.

‒ Про що свідчать всі ці факти?

‒ Які країни з тих, з ким межує республіка Білорусь, проводять захоплення чужих територій, заводять туди розвідувально-диверсійні групи? Про Україну я такого не чув, про Польщу, Латвію, Литву теж. Залишається Росія. Природно, Білорусь не може воювати з Російською Федерацією, тут є й політичні мотиви, й економічні, але показувати зуби Кремлю, показувати, що Лукашенко так просто не здасться, він це може й він це робить.

​‒ Скажіть, а наскільки серйозно розглядається повторення «кримського сценарію» в Білорусі?

‒ Не знаю, як це розглядають у Росії, але варіанти протидії в Білорусі розглядаються досить серйозно. У Білорусі є унікальне формування ‒ координаційна рада командирів Сил спеціальних операцій. Це спецназ різних відомств, він об'єднаний в одну структуру та підпорядкований Віктору Лукашенко, старшому синові Олександра Лукашенка, він же радник президента з національної безпеки. Загальна кількість такого спецназу ‒ від двох з половиною тисяч. І ось уявіть собі, якби в 2014 році в Україні була б прекрасно мобілізована бригада спецназу, в якої на озброєнні є все, окрім літаків, і яка навчена спочатку стріляти, а потім розбиратися, хто правий, хто винний. Був би в такому випадку Крим, був би Донбас?

‒ А якщо виникне у вас в країні «кримський сценарій», то на чий бік стануть місцеві чиновники, депутати?

‒ Про чиновників. У Білорусі пройшла хвиля кадрових чисток, причому серйозних. Приклад. Один полковник вирішив надрукуватися в одному з російських видань. Нічого поганого про Білорусь він не говорив, лише тільки назвав Росію нашою вітчизною, а російську історію нашої історією. Через тиждень він був звільнений, з ним не продовжили контракт.

Білоруський опозиціонер, координатор громадянської кампанії «Європейська Білорусь» Андрій Санніков вважає, що ЄС та інші міжнародні структури з 2016 року відносно до Олександра Лукашенка проводять політику «умиротворення диктатора»: «Критики останнім часом просто немає. З 2016 року ЄС та інші міжнародні структури проводять політику задоволення диктатора, це дурна недалекоглядна політика, яка загрожує великими провалами з боку Європи, а для нас загрожує новими репресіями. У Мінську проводили сесію Парламентської асамблеї ОБСЄ, міжнародні зустрічі. Наприкінці місяця відбудеться зустріч основної групи Мюнхенської конференції з безпеки. Беззаконня в країні триває, і коли міжнародні структури покривають це беззаконня ‒ вони стають співучасниками. Санкції необхідні. Однак Європейська Комісія поводить себе досить дивно ‒ вона відмахується від критики та продовжує не просто підтримувати контакти з Лукашенком, а й допомагати йому фінансово».

‒ Для чого Європейському союзу потрібні хороші стосунки з Лукашенком?

‒ Є така річ, як Realpolitik. Коли санкції знімаються ‒ це хороший сигнал, зокрема й для росіян. Європі не потрібна Білорусь у складі Росії або Білорусь, яка йде в фарватері російської політики. І поки Лукашенко демонструє самостійність своєї політики, він потрібний. Окрім того, Лукашенко вміє балансувати на користь. Наприклад, Білорусь продала американцям через болгарську фірму-посередника цілий набір протитанкових ракетних комплексів ‒ з яких потім сирійська опозиція успішно палила російські танки й примудрилася збити два вертольоти. Як результат, зокрема й за це, санкції щодо білоруських компаній, накладені на США за роботу в Ірані, були припинені.

‒ У вересні стало відомо, що білоруська влада звернулася до Росії з проханням про кредит на мільярд доларів. Для чого потрібні гроші?

‒ У Білорусі серйозний борговий тиск. Якщо говорити про гарантований державою борг ‒ це 24-26 мільярдів доларів. З цієї суми близько семи ‒ кредит на АЕС. Реальний сектор промисловості зростає непоганими темпами, країна намагається залучати в економіку Китай та китайські гроші й намагається реструктуризувати та рефінансувати свій кредитний портфель. За інформацією МВФ, на 2012-2013 рік у кредитному портфелі було понад 87% російських грошей, то на середину 2018 року кількість російських кредитів становить 45-47%. Причому старі кредити були дорожчими, Білорусь зараз намагається торгуватися за вигідну процентну ставку.

‒ Білорусь, на відміну від України, увійшла до Єдиного євроазіатського економічного товариства. Які плюси та мінуси вона отримала?

‒ Навіть офіційні особи визнають, що входження в ЄврАзЕС не призвело до зростання білоруської економіки. У концепції розвитку Білорусі та в посланні президента до парламенту слово «Китай» звучить у два-три рази частіше, ніж «союзник Росії» або «союзник ЄС». Тобто вектор ‒ східний, але він перестрибує через РФ і йде далі.

‒ Білорусь для України сьогодні ‒ це партнер, друг чи просто сусід?

‒ Україна сьогодні вигідна Білорусі як баланс російського ринку, як баланс впливу. Однак Україна ще не сформулювала для себе відповідь, навіщо їй потрібна Білорусь.